Рішення № 33650836, 12.09.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/60/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2013 Справа № 908/2701/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форт Сема Лтд." (69124, м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, 6; адр. для лист.: 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 26-А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Унмак" (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 75)

про стягнення суми 267858,85 грн.

Суддя Боєва О.С.

За участю представників:

Від позивача: Шостак А.П. (дов. № 072 від 08.08.2013р.)

Від відповідача: Дядько А.С. (дов. № б/н від 12.08.2013р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 109014,85 грн. - 3% річних та суми 158844 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.08.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2701/13, судове засідання призначено на 22.08.2013р. Ухвалою суду від 22.08.2013р. в порядку ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 29.08.2013р. У судовому засіданні 29.08.2013р. оголошено перерву до 12.09.2013р.

12.09.2013р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, зазначивши, зокрема, про наступне. Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.05.2013р. у справі 908/1020/13 стягнуто з відповідача на користь позивача суму 1134600 грн. попередньої оплати. 19.06.2013р. відповідачем сплачено дану заборгованість в повному обсязі. Оскільки відповідач користувався грошовими коштами позивача протягом 2009р.-2013р., позивач просить сягнути з нього суму 3% річних в розмірі 109014,85 грн. та інфляційні втрати в розмірі 158844 грн. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 193, 216, 218, 229 ГК України, ст.ст. 8, 526, 536, 610, 625 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив, про що також зазначив у відзиві на позовну заяву, з наступних підстав. По-перше, оскільки 19.06.2013р. відповідачем повністю сплачено заборгованість, то з цієї дати припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. По-друге, враховуючи те, що перша вимога про повернення коштів позивачем була направлена 04.01.2013р. і відповідно до ст. 530 ЦК України повинна бути виконана у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, строк прострочення виконання зобов'язання починається з 12.01.2013р. Однак, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, шестимісячний строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, на дату подання позову вже сплив, а позивач втратив законні підстави для подання позову про стягнення сум неустойки. По-третє, відповідач вважає, що проценти річних за своєю правовою суттю є неустойкою, а тому до них застосовуються правила про скорочені строки позовної давності. Просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.05.2013р. у справі № 908/1020/13 позовні вимоги ТОВ "Форт Сема Лтд." задоволено. Стягнуто з ТОВ "Унмак" на користь ТОВ "Форт Сема Лтд." суму 1134600 грн. попередньої оплати, 22692 грн. судових витрат. 31.05.2013р. на виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено судом у рішенні від 16.05.2013р. по справі № 908/1020/13, ТОВ "Унмак" (відповідач у справі) були пред'явлені ТОВ "Форт Сема Лтд." (позивач) рахунки-фактури № УН-2209/4 від 22.09.2009р., № УН-2509/3 від 25.09.2003р., № УН-07041 від 07.04.2010р. на оплату продукції - борошна в/г - на загальну суму 1134600 грн. ТОВ "Форт Сема Лтд." прийняло пропозицію щодо купівлі товару, сплативши за рахунками № УН-2209/4 від 22.09.2009р., № УН-2509/3 від 25.09.2009р., № УН-07041 від 07.04.2010р. суму в розмірі 1134600 грн., про що свідчать виписки за особовим рахунком, а саме: 24.09.2009р. - 100000 грн., 28.09.20109р. - 150000 грн., 29.09.2009р. - 348600 грн., 07.04.2010р. - 136000 грн., 08.04.2010р. - 200000 грн., № 09.04.2010р. - 200000 грн.

У зв'язку з перерахуванням позивачем суми передплати в розмірі 1134600 грн. у позивача виникло право на отримання від відповідача продукції на суму передплати у розмірі 1134600 грн., а у відповідача - зобов'язання з поставки товару, строк виконання якого сторонами визначено не було.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ст. 530 ЦК України у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

04.01.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих. № 003) здійснити поставку оплаченого товару протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання цієї вимоги. Вказана вимога отримана відповідачем 11.01.2013р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

У зв'язку з тим, що відповідачем товар на загальну суму 1134600 грн. поставлений не був, 21.01.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 007 про повернення протягом 7-ми календарних днів, з дати отримання цієї вимоги, попередньої оплати в розмірі 1134600 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 22.01.2013р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, на даний час рішення суду у справі № 908/1020/13 виконано відповідачем в повному обсязі, сума 1134600грн. сплачена, що підтверджується платіжним дорученням № 1837 від 19.06.2013р. (копія якого міститься в матеріалах справи).

Предметом позову у даній справі № 908/2701/13 є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 109014,85 грн. - 3% річних за період з 07.04.2010р. по 19.06.2013р. та суми 158844 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2010р. по червень 2013р., тобто, як зазначив позивач, за весь час користування його коштами.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи зі змісту коментованої статті, головною умовою для стягнення з боржника втрат від інфляції та 3% річних є встановлення факту прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Оскільки вимога про повернення попередньої оплати за вих. № 007 від 21.01.2013р. була отримана відповідачем 22.01.2013р., то у останнього виник обов'язок повернути суму передплати на протязі 7-ми календарних днів з дати отримання даної вимоги, а саме: у строк до 29.01.2013р.

Отже прострочення обов'язку щодо повернення попередньої оплати у відповідача виникло з 30.01.2013р.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає за необхідне скорегувати його, а саме: 3 % річних повинні нараховуватись за період з 30.01.2013р. по 19.06.2013р. Так, за період з 30.01.2013р. по 19.06.2013р. 3 % річних становлять 13148,93 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 13148,93 грн. - 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд також вважає за необхідне скорегувати його в частині визначення періоду їх нарахування. Так, враховуючи, що прострочення обов'язку щодо повернення попередньої оплати у відповідача виникло з 30.01.2013р., то інфляційні втрати повинні нараховуватись за період з лютого 2013р. по травень 2013р.

В той же час, у період з лютого 2013р. по травень 2013р. мала місце дефляція грошових коштів, тобто зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом зазначеного періоду часу.

За таких обставин, у задоволенні позову в частині вимог про стягнення суми 158844 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Таким чином, в цілому позовні вимоги задовольняються частково.

Доводи позивача, що вимоги про повернення грошових коштів направлялися відповідачу листами № 007 від 17.01.2012р., № 024 від 23.02.2012р., № 112 від 30.11.2012р. спростовуються наведеним вище. Так, відрахуванню строку з якого виникло право у позивача на повернення передплати (право вимагати виконання грошового зобов'язання), виходячи з положень ст. 530, ч. 2 ст. 693 ЦК України, повинно передувати звернення кредитора з вимогою поставити товар та не виконання боржником даної вимоги.

Твердження відповідача, що 3% річних є неустойкою, а тому їх нарахування повинно бути припинено через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, та до них повинні бути застосовані скорочені строки позовної давності, спростовується наступним.

3 % річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями у розумінні ст. 230 ГК України. Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнових прав та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Припинення зобов'язання шляхом його виконання боржником, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України, нарахованих до виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Унмак" (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 754 код ЄДРПОУ 35914495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форт Сема Лтд." (69124, м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, 6; код ЄДРПОУ 30709995) суму 13148 (тринадцять тисяч сто сорок вісім) грн. 93 коп. - 3% річних, суму 262 (двісті шістдесят дві) грн. 98 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 17.09.2013р.