Постанова № 33660253, 19.09.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6353/13-a

категорія 8.2

19 вересня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Павлюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕК" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕК" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29 серпня 2013 року № 000093225 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 82360, 00 грн., з яких: 65888, 00 грн. основного платежу і 16472, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 000091225 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року на 213, 00 грн. та № 000092225 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 86089, 00 грн., у тому числі: 68871, 00 грн. основного платежу і 17218, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що підставою для збільшення податку на прибуток стали висновки перевірячих про не підтвердження наявності у позивача трудових відносин з ОСОБА_1, який отримував товари від ТОВ "Гранд Технолоджіс", у наданих до перевірки копіях видаткових накладних відсутні розшифровки підписів покупця, у графі "отримувач" зазначено лише прізвище та не зазначено посаду отримувача. Суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість збільшено і розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшено внаслідок висновків перевірки про те, що у податкових накладних у графі "договір поставки" вказано дати невідомих договорів, за умови, що до перевірки було надано договір на поставку № 2/250412 від 25 квітня 2012 року. Окрім того, перевіркою встановлено невідповідність між датою укладення договору поставки (25 квітня 2012 року) та фактом поставки товарів (14 лютого 2012 року). Всі висновки контролюючого органу позивач вважає необґрунтованими, оскільки перевіряючим надавалися копія журналу реєстрації довіреностей та наказ про призначення матеріально відповідальних осіб, зокрема, ОСОБА_1, придбані у ТОВ "Гранд Технолоджіс" товари є малогабаритними, для перевезення яких не потрібен вантажний транспорт, кожна поставка товарів проводилася по окремому договору, господарські операції підтверджуються первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена податковим законодавством.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не прибув, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно і у передбаченому законом порядку, про причини неприбуття суд не повідомив, письмові заперечення проти позову не надав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, покази свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕК" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Гранд Технолоджіс" за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року виявлено порушення:

- пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 68871, 00 грн. (І квартал 2012 року - 5940, 00 грн., півріччя 2012 року - 40169, 00 грн., ІІІ квартал 2012 року - 48794, 00 грн., рік 2012 року - 68871, 00 грн.);

- пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 65888, 00 грн. (лютий 2012 року - 115, 00 грн., березень 2012 року - 4226, 00 грн., травень 2012 року - 34017, 00 грн., липень 2012 року - 8304, 00 грн., вересень 2012 року - 2069, 00 грн., жовтень 2012 року - 8908, 00 грн., листопад 2012 року - 3797, 00 грн., грудень 2102 року - 4452, 00 грн.).

За результатами перевірки складено акт № 82/22-5/13545847 від 09 серпня 2013 року (том 1, а.с. 11-33).

На підставі вказаного акта відповідачем 29 серпня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 000093225 (том 1, а.с. 10) про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 82360, 00 грн., з яких: 65888, 00 грн. основного платежу і 16472, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 000091225 (том 1, а.с. 9) про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року на 213, 00 грн. та № 000092225 (том 1, а.с. 8) про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 86089, 00 грн., у тому числі: 68871, 00 грн. основного платежу і 17218, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо визначення зобов'язання по податку на прибуток.

Як зазначено в акті перевірки (том 1, а.с. 22, 24, 26), у видаткових накладних на отримання товару від ТОВ "Гранд Технолоджіс" у графі "отримав" зазначено прізвище особи, що отримувала ТМЦ - ОСОБА_1 по довіреності № 1 від 01 січня 2012 року. Проте перевіркою не встановлено, а платником не доведено, чи є ОСОБА_1 посадовою особою, що має право на отримання товарів. Витяг з журналу реєстрації довіреностей на обов'язковий письмовий запит від 19 червня 2013 року № 21523/10/22/2 платником не надавався.

Тобто, посадовими особами ТОВ "РЕК" не доведено факту отримання від ТОВ "Гранд Технолоджіс" комплектуючих виробів, електронних компонентів на адресу позивача, що не дає можливості встановити факт переходу права власності.

У наданих до перевірки копіях видаткових накладних відсутні розшифровки підписів покупця, у графі "отримувач" зазначено лише прізвище та не зазначено посаду отримувача. При співставленні видаткових накладних за 2012 рік під одним і тим самим прізвищем отримувача ОСОБА_1 підтверджено підписи різних осіб.

Таким чином, позивачем безпідставно включено витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, на 327957, 00 грн.

Відповідно до пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 вказаного Кодексу, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми ПК України передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Технолоджіс" (Постачальник) були укладені договори поставки товарно-матеріальних цінностей від 14 лютого 2012 року (том 1, а.с. 110), від 03 березня 2012 року (том 1, а.с. 111), від 05 березня 2012 року (том 1, а.с. 112), від 07 березня 2012 року (том 1, а.с. 113), від 28 березня 2012 року (том 1, а.с. 114), від 10 квітня 2012 року (том 1, а.с. 115), від 03 травня 2012 року (том 1, а.с. 116), від 04 травня 2012 року (том 1, а.с. 117), від 08 травня 2012 року (том 1, а.с. 118), від 31 травня 2012 року (том 1, а.с. 119), від 12 червня 2012 року (том 1, а.с. 120), від 16 липня 2012 року (том 1, а.с. 121), від 23 липня (том 1, а.с. 122, 123), від 31 липня 2012 року (том 1, а.с. 124), від 27 вересня 2012 року (том 1, а.с. 125), від 28 вересня 2012 року (том 1, а.с. 126), від 15 жовтня 2012 року (том 1, а.с. 127), від 25 жовтня 2012 року (том 1, а.с. 128), від 26 жовтня 2012 року (том 1, а.с. 129), від 01 листопада 2012 року (том 1, а.с. 130), від 12 листопада 2012 року (том 1, а.с. 131).

Про виконання умов вказаних договорів свідчать платіжні доручення (том 1, а.с. 62-90), видаткові накладні (том 1, а.с. 135-200), податкові накладні (том 1, а.с. 201-253), доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними (том 1, а.с. 91-109), копії яких є у матеріалах справи.

Виконання договірних зобов'язань підтвердив також допитаний у якості свідка директор ТОВ "Гранд Технолоджіс" ОСОБА_2, пояснивши, що співпрацює з позивачем з 2006 року, а саме поставляє електрообладнання. У 2012 році поставки здійснювалися на підставі 24 укладених договорів через ПП "Нічний експрес" і ТОВ "Нова пошта", заборгованість по цим договорам відсутня.

Позивачем також надано копію витягу з журналу реєстрації довіреностей (том 2, а.с. 1), наказу № 4 від 03 січня 2011 року (том 1, а.с. 2) і трудової книжки ОСОБА_1 (том 2, а.с. 3), з яких вбачається, що ОСОБА_1 є менеджером з постачання на Товаристві з обмеженою відповідальністю "РЕК" і уповноважений на отримання ТМЦ й оформлення договорів, документів, тощо.

Придбані у ТОВ "Гранд Технолоджіс" радіодеталі позивач у подальшому реалізував, що підтверджується копіями видаткових накладних (том 2, а.с. 14-103).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що окремий недолік первинного документа сам по собі не може бути безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, тобто позбавлення цього документа сили звітного податкового документа, а відтак платника податків права на формування витрат.

Підстави та порядок формування платником податків витрат регламентується положеннями розділу ІІІ Податкового кодексу України, яких платник зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови недотримання них формування витрат може бути визнано неправомірним.

За таких обставин, коли позивачем правомірно віднесено до складу витрат витрати у сумі 327957, 00 грн. по оплаті придбаних у ТОВ "Гранд Технолоджіс" товарів, тому визначення відповідачем зобов'язання по податку на прибуток у рішенні № 00009225 від 29 серпня 2013 року є неправомірним.

Стосовно нарахування зобов'язання по податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення цього податку за грудень 2012 року.

В акті перевірки (том 1, а.с. 30) зазначено, що у податкових накладних у графі "договір поставки" вказано дати невідомих договорів, за умови, що до перевірки було надано договір на поставку № 2/250412 від 25 квітня 2012 року. Окрім того, перевіркою встановлено невідповідність між датою укладення договору поставки (25 квітня 2012 року) та фактом поставки товарів (14 лютого 2012 року).

Наведене призвело до завищення податкового кредиту за лютий-липень, вересень-грудень 2012 року на 66101, 00 грн. та розміру від'ємного значення ПДВ за грудень 2012 року на 213, 00 грн.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 вказаного Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вже було встановлено судом, між позивачем (Покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Технолоджіс" (Постачальник) було укладено ряд договорів поставки товарно-матеріальних цінностей і їх виконання підтверджується вищезазначеними первинними документами, копії яких містяться у матеріалах справи.

Факт одержання від постачальника позивача податкових накладних належним чином оформлених та складених особою, яка має на це право, а також факт списання з рахунку позивача коштів в оплату товарів (робіт, послуг) на користь його прямого постачальника відповідачем не оспорюється.

Акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених Податковим кодексом України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит і визначено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року на підставі належним чином оформлених первинних документів по господарським операціям з ТОВ "Гранд Технолоджіс" та на підставі норм Податкового кодексу України, відтак, нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення Товариству з цих підстав проведено контролюючим органом неправомірно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29 серпня 2013 року № 000093225, № 000091225 та № 000092225 прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29.08.2013 р. №000093225, №000091225 та №000092225.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕК" 1686,62 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Головуючий суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 24 вересня 2013 р.