Ухвала суду № 33649861, 19.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р.Справа № 1570/2596/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Бітова А.І.,

- Милосердного М.М.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - Колесник Олени Тихонівни, представника товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїлпассервіс" - Тодорич Ірини Вікторівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (в теперішній час Ізмаїльська об'єднаної Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїлпассервіс" до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Ізмаїлпассервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС (в теперішній час Ізмаїльська об'єднаної Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області) про скасування податкового повідомлення-рішення №000032301 від 18 січня 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання по ПДВ на суму 59 950 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 7 807 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що до податкового кредиту включені тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, виданими контрагентами, які заповнені відповідно до встановленого порядку.

Відповідач позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року адміністративний позов задоволений.

В апеляційній скарзі Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що з 20 грудня 2011 року по 26 грудня 2011 року податковою було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складений акт від 03 січня 2012 року №0001/2301/31847409 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ізмаїлпассервіс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків ТОВ Фірмою "Ліон" за квітень-липень 2011року та ТОВ "Техноком Трейд" за вересень-листопад 2010 року".

У висновку акта перевірки зазначено, що в порушення ч.1,5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Ізмаїлпассервіс" по взаємовідносинам із TOB Фірмою "Ліон" та TOB "Техноком Трейд" при придбанні запасних частин, послуг. Товар (послуги) по вказаних правочинах в наявності фактично не придбався, чим порушено ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Також у висновку акта зазначено, що перевіркою встановлені порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7; пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; пп.198.1, пп.198.3, пп.198.6 ст. 198 ПК України перевіркою встановлено відсутність об'єкту оподаткування ПДВ по недійсним операціях, відсутність податкового кредиту з ПДВ від вартості придбаного, послуг по недійсних операціях. При перевірці донараховано ПДВ у розмірі 59 950грн.

18 січня 2012 року на підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000032301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 59 950 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 807 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що прийняте податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки позивачем надані докази, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим податковий кредит сформовано правомірно.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Основною господарською діяльністю позивача є, зокрема діяльність автомобільного регулярного транспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Ізмаїлпассервіс" та TOB Фірмою "Ліон" були укладені договори щодо встановлення вітрового скла на автобуси, щодо виконання капітального ремонту двигуна автобуса та капітального ремонту КПП автобуса (1 том а.с.29-32), факт виконання яких підтверджений податковими та видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (1 том а.с.33-41).

Під час апеляційного розгляду справи, ТОВ "Ізмаїлпассервіс" було надано договір щодо поставки товарів №20/09 від 20 вересня 2010 року, який був укладений з ТОВ "Техноком Трейд", на підставі якого були здійсненні операції по купівлі продажу автомобільних запчастин (2 том а.с.150).

Товарність господарських операцій позивача з ТОВ "Техноком Трейд" також підтверджена належним чином, зокрема податковими накладними, прийомними актами та платіжними дорученнями (1том а.с.43-53, 2 том а.с.152-199).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та скасування податкового повідомлення-рішення №000032301 від 18 січня 2012 року є правильними.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта, щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (в теперішній час Ізмаїльська об'єднаної Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області) залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: