Постанова № 33660230, 13.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2013 року 810/3881/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представника позивача - Шум С. М.,

представників відповідача - Завальської С. В., Літвінова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-Авто»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Крафт-Авто» з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 № 0000552201 та № 0000562201, згідно з якими позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 310795,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 297827,00 грн. відповідно.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про безпідставне формування підприємством «Крафт-Авто» валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Промелектро-75», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Компанія «Вайліс», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 285604,12 грн. та податку на додану вартість на суму 240408,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між ТОВ «Крафт-Авто» та ТОВ «Промелектро-75», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Компанія «Вайліс» мали реальний характер - роботи виконані контрагентами та оплачені позивачем, товар поставлений контрагентами та оплачений позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що оскільки директори контрагентів позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, на час укладання договорів між ТОВ «Промелектро-75», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Компанія «Вайліс» та позивачем, знаходились поза межами України та фізично не мали змоги вчиняти такі угоди, то такі договори є нікчемними, а відтак, позивачем протиправно сформовано податковий кредит та валові витрати по вказаним взаємовідносинам. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крафт-Авто» є юридичною особою, що зареєстрована Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 30.11.2007. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.12.2007 за № 13341020000002638 та відповідно до Свідоцтва від 21.01.2008 № 10090721 є платником податку на додану вартість.

01 листопада 2011 року між позивачем та ТОВ «Крафт-Авто» був укладений Договір поставки товарів б/н, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Промелекто-75») брав на себе зобов'язання передати покупцю (позивач) товар (коври гумові Lanos, елемент зовнішньокольографічного оформлення, DIN 4941 антикор для днища, DIN Penetrant LT антиком для внутрішніх порожнин, пробки технологічні).

На підтвердження дійсної поставки товарів позивачем надано податкову накладну від 01.11.2011 № 11, видаткову накладну від 01.11.2011 № 011111 та рахунок фактуру від 01.11.2011 № 011111.

Позивач здійснив оплату за вказаним Договором у розмірі 38800,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

27 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ «Промелектро-75» був укладений Договір про надання послуг б/н, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Промелектро-75») брав на себе зобов'язання виконати замовнику (позивач) роботи (зовнішньокольографічне оформлення автомобіля, антикорозійна обробка автомобіля, встановлення захисту двигуна картеру на автомобіль).

На підтвердження дійсного виконання робіт позивачем надано акт надання послуг від 01.11.2013 № 011110, податкову накладну від 01.11.2011 № 10 та рахунок фактуру від 01.11.2011 № 011110.

Позивач здійснив оплату за вказаним Договором у розмірі 301200,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

27 вересня 2011 року між позивачем та ТОВ «Промелектро-75» був укладений Договір надання послуг №2709/1, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Промелектро-75» брав на себе зобов'язання виконати замовнику (позивач) роботи (послуги реєстрації автомобілів).

На підтвердження дійсного виконання робіт позивачем надано акти надання послуг від 09.11.2011 № 091105, від 30.09.2011 № 300913, від 31.10.2011 № 69, податкові накладні від 28.09.2011 № 172, від 27.12.2011 № 216 та копії техпаспортів на автомобілі.

Позивач здійснив оплату за вказаним Договором у розмірі 554400,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками .

У березні 2010 року між позивачем та ТОВ «Компанія «Вайліс» був укладений усний Договір поставки товарів, відповідно до умов яких продавець (ТОВ «Компанія «Вайліс») брав на себе зобов'язання поставляти покупцю (позивач) товар (комплектуючі до автомобілів).

На підтвердження дійсної поставки товарів позивачем надано податкові накладні від 03.03.2010 № 030305, від 12.07.2010 № 120712, від 01.10.2010 № 11019, від 01.11.2010 № 11121, від 25.11.2010 № 251106, від 02.12.2010 № 21206, від 02.12.2010 № 21207, від 04.01.2011 № 40112, 05.01.2011 № 50108, акти виконаних робіт та видаткові накладні.

Позивач здійснив оплату за вказаним Договором у розмірі 485971,35 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

У вересні 2010 року між позивачем та ПП «Клер Шато Фиорд» був укладений усний Договір поставки товарів, відповідно до умов яких продавець (ПП «Клер Шато Фиорд») брав на себе зобов'язання поставляти покупцю (позивач) товар (комплектуючі до автомобілів).

На підтвердження дійсної поставки товарів позивачем надано податкову накладну від 01.09.2010 № 10902 та видаткову накладну від 01.09.2010 № 01092010-1.

Позивач здійснив оплату за вказаним Договором у розмірі 62080,08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем включено до складу валових витрат суму сплачених за придбані товари коштів, та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 240408,58 грн.

У лютому-березні 2013 року, на підставі наказу ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 21.02.2013 № 99, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.03.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 06.03.2013 № 101/22-01/35548527.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пункту 7.2 статті 7, пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1 198.6 статті 198, підпунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 285604,12 грн. та податок на додану вартість на суму 240408,58 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що оскільки директори контрагентів позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, на час укладання договорів між ТОВ «Промелектро-75», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Компанія» Вайліс» та позивачем, знаходились поза межами України, то вони фізично не мали змоги вчиняти такі угоди.

Крім того, відповідно до пояснень керівника підприємства ПП «Клер Шато Фиорд» ОСОБА_6, він ніколи не був засновником та директором будь яких підприємств на території України, йому нічого не відомо про ПП «Клер Шато Фиорд», та він ніколи не підписував будь-яких документів, які стосуються даного підприємства, та йому невідомо, де знаходиться офісне приміщення даного підприємства.

Також, під час перевірки було використано дані акта перевірки ДПІ у Вишгородському районі від 13.02.2012 № 282/23-1/36445186 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Компанія «Вайліс», яким встановлено відсутність у підприємства трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідного для ведення господарської діяльності.

Згідно із акта перевірки Яготинської МДПІ від 20.01.2012 № 5/2300/36098229 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Промелектро-75» встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, у товариства відсутні основні фонди, технічний персонал та складські приміщення.

Як убачається із акта перевірки Яготинської МДПІ від 03.10.2012 № 2289/7/23-017/576 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Клер Шато Фиорд», товариство відсутнє за юридичною адресою, у підприємства немає транспортних засобів, виробничого обладнання та трудових ресурсів.

На думку податкового органу, наведене у сукупності свідчить, що операції, проведені між позивачем та ТОВ «Промелектро-75», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Компанія» Вайліс» є безтоварними, а відтак, позивачем протиправно сформовано податковий кредит та валові витрати по таким взаємовідносинам.

За результатами перевірки відповідачем були прийняті повідомлення-рішення від 22.03.2013 № 0000552201 та № 0000562201, згідно з якими позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 310795,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 297827,00 грн. відповідно.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

Так, на час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно зі статтею 1 Закону № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6); податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону № 168/97-ВР дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як передбачено абзацем 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок формування валових витрат станом на момент виникнення спірних відносин був врегульований наступним чином.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічні положення містяться у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті Податкового кодексу України.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Таким чином, право нарахування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених у ціні виконаних робіт.

Як убачається з матеріалів справи, а саме із листів Державної прикордонної служби України, громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які згідно установчих документів є директорами ТОВ «Промелектро-75», ПП «Клер Шато Фиорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс» відповідно, на час укладання вказаними товариствами з позивачем вищенаведених договорів не перебували на території України. Це означає, що зазначені особи не мали фізичної можливості вчиняти вказані правочини та підписувати податкові накладні і акти виконаних робіт до вищенаведених договорів.

Крім того, як убачається із протоколу допиту свідка від 06.03.2012, директор ПП «Клер Шато Фиорд» ОСОБА_6 будучи допитаним пояснив, що він ніколи не був засновником та директором будь-яких підприємств на території України, йому нічого не відомо про ПП «Клер Шато Фиорд», та він ніколи не підписував будь-яких документів, які стосуються даного підприємства, та йому невідомо, де знаходиться офісне приміщення даного підприємства.

Наведене свідчить, що вищенаведені податкові накладні, в порушення вимог статті 201 Податкового кодексу, підписані від імені ТОВ ««Промелектро-75», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Компанія «Вайліс» невідомими особами, не уповноваженими вчиняти від імені товариства будь-які дії.

Надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій акти виконаних робіт та видаткові накладні теж, відповідно, підписані невідомими особами, а відтак, оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Таким чином, враховуючи відсутність у контрагентів позивача основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень, необхідних для здійснення господарської діяльності та той факт, що судом встановлено непричетність громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до господарської діяльності ТОВ ««Промелектро-75», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Компанія «Вайліс», директорами яких вони є, суд дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та вищенаведеними товариствами та, як наслідок, відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту по таким взаємовідносинам.

На переконання суду, наявність у позивача належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту, зокрема, укладених договорів, податкових та видаткових накладних не є безумовною підставою для включення до валових витрат та податкового кредиту витрат на придбання товарів/виконання робіт, оскільки податковий орган довів, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності.

Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальне надання послуг, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 вересня 2013 р.