Постанова № 33649501, 17.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2356/13-а

17 вересня 2013 року 10год. 31хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача: представник Наконечний Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4 до Гощанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_4 звернулась до Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.12.2012 року № 0180511900.

Позовні вимоги полягають у наступному.

Оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата за землю у розмірі 2685,76 грн. на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених 12.07.2011 року позивачем з Корецькою міською радою для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для обслуговування будівлі магазину), які знаходяться в АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2, строком на 11 місяців.

Згідно з ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» вважає ці договори недійсними відповідно до закону, оскільки у них відсутні істотні умови, а саме: кадастровий номер, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Крім того, всупереч вимогам ч.4 ст.15 Закону України «Про оренду землі» до договорів не додано план або схема земельної ділянки, її кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень), акт визначення меж земельної ділянки в натурі, акт приймання - передачі земельної ділянки, проект відведення земельної ділянки.

Зазначає, що підставою для нарахування плати за землю є дані земельного кадастру (ст.13 Закону). Згідно ст.210 ЦК України правочин, який підлягає державній реєстрації, вважається вчиненим лише з моменту його державної реєстрації. Тому вважає, що при недотриманні вимог стосовно реєстрації правочину у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним, а отже не має юридичної сили. Пункт 2 ст.215 ЦК України передбачає, що правочин є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали з наведених у ньому підстав, просили його задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення у справі та пояснив, що орендна плата за землю ОСОБА_4 нарахована на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених з Корецькою міською радою для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для обслуговування будівлі магазину).

Згідно вказаних договорів орендарю передано у строкове платне користування на 11 місяців: земельну ділянку площею 0.0110 га., за адресою АДРЕСА_2, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 36344 грн. (330,40 грн. за 1 кв.м.), розмір орендної плати 7% від нормативно грошової оцінки землі, що складає 2332 грн.; та земельну ділянку площею 0.0082 га., за адресою АДРЕСА_1, нормативна грошова оцінка якої 12865,80 грн. (156,90 грн. за 1 кв.м.), розмір орендної плати 3% від нормативно грошової оцінки землі, що становить 353,76 грн..

Пунктами 9, 10 договорів оренди землі від 12.07.2011р. ОСОБА_4, як орендаря земельної ділянки, зобов'язано вносити орендну плату за користування землею у грошовій формі в розмірі відповідно 7 та 3 відсотків від нормативно грошової оцінки земель, із урахуванням індексу інфляції.

Копії вищевказаних договорів було отримано від позивача після укладання договорів, у зв'язку з чим 22.08.2011р. прийняте та вручене податкове повідомлення - рішення 10.12.2012 року №0180511900 на суму 2685,76 грн.

Нарахування було здійснене згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про оренду землі» та п.288.1 ст.288 ПК України. Оскільки на момент прийняття спірного податкового повідомлення рішення та на даний час зазначені договори оренди земельних ділянок є чинними, вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.12.2012 року Гощанською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області було прийняте податкове повідомлення-рішення №0180511900, яким позивачу - фізичній особі ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "орендна плата за землю" у розмірі 2685,76 грн. (а.с.45) Підставою для прийняття даного рішення стала письмова інформація від 29.12.2011 року за вих. № 2-18/1149 про надання в оренду фізичним та юридичним особам земельних ділянок у м. Корці, яка надійшла від Корецької міської ради (а.с.74-75).

За цією інформацією ОСОБА_4 12.07.2011 року укладено з Корецькою міською радою два договори оренди землі. Копії договорів були надані для податкового органу ОСОБА_4 Згідно вказаних договорів орендарю передано у строкове платне користування на 11 місяців: земельну ділянку площею 0.0110 га., за адресою АДРЕСА_2, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 36344 грн. (330,40 грн. за 1 кв.м.), розмір орендної плати 7% від нормативно грошової оцінки землі, що складає 2332 грн.; та земельну ділянку площею 0.0082 га., за адресою АДРЕСА_1 нормативна грошова оцінка якої 12865,80 грн. (156,90 грн. за 1 кв.м.), розмір орендної плати 3% від нормативно грошової оцінки землі, що становить 353,76 грн. (а.с.40-41, 42-43).

Пунктами 9, 10 цих договорів позивача, як орендаря земельної ділянки, зобов'язано вносити орендну плату за користування землею у грошовій формі в розмірі відповідно 7 та 3 відсотків від нормативно грошової оцінки земель, із урахуванням індексу інфляції.

Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VІ (далі - ПК України), Земельним кодексом України від 25.10.2001р. №2768-111 та Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. №161-ХІV (далі - Законом № 161-ХІV), згідно з якими використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 21 ЗУ "Про оренду землі" строки внесення орендної плати за земельні ділянки комунальної власності встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 14.1.147 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до п. 287.1. ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Згідно ст.210 ЦК України правочин, який підлягає державній реєстрації, вважається вчиненим лише з моменту його державної реєстрації. Відповідно до п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Проте до 01.01.2013 року згідно з п.3 розділу ІІ «Перехідні положення» цього ж Закону державна реєстрація права користування земельними ділянками проводилась територіальними органами земельних ресурсів.

Відповідно до ч.1 ст.193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Положенням п.1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України з питань земельних ресурсів від 02.07.2003р. №174, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Виходячи з системного аналізу зазначених вище норм законодавства орендна плата за користування земельними ділянками комунальної власності починає сплачуватись з дня державної реєстрації договору оренди землі.

В судовому засіданні було встановлено, з чим погодився і представник відповідача, що державна реєстрація укладених ОСОБА_4 12.07.2011 року договорів оренди землі здійснена не була, що підтверджується довідками Управління Держземагенства у Корецькому районі Рівненської області від 27.08.2013 року №05-08/1335 та №05-08/1337 (а.с.69 та 73), які була надані представниками сторін.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскільки державна реєстрація укладених 12.07.2011 року ОСОБА_4 з Корецькою міською радою договорів оренди землі проведена не була, підстав для нарахування ОСОБА_4 орендної плати податковий орган не мав, а відтак оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

При прийнятті рішення суд також враховує, що за зазначені у договорах земельні ділянки площею 0.0110 га. за адресою АДРЕСА_2 та площею 0.0082 га. за адресою АДРЕСА_1 за вказаний у податковому повідомленні-рішенні період (липень 2011 року - червень 2012 року) сплачено у добровільному порядку земельний податок - ОСОБА_4 у сумі 30 грн. та ОСОБА_2 у сумі 39,44 грн. (а.с.52 та 53).

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про реєстрацію договорів у виконавчому комітеті Корецької міської ради за №368 та №369 від 12.07.2011р, оскільки ця реєстрація не була проведена органами земельних ресурсів, суперечить зазначеному вище порядку реєстрації та не може вважатися державною реєстрацією.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених вище обставин суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.12.2012 року №018051190, у той час як позивач повністю довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України судовий збір стягується на користь позивача у розмірі 114,70 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.12.2012 року №0180511900.

Присудити на користь позивача ОСОБА_4 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.