Постанова № 33660732, 24.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2504/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС на підставі наказу № 1370 від 18 жовтня 2012 року, наказу про продовження терміну проведення перевірки № 1664 від 29 жовтня 2012 року, направлення на перевірку № 1663 від 29 жовтня 2012 року та у відповідності до положень Податкового кодексу України, проведено планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт № 49/17-205/НОМЕР_1 від 23 листопада 2012 року, яким встановлено розбіжності у формуванні оподатковуваного доходу на суму 129 667, 67 грн. внаслідок завищення валових витрат на придбання товарів у ТОВ «Інтер Групп Союз», господарська діяльність якого у червні, липні, вересні, жовтні, грудні 2011 року вважається нікчемною, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на 129 661, 67 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2013 року № 0000111730 з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 20 019, 34 грн. та за штрафними санкціями на суму 2 503, 42 грн.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

З акту податкової перевірки вбачається, що підставою для визнання за ОСОБА_3 порушень положень податкового законодавства є не підтвердження, на думку податкового органу, реальності торгових правовідносин позивача з його контрагентом у вказаному періоді.

Так, між ТОВ «Інтер Групп Союз» (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) укладено Договір поставки № 18 від 02 червня 2011 року.

Предметом зазначеного договору є те, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товарів згідно товарних накладних, а Покупець - прийняти даний товар та здійснити його оплату згідно умов Цього Договору.

Згідно п.138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 статті 167 ПК України - ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини між позивачем та його контрагентом, а саме, факт виконання вказаного договору, підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: зазначеного договору, договору оренди складського приміщення, видаткових накладних та податкових накладних, банківських виписок про оплату товару, рахунків-фактур, документів, що посвідчують право власності позивача на транспортний засіб, яким здійснювалось транспортування товару за договором та інших документів.

Крім того, матеріалами справи підтверджується подальше використання позивачем придбаного у ТОВ «Інтер Групп Союз» товару, що додатково свідчить про реальність укладеного між суб'єктами підприємницької діяльності правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій, контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, був платником ПДВ, мав свідоцтво платника податку та мав право виписувати податкові накладні.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентами зобов'язання по сплаті податку до бюджету не є підставою вважати встановленим порушення позивачем податкового законодавства.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Так, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

Також, суд критично сприймає доводи відповідача, підтримані судом першої інстанції, сформовані на підставі актів перевірок контрагента позивача, оскільки, інформація, викладена в зазначених документах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочину, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке ґрунтується на такому акті перевірки, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Таким чином неправомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову в повному обсязі.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2013 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 13 лютого 2013 року № 0000111730.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Чаку Є.В.