Постанова № 33660223, 10.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року 810/2932/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1до проДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позов до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2013 № 0000041701 та № 0000031701 згідно із якими позивачу нараховані грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 44658,00 грн., та з податку на додану вартість у розмірі 48638,00 грн. відповідно.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем валових витрат на підставі сплачених ТОВ «Логокомп», ТОВ «Трейдпостач ТС» коштів та податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Логокомп», ТОВ «Трейдпостач ТС», що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 35318,00 грн. та податку на додану вартість у розмірі 42550,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з поставки товару мали реальний характер з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Цей факт підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ФОП ОСОБА_1 правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався, подав до суду заперечення, у яких просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що зареєстрована Києво-Святошинською районною державною адміністрацією 21.02.2003. Взято на податковий облік в органах ДПС 24.07.2003.

01 березня 2011 року між позивачем та ТОВ «Логокомп» було заключено Договір поставки № 01/03, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Логокомп») зобов'язувався поставити позивачу товар.

Суд звертає увагу, що умовами Договору не визначено який конкретно товар зобов'язаний поставити продавець, та не вказано його ціну. Також не визначено хто із сторін буде перевозити товар, та яким чином товар буде прийматись.

На підтвердження дійсної поставки товарів позивачем надано податкові накладні від 08.09.2011 № 33, від 22.08.2011 № 88, від 04.08.2011 № 25, від 01.08.2011 № 15, від 28.07.2011 № 78, від 21.07.2011 № 57, від 18.07.2011 № 51, від 14.07.2011 № 45, від 11.07.2011 № 35, від 07.07.2011 № 30, від 06.07.2011 № 25, від 05.07.2011 № 23, від 04.07.2011 № 15, від 01.07.2011 № 2, від 16.06.2011 № 52, від 15.06.2011 № 51, від 14.06.2011 № 41, від 07.06.2011 № 27, від 06.06.2011 № 24, від 03.06.2011 № 18, від 18.05.2011 № 36, від 04.05.2011 № 6, від 23.03.2011 № 35, від 21.03.2011 № 30, видаткові накладні та рахунки-фактури.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 202425,18 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

01 січня 2011 року між позивачем та ТОВ «Трейдпостач-ТС» було заключено Договір поставки №01/01, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Трейдпостач-ТС») зобов'язувався поставити позивачу товар.

Суд звертає увагу, що умовами Договору не визначено який конкретно товар зобов'язаний поставити продавець, та не вказано його ціну. Також не визначено хто із сторін буде перевозити товар, та яким чином товар буде прийматись.

На підтвердження дійсної поставки товарів позивачем надано податкові накладні від 11.03.2011 № 27, від 03.03.2011 № 11, від 23.02.2011 № 58, від 03.02.2011 № 19, від 11.01.2011 № 21, від 10.01.2011 № 15, видаткові накладні та рахунки-фактури.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 64788,98 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем віднесено до валових витрат суму коштів сплачених контрагентам за робота, послуги та товари, та віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних у розмірі 42550,00 грн.

У січні-лютому 2013 року, відповідно до наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі від 02.01.2013 № 3 посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої було складено Акт від 01.02.2013 № 58/17-2/НОМЕР_3.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем положень пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 42550,00грн., пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу в результаті чого занижено податок доходи фізичних осіб на суму 35318,00 грн.

У ході перевірки посадовими особами відповідача було використано дані актів перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.07.2011 № 824/23-10/36556942 та від 15.02.2012 № 704/23-4/36677058, відповідно до яких не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Логокомп», ТОВ «Трейдпостач ТС» контрагентам покупцям у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товарів, доказів транспортування та інших первинних бухгалтерських документів.

Згідно вироку Печерського районного суду від 21.10.2010 у справі № 1-786/10 встановлено, що директор та засновник ТОВ «Логокомп» ОСОБА_3 зареєстрував товариство за грошову винагороду, всі установчі документи та печатки передав невстановленим особам, господарської діяльності товариства не вів, документів бухгалтерського обліку не підписував. У подальшому, громадянин ОСОБА_3, за попередньою змовою з невстановленою особою, схилили громадянина ОСОБА_4 до реєстрації на нього (ОСОБА_4) ТОВ «Трейдпостач ТС». Всі установчі документи та печатки товариства ОСОБА_4 передав невстановленим особам, господарської діяльності товариства не вів, документів бухгалтерського обліку не підписував.

Вказаним вироком Печерського районного суду громадянина ОСОБА_3 засуджено на три роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком два роки.

На підставі вищезазначеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які були сплачені ТОВ «Логокомп», ТОВ «Трейдпостач ТС», у складі вартості отриманих товарів, у розмірі 42550,00 грн.; заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб на суму 35318,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 № 0000041701 та № 0000031701, згідно із якими позивачу нараховані грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 44658,00 грн., та з податку на додану вартість у розмірі 48638,00 грн. відповідно.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Таким чином, право нарахування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених у ціні начебто отриманих товарів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено дійного виконання господарських операцій з покупки товарів у ТОВ «Логокомп», ТОВ «Трейдпостач ТС» з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що умовами Договорів поставки товарів, укладених між позивачем та ТОВ «Логокомп», ТОВ «Трейдпостач ТС», не визначено який конкретно товар зобов'язаний поставити продавець, та не вказано його ціну. Також не визначено хто із сторін буде перевозити товар, та яким чином товар буде прийматись, а відтак, не можливо встановити, який саме товар був предметом договорів.

Під час судового розгляду, представником позивача не надано доказів приймання товарів по кількості і якості (актів приймання товарів, доказів переміщення товару по складським приміщенням позивача тощо). Крім того, із наявних в матеріалах справи видаткових накладних не можливо встановити місце отримання товару.

Суд не приймає до уваги надані позивачем на підтвердження транспортування товару від контрагентів до ФОП ОСОБА_1 товарно-транспортні, оскільки вони не містять підпису вантажовідправника, а відтак оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як убачається з матеріалів справи, згідно вироку Печерського районного суду від 21.10.2010 у справі № 1-786/10 встановлено, що директор та засновник ТОВ «Логокомп» ОСОБА_3 зареєстрував товариство за грошову винагороду, всі установчі документи та печатки передав не встановленим особам, господарської діяльності товариства не вів, документів бухгалтерського обліку не підписував. У подальшому, громадянин ОСОБА_3, за попередньою змовою з невстановленою особою, схилили громадянина ОСОБА_4 до реєстрації на нього (ОСОБА_4) ТОВ «Трейдпостач ТС». Всі установчі документи та печатки товариства ОСОБА_4 передав невстановленим особам, господарської діяльності товариства не вів, документів бухгалтерського обліку не підписував.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Логокомп», ТОВ «Трейдпостач ТС та відсутність права позивача на формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними з порушенням вимог чинного законодавства.

На переконання суду, наявність у позивача належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту, зокрема, укладених договорів, податкових та видаткових накладних не є безумовною підставою для включення до валових витрат та податкового кредиту витрат на придбання товарів, оскільки під час судового розгляду доведено, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, а товари фактично не поставлялись.

Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальне надання послуг, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 вересня 2013 р.