Рішення № 33650879, 19.09.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р. Справа № 909/842/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Кошилович М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р"

вул. Героїв Сталінграду, 7/159-Н, м.Іллічівськ, Одеська область, 68004

адреса представника: Фурман А.Б.

вул. Паустовського, буд. 2, кв. 8, м. Одеса

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичвтормет"

вул. Франка, буд. 10, кв. 2, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 8 192 грн. 60 коп.,

3% відсотків річних в розмірі 361 грн. 88 коп. та 623 грн. 34 коп. пені

За участю представників сторін:

від позивача: Фурман А. Б. - представник, (довіреність від 20.06.12)

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичвтормет" про стягнення заборгованості в сумі 8 192 грн. 60 коп., 3% відсотків річних в розмірі 361 грн. 88 коп. та 623 грн. 34 коп. пені.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.13 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 06.08.13.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.13, відповідно до положень ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 19.08.13.

Представник відповідача жодного разу в судове засідання не з"явився, відзиву на позов не надіслав, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 23.07.13 та від 06.08.13; письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.

Абзацом 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 23.07.13 надіслана відповідачеві за адресою, вказаною у позовній заяві: вул. Франка, буд. 10, кв. 2, м. Івано-Франківськ, 76018, названа вище адреса зазначена також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); станом на час прийняття рішення, ухвала про порушення провадження у справі від 23.07.13 повернута підприємством зв'язку на адресу господарськорго суду з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Ухвала господарського суду про відкладення розгляду справи від 06.08.13 повернута підприємством зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов"язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції"визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № МК-Г-01/05-11 від 01.05.11 в частині здійснення розрахунку за отриманий товар, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 8192 грн. 60 коп. З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов"язання позивачем нараховано 3% відсотків річних в розмірі 361 грн. 88 коп. та 623 грн. 34 коп. пені. Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, об"єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 травня 2011 року між позивачем (надалі - продавець) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № МК-Г-01/05-11 (надалі - Договір).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Згідно приписів ст. 204 ЦК України, договір купівлі-продажу № МК-Г-01/05-11 від 01.05.2011 є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

Пунктом 1.1 Договору продавець зобов"язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцеві продукцію, визначену цим договором (надалі іменується товар), а покупець зобов"язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймати та оплачувати товар.

У відповідності до умов Договору позивач (продавець) передав відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 8192 грн. 60 коп.

Виконання позивачем договірних зобов"язань підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, а саме:

№ Рн-00000028 від 30 листопада 2011 року на суму 1855 грн. 10 коп.;

№ Рн-00000035 від 31 грудня 2011 року на суму 2061 грн. 00 коп.;

№ Рн-00000005 від 31 січня 2012 року на суму 2464 грн. 00 коп.;

№ Рн-00000009 від 29 лютого 2012 року на суму 1812 грн. 50 коп.

При дослідженні зазначених вище накладних судом встановлено, що вони підписані уповноваженими представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб.

З огляду на вищевикладене, судом встановлений факт отримання відповідачем товару на суму 8192 грн. 60 коп.

Також, в якості доказу отримання товару відповідачем, до матеріалів справи додані податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно наявних в матеріалах справи накладних.

У відповідності до норми Закону України "Про податок на додану вартість", продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що отримання відповідачем товару відбулося в рамках договору купівлі-продажу № МК-Г-01/05-11 від 01.05.2011.

Ціна та порядок розрахунків визначені в розділі 3 Договору.

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, товар, що передається за даним договором, підлягає оплаті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом трьох робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку від продавця у розмірі вартості товару, який був отриманий протягом попереднього календарного місяця. При цьому продавець зобов»язаний не пізніше третього числа кожного місяця надавати покупцю рахунок, у якому має бути зазначено найменування, загальна кількість та вартість товару, який був переданий покупцю протягом попереднього календарного місяця. Подані позивачем рахунки долучені до матеріалів справи.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов"язання не виконав.

18.09.12 з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. 02/1109-12 від 11.09.2012 р. з вимогою в строк до 30.09.12 сплатити заборгованість за договором купівлі-продажу № МК-Г-01/05-11 від 01.05.2011; доказ отримання претензії відповідачем наявний в матеріалах справи.

Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Згідно приписів ст.ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При дослідженні договору купівлі-продажу № МК-Г-01/05-11 від 01.05.2011 встановлено, що він скріплений підписами уповноважених на це осіб, затверджений печатками підприємств, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача. Вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з»явився, документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем отриманого товару в сумі 8192 грн. 60 коп. суду не надав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на час прийняття рішення, не оплачений товар в сумі 8192 грн. 60 коп., розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документальними доказами.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8192 грн. 60 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов"язання за договором купівлі-продажу № МК-Г-01/05-11 від 01.05.2011 підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5.4. договору купівлі-продажу № МК-Г-01/05-11 від 01.05.2011 сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати товару покупець зобов»язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов"язання виникають нові додаткові зобов"язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками проценти річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов"язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов"язань.

Суд перевірив нарахування позивачем пені в сумі 623 грн. 34 коп. та 3% річних в розмірі 361 грн. 88 коп. і дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи і є арифметично вірним. Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов"язання за договором купівлі-продажу № МК-Г-01/05-11 від 01.05.2011 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення 3% відсотків річних в розмірі 361 грн. 88 коп. та 623 грн. 34 коп. пені обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України, ст.ст. 204, 207, 208, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичвтормет" про стягнення заборгованості в сумі 8192 грн. 60 коп., 3% відсотків річних в розмірі 361 грн. 88 коп. та 623 грн. 34 коп. пені задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичвтормет" (вул. Франка, буд. 10, кв. 2, м. Івано-Франківськ, 76018; код 35516741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" (вул. Героїв Сталінграду, 7/159-Н, м.Іллічівськ, Одеська область, 68004; код 37672913) - заборгованість в сумі 8192 (вісім тисяч сто дев"яносто дві)грн. 60 коп., 3% відсотків річних в розмірі 361(триста шістдесят одна) грн. 88 коп., 623(шістсот двадцять три) грн. 34 коп. пені та 1720(одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.09.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 24.09.13