Рішення № 33650961, 11.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2013 р. Справа № 914/2955/13

За позовом: фізичної особи-підприємця Слободяна Антона Васильовича, с. Чорнолізці

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів

про стягнення 30 408 грн. 29 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Кузів Л.В., представник (довіреність б/н від 02.07.2013 р.);

від відповідача: Посікіра Р.Р., представник (довіреність №23-5-юр від 08.04.2013 р.)

Фізична особа-підприємець Слободян Антон Васильович, с. Чорнолізці звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м.Жидачів про стягнення 30 408 грн. 29 коп.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.08.2013 р. (суддя Гоменюк З.П.) порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.08.2013 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

У зв'язку з довготривалою відпусткою судді Гоменюк З.П., автоматизованою системою документообігу суду проведено розподіл справи №914/2955/13 та визначено суддю Мазовіту А.Б. для подальшого її розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір перевезення вантажів. На виконання умов вказаного договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково, станом на дату подання позову заборгованість становить 29 522 грн. 61 коп. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати, відповідачу нараховано 885 грн. 68 коп. 3% річних. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 30 378 грн. 29 коп.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем, заявив клопотання про розстрочення виконання рішення суду на дванадцять місяців рівними частинами.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

3 січня 2012 р. між фізичною особою-підприємцем Слободяном Антоном Васильовичем (перевізник) та Відкритим акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (замовник) було укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні №18/1тр.

За цим договором перевізник (позивач) зобов'язувався перевозити вантажі (лісосировину) згідно із заявками замовника (відповідача).

Пунктом 1.3. договору передбачено, що договірна орієнтовна вартість транспортних послуг становитиме 0,56 грн. за один кубометр-кілометр перевезення без врахування 20% ПДВ, але не менше 20 м куб. разової поставки.

Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач надав послуги на загальну суму 29 522 грн. 61 коп., що підтверджується актами виконаних робіт №17 від 09.03.2012 р., №18 від 16.03.2012 р., №19 від 21.03.2012 р., №20 від 22.03.2012 р., №21 від 23.03.2012 р., №22 від 26.03.2012 р., №23 від 27.03.2012 р., №24 від 30.03.2012 р., №25 від 31.03.2012 р. Послуги були надані в повному обсязі, зауважень до виконання у відповідача не було, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищевказаних документах та скріпленням їх печаткою.

Згідно п. 4.4. договору замовник зобов'язаний оплатити послуги перевізника згідно із виставленим рахунком (рахунком-фактурою), актом виконаних робіт, податковою накладною на протязі семи банківських днів.

У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати, позивач 03.12.2012 р. надіслав відповідачу претензію №1 від 03.12.2012 р., в якій вимагав оплатити заборгованість протягом десяти днів. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за надані послуги не виконав, на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 29 522 грн. 61 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вищевказаних вимог, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 885 грн. 68 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 29 522 грн. 61 коп. основного боргу, 885 грн. 68 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України суд повинен встановлювати матеріальні інтереси обох сторін.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

Заборгованість виникла з вини відповідача, несплата даної заборгованості протягом тривалого часу порушує матеріальні інтереси позивача - фізичної особи-підприємця Слободяна Антона Васильовича та може призвести до негативних наслідків для нього.

Представником відповідача не обґрунтовано винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду у справі №914/2955/13 чи роблять таке виконання неможливим, не подано належних та допустимих доказів, які б могли бути підставою для відстрочки виконання рішення суду, клопотань про витребування відповідних доказів позивачем не подавалося.

Таким чином, доводи, наведені у клопотанні про розстрочку виконання рішення суду є необґрунтованими та безпідставними, а тому клопотання про розстрочку виконання рішення суду не підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 909 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів, вул. Фабрична, 4, Львівська область (ідентифікаційний код 00278801) на користь фізичної особи-підприємця Слободяна Антона Васильовича, с. Чорнолізці, вул. Франка, 28 Тисменицький район, Івано-Франківська область (ідентифікаційний номер 2394902277) 29 522 грн. 61 коп. основного боргу, 885 грн. 68 коп. 3% річних, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 11.09.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення підписано 16.09.2013 р.

Суддя Мазовіта А.Б.