Постанова № 33649550, 02.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 вересня 2013 року № 826/10430/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши позовну заяву в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі.Ем.Ем.Експрес"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної

податкової служби

про визнання дій протиправними

На підставі ч.6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі.Ем.Ем.Експрес", звернувся до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі. Ем. Ем. Експрес», за результатами якої було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 05.04.2013 р. № 591/22.2.09/34352743, які полягають у порушенні вимог п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та пп.4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011р. № 236, у тому числі зазначенні в акті інформації про взаємовідносини з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Сервіс Груп Плюс» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин за липень, серпень 2012 р.; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі.Ем.Ем.Експрес», за результатами якої було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 05.04.2013 р. № 591/22.2.09/34352743, які полягають у порушенні вимог п. 73.5 ст.73 Податкового кодексу України та пп.4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, у тому числі зазначенні в акті інформації по взаємовідносинам з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркітант Груп» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин за лютий 2012 р., травень 2012 р., червень 2012 р., серпень 2012 р. та листопад 2012 р. (з урахуванням уточнень позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем було порушено законодавчо встановлений порядок організації та проведення зустрічної звірки, а оскаржуваний акт було складено з порушенням вимог чинного законодавства України, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані дії такими, що вчинені на підставі та на виконання норм діючого податкового законодавства України, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,зазначає наступне:

Судом встановлено, що в ході організації проведення зустрічної звірки з метою забезпечення підтвердження господарських відносин вжито такі заходи: Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ "Джі. Ем. Ем. експрес" (код за ЄДРПОУ 34352743) за податковою адресою: 03148, м. Київ, вул. Верховинця, д.10 не знаходиться, має стан « 9» направлено повiдомлення про вiдсутнiсть за мiсцезнаходженням. На дату складання акту перевірки місцезнаходження ТОВ "Джі. Ем. Ем. експрес" (код за ЄДРПОУ 34352743) та його посадових осіб не встановлено.

За результатом звірки було складено Акт 05.04.2013 за № 591/22.2.09/34352743 (надалі по тексту Акт).

Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Відповідач в запереченнях на позовну заяву зазначає, що ним на підставі п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України було проведено зустрічну звірку. В той же час зустрічна звірка не є перевірками і проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно із Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки провадяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Проте, як свідчать матеріали справи, Відповідачем було здійснено саме позапланову перевірку Позивача, про що свідчать складання Акту від 05.04.2013 року №591/22.209/34352743, оскільки в матеріалах справи відсутня Довідка.

Пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлює, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У відповідності до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту .

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення, тобто наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки, а не навпаки.

Як видно з матеріалів справи, перевірка Позивача проводилася на підставі службового посвідчення, в той час, як законодавством передбачено, що перевірки проводяться виключно на підставі Наказу.

Таким чином, в даному випадку для проведення перевірки мав слугувати саме наказ, а не посвідчення посадової особи.

Крім того, підставою для перевірки мало стати виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих Позивачем, та якщо Товариство не надало пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит відповідача протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідачем не надано суду докази того, на підставі чого було проведено перевірку Позивача.

З огляду на викладене вбачається, що перевірка Податковим органом проводилася з порушенням норм закону та за відсутності направлення позивачу письмового запиту про надання пояснень та їх документальні підтвердження; крім того, відповідач не надав суду доказів того, що Товариство не надало пояснення та їх документальні підтвердження на його письмовий запит, тобто, рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки проведено за відсутності наказу та за відсутності підстав для проведення такої перевірки.

Доказів на підтвердження того, що наказ про проведення перевірки прийнято за наявності обставин для проведення такої перевірки, визначених пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідачем не надано.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що у відповідності до пп. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За визначенням підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом та яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Отже, при проведенні перевірки Відповідачем було порушено вимоги п 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, а саме, не було належним чином повідомлено Позивача про проведення перевірки та не надано доказів того, на підставі чого було здійснено дану перевірку.

Таким чином, вимоги позивача в частині визнання незаконними дій Податкового органу пов'язані з проведенням зустрічної звірки Товариства щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2013 р., за результатами якої було складено акт №591/22.209/34352743 від 05.04.2013 року є такими, що підлягають задоволенню.

В частині щодо визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС щодо визнання в Акті від 05.04.2013 р. № 591/22.2.09/34352743 нікчемними правочинів, укладених між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Сервіс Груп Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркітант Груп» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Сервіс Груп Плюс» (Продавець), з іншого боку було укладено договір поставки №ТС-407/12 від 04.07.2012 р. (надалі по тексту Договір №ТС-407/12).

В пунктах 1.1 - 2.2 Договору №ТС-407/12, зазначено наступне: «Продавец обязуется поставить, а Покупатель принять строительные материалы согласно накладним, являющихся неотъемлимой частью данного договора.

Общая сумма договора составляет 1 306 940,68 грн. (один миллион триста шесть тисяч девятьсот сорок гривен 68 копеек), в том числе НДС.

Продавец обязуется поставить и передать в собственность Покупателя товар, а Покупатель обязуется принять его и оплатить на условиях этого Договора. Транспортные расходы по перевозке несет Продавец.».

Крім того п.3.2 - п.3.3 передбачено наступне: «В качестве гарантийного обязательства Покупатель эмитирует и передает в адрес Поставщика свой вексель (без права выпуска его на рынок ценных бумаг). После произведения расчетов по оплате товара Покупателем, Поставщик обязан вернуть вексель Эмитенту.».

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Актами приймання-передачі векселів, видатковими накладними, векселями, квитанціями до прибуткового ордеру, податковими накладними (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Крім того, між Позивачем (Покупець), з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркітант Груп» (Продавець), з іншого боку було укладено договір поставки №МГ-03/0512 від 03.05.2012 р. (надалі по тексту Договір №МГ-03/0512).

В пунктах 1.1 - 2.2 Договору №МГ-03/0512, зазначено наступне: «Продавец обязуется поставить, а Покупатель принять строительные материалы согласно накладним, являющихся неотъемлимой частью данного договора.

Общая сумма договора составляет 8310 324,34 грн. (восемь миллионов триста десять тисяч триста двадцять четире гривни 54 копейки), в том числе НДС.

Продавец обязуется поставить и передать в собственность Покупателя товар, а Покупатель обязуется принять его и оплатить на условиях этого Договора. Транспортные расходы по перевозке несет Продавец.».

Крім того п.3.2 - п.3.3 передбачено наступне: «В качестве гарантийного обязательства Покупатель эмитирует и передает в адрес Поставщика свой вексель (без права выпуска его на рынок ценных бумаг). После произведения расчетов по оплате товара Покупателем, Поставщик обязан вернуть вексель Эмитенту.».

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Актами приймання-передачі векселів, видатковими накладними, векселями, квитанціями до прибуткового ордеру, податковими накладними (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Відповідач зазначає наступне: «Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Джі. Ем. Ем. експрес" (код за ЄДРПОУ 34352743) вимог пп.16.1.11 п. 16.1 ст.16. п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, ст.93 Цивільного кодексу України, ст.1. ст.9. ст. 19 Закону України від 15.03.03 №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (зі змінами та доповненнями).

Від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС отримано акт від 25.03.2013 р. №176/22-2/37866462 Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Маркітант Груп» (код за ЄДРПОУ 37866462) з питань достовірності показників задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, серпень 2012 року та листопад 2012 року, яке є постачальником ТОВ «Джі. Ем. Ем. експрес».

«З метою вручення запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження від 04.03.2013 р. №1899/10/22-223 посадовими особами ТОВ «Маркітант Груп» (код за ЄДРПОУ 37866462) співробітниками ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС здійснено виїзд за податковою адресою суб'єкта господарювання: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. П.Борщагівка, вул. Леніна, буд. 1-Д та встановлено відсутність ТОВ «Маркітант Груп» (код за ЄДРПОУ 37866462) за місцем реєстрації.

Таким чином у відповідності до п. 1.4.5 «Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків», затверджених Наказом ДПС України від 31.10.2012 р. №948 складено акт про неможливість вручення запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження посадовим особам ТОВ «Маркітант Груп» (код за ЄДРПОУ 37866462) у зв'язку з відсутністю підприємства за податковою адресою від 19.03.2013 р. №108.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від контрагентів-постачальників та реалізації від ТОВ «Маркітант Груп» (код за ЄДРПОУ 37866462) підприємствам покупцям, у зв'язку з відсутністю не наданням первинних документів, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Маркітант Груп» (код за ЄДРПОУ 37866462) контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.ч1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з їх недійсністю.

Аналізом податкової звітності з'ясовано, що операції здійснені ТОВ «Маркітант Груп» (код за ЄДРПОУ 37866462) не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, оскільки не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність необхідних трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання. Дані причини вказують на приналежність ТОВ «Маркітант Груп» (код за ЄДРПОУ 37866462) до категорії «транзитер», таким чином суб'єкт господарювання являється «вигодотранспортуючим» підприємством.

Крім того, серед постачальників ТОВ «Маркітант Груп» (код за ЄДРПОУ 37866462) встановлено підприємства з ознаками фіктивності та по яким, як наслідок, встановлено нікчемність укладених правочинів.».

На підставі чого відповідачем зроблено висновок про невідповідність укладених договорів вимогам ст. 203 ЦК України та, відповідно, наявність, у зв'язку з цим, підстав передбачених п.1 ст.215 ЦК України, який є не переконливим виходячи з наступного.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених угод з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

А також суд зазначає, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти Позивача - ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних підприємств.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться Договори, Специфікації, Акти здачі-прийняття робіт (виконання послуг), Акти прийому-передачі товару, видаткові накладні, довіреність, рахунки-фактури, податкові накладні.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. При цьому жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України, встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, зазначена норма права недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, у складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі № К-23642/07.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Аналогічна позиція викладена в Постанові ВАСУ від 19 грудня 2012 р. К/9991/64526/12; Постанові ВАСУ від 05 вересня 2012 року К/9991/42479/12; Ухвалах ВАСУ: від 07 листопада 2012 К/9991/48571/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12, Ухвалі ВАСУ від 02.06.2011 р. №В/9991/1186/11 та в Ухвалі ВАСУ від 05.10.2011 р. № К/9991/14602/11.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання в Акті від 05.04.2013 р. № 591/22.2.09/34352743 нікчемними правочинів, укладених між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Сервіс Груп Плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркітант Груп» підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі. Ем. Ем. Експрес», за результатами якої було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 05.04.2013 р. № 591/22.2.09/34352743, які полягають у порушенні вимог п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та пп.4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011р. № 236, у тому числі зазначенні в акті інформації про взаємовідносинам з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Сервіс Груп Плюс» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин за липень, серпень 2012 р.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі.Ем.Ем.Експрес», за результатами якої було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 05.04.2013 р. № 591/22.2.09/34352743, які полягають у порушенні вимог п. 73.5 ст.73 Податкового кодексу України та пп.4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, у тому числі зазначені в акті інформації по взаємовідносинам з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркітант Груп» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин за лютий 2012 р., травень 2012 р., червень 2012 р., серпень 2012 р. та листопад 2012 р.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук