Постанова № 33649571, 23.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2013 року № 826/12394/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом ОСОБА_1до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києвіпровизнання протиправною та скасування Постанови від 20.07.2012, визнання протиправними діїНа підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі ОСОБА_1, звернувся до адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про визнання неправомірними дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Кузьменко Любові Михайлівни щодо винесення постанови від 20.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 15 696,47 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Кузьменко Любові Михайлівни від 20.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 15 696,47 грн.

Позовні вимоги ґрунтувались на тому, що державним виконавцем порушено вимоги ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, державним виконавцем не було надіслано Позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження та не правомірно накладено на Позивача стягнення виконавчого збору.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, в обґрунтування заперечень зазначає, що в діях Відповідача відсутні порушення норм законодавства в частині щодо стягнення з Позивача виконавчого збору.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,зазначає наступне:

Судом встановлено, що Голосіївським районним судом м. Києва видано 12.09.2011 р. Виконавчий лист по справі №2-4297/11 про стягнення з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, прож. АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м. Київ, вул. Дружби народів, 38, к/р 3739233, МФО 300863, код ЄДРПОУ 21666051 в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 155291,82 грн. (сто п'ятдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто одна гривня, 82 коп.), судового збору в розмірі 1552,92 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом в розмірі 120 грн., всього 156964,74 грн. (сто п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 74 коп.).

На підставі вищезазначеного виконавчого листа Старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Кузьменко Любові Михайлівни було винесено Постанову від 21.03.2012 р. про відкриття виконавчого провадження, за номером ВП №21749554.

Старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Кузьменко Любові Михайлівни 31.05.2012 р. винесено Постанову про арешт майна боржника та оголення заборони на його відчуження.

Старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Кузьменко Любові Михайлівни 20.07.2012 р. винесено Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вимоги до виконавчого документу. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження. Під час пред'явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним подаються: 1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду - копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився; 2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна; 3) у судових справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних вимог, - копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову, у разі якщо такі заходи застосовувалися судом.

У відповідності до абз. 5 п. 1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5 встановлено, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав, передбачених пунктом 3 ч. 1 ст. 19 Закону, які не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій.

Згідно ч. 2 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом зобов'язано Відповідача надати Суду докази направлення постанови про відкриття провадження.

В матеріалах справи міститься копія виконавчої справи, з якої вбачається, що Державним виконавцем Постанову від 21.03.2012 р. про відкриття виконавчого провадження, за номером ВП №21749554 надіслано на адресу Позивача 25.04.2012 р., тобто більше чим через місяць після відкриття провадження.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Постанова від 21.03.2012 р. про відкриття виконавчого провадження, за номером ВП №21749554 вручена Позивачу.

В матеріалах виконавчої справи містяться Лист Позивачки від 21.05.2012 р., яким повідомляється, що нею частково погашено суму заборгованості в розмірі 66 964,74 грн. та Лист від 07.07.2012 р., яким повідомлено про повну сплату боргу та надано квитанції.

Також, в матеріалах виконавчої справи міститься заява від 01.08.2012 р., якою Стягувач (Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк») повідомляє про фактичне виконання рішення суду та повернення виконавчого документу без виконання.

Згідно ст. 47 Закону, Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Суд звертає увагу, що в наданих представником Відповідача матеріалах виконавчої справи відсутня Постанова про закінчення виконавчого провадження станом на час розгляду справи, проте, як вже встановлено Судом, існують заяви як від Стягувача та від Боржника, що надійшли на адресу Відповідача ще протягом липня-сепня 2012 р.

У відповідності до ч. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Проте, Державним виконавцем не зважаючи на заяву Стягувача про відкликання виконавчого документу було винесено 20.07.2012 року Постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 15 696,47 грн. у зв'язку з не виконанням у добровільному порядку Постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, оскаржувана постанова винесена органом стягнення за відсутності підтвердження отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та без перевірки того факту, що рішення суду виконано у добровільному порядку, що є порушенням вимог Закону і є підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно п. 6 Постанови, Пленум Вищого адміністративного суду, від 21.05.2012, № 5 "Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", Судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання. За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку. Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку, що державним виконавцем при винесенні Постанови від 20.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 15 696,47 грн., у зв'язку з не виконанням у добровільному порядку Постанови про відкриття виконавчого провадження не було дотримано всіх вимог законодавства, а саме, не було враховано добровільну сплату Позивачем суми боргу в добровільному порядку та не надано належних доказів стосовно повідомлення Позивачки про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, Суд звертає увагу, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідачем було надіслано на адресу Позивачки Постанову про стягнення з останньої судового збору.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Кузьменко Любові Михайлівни щодо винесення постанови від 20.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 15 696,47 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Кузьменко Любові Михайлівни від 20.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 15 696,47 грн.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення. Дана скарга подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук