Постанова № 33645320, 12.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року справа №805/8902/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Геращенко І.В., Шишова О.О.

секретар судового засідання Казакова Т.М.

за участі представника відповідача Ємельянова С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі № 805/8902/13-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділу опіки і піклування Дебальцевського міського виконавчого комітету, про визнання незаконною відмову в знятті з реєстрації та зобов'язання зняти з реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_5,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 через представника звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (в особі Дебальцевського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області) (далі - ГУ ДМСУ в Донецькій області), за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділу опіки і піклування Дебальцевського міського виконавчого комітету, про визнання незаконною відмову в знятті з реєстрації та зобов'язання зняти з реєстрації ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає незаконними дії відповідача щодо відмови у знятті з реєстрації осіб, які не мають прав на проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 належній позивачеві. Таким чином, позивач просив визнати незаконною відмову відповідача у знятті з реєстрації за вказаною адресою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і зобов'язати зняти з реєстрації вказаних осіб.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у цій справі позов було задоволено, а саме: визнати незаконною відмову ГУДМСУ в Донецькій області у знятті з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_3, від 5 квітня 2013 року про зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з урахуванням встановлених у даному судовому рішенні обставин.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що переконання позивача про можливість зняття з реєстрації ОСОБА_4 та її доньки при наявності в неї постійної реєстрації та рішення Дебальцевського міського суду Донецької області, і якому відсутнє пряме формулювання відповідне до вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який визначає вичерпний перелік підстав зняття з реєстрації не є такими, що ґрунтуються на законі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Інші особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

03.04.2013 року ОСОБА_6, яка діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_3, звернулась до сектору громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Дебальцевського міського сектору ГУ ДМС в Донецькій області із заявою, в якій просила зняти з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та її неповнолітню доньку ОСОБА_5

Підставою для зняття з реєстрації вказаних осіб є судове рішення, яким встановлений факт тимчасової реєстрації за зазначеною адресою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також що вказані особи не набули самостійного права на користування спірним жилим приміщенням.

Як слідує з відповіді відповідача від 12.04.2013 року № 297, на підставі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності на приміщення або права користування жилим приміщенням, визнанням права власності на житлове приміщення, визнання особи безвісно відсутньою або померлою, свідоцтва про смерть.

Таким чином, як зазначено відповідачем у вказаній відповіді, для зняття з реєстрації ОСОБА_4 та її доньки ОСОБА_5 необхідно надати до Дебальцевського міського сектору ГУ ДМС У в Донецькій області остаточне рішення суду про позбавлення права користування жилим приміщенням ОСОБА_4 разом з її донькою (а.с.37).

З матеріалів справи вбачається, рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 09.11.2010 року у справі № 2-1939-2010 відмовлено повністю у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, у м. Дебальцево, яке набрало законної сили 02.02.2011 року (а.с.7-10).

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що квартира № 13 за вказаною адресою була придбана ОСОБА_3 за кошти його батьків та є його власністю. 06.05.2006 року ОСОБА_3 надав згоду лише на тимчасову реєстрацію ОСОБА_4 в цій квартирі строком до 06.07.2007 року, а потім з 17.07.2007 року.

Тобто, керуючись нормами Сімейного кодексу України, Житлового кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України судом встановлено, що спірна квартира не є об'єктом спільної сумісної власності сторін, а отже ОСОБА_4 не має права на 1/2 частину цієї квартири, а також майна, що знаходиться в ній.

Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 04.10.2011 року у справі № 2-4-2011 відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_6, яка діє за дорученням в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та її доньки ОСОБА_5, третьої особи Миронівська ТЕС структурного підрозділу ПАТ «Донецькобленерго» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, яке набрало законної сили 01.10.2011 року (а.с.11).

Із вказаного судового рішення вбачається, що позивачу у задоволені позовних вимог відмовлено з огляду на те, що у судовому порядку (рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 09.11.2010 року у справі № 2-1939-2010) вже є встановленим факт відсутності речових прав ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1

Отже, суд визначив, що особа не може втратити право на користування жилим приміщенням, оскільки такого права у неї не було.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_5 не можуть втратити права на користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, оскільки такого права у них не було і, відповідно, за даних спірних правовідносин не може бути окремого рішення суду про позбавлення вказаних осіб права користування жилим приміщенням.

Згідно з преамбулою Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Статтею 7 цього Закону наведені підстави для зняття з реєстрації місця проживання особи, а саме:

заяви особи або її законного представника;

судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

свідоцтва про смерть;

паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

інших документів, які свідчать про припинення:

підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;

підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;

підстав на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.

Наведена норма також кореспондується з розділом ІІІ «Зняття з реєстрації місця проживання особи» Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 року № 1077, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2109/22421 (далі - Порядок № 1077).

Згідно з п. 1.3 розділу 1 Порядку № 1077 реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів.

З аналізу наведеного вбачається, що законом передбачено зняття з реєстрації місця проживання на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, при цьому здійснюється це органами ДМС України у день подання особою документів.

Заявник, виклавши у заяві правові підстави звернення до Дебальцевського міського сектору ДМСУ Донецької області (судові рішення про відсутність речових прав на користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жилим приміщенням), просив зняти з реєстрації цих осіб з адреси: АДРЕСА_1

Задовольняючи позовні вимоги, зважаючи на те, що єдиною підставою для відмови у задоволенні заяви від 03.04.2013 року виступив факт відсутності остаточного рішення суду про позбавлення права користування жилим приміщенням ОСОБА_4 разом з її донькою, суд першої інстанції вважав таку відмову незаконною та необґрунтованою, оскільки із рішень Дебальцевського міського суду Донецької області слідує, що ОСОБА_4 та її донька такого права (користування) не мали, а тому із цього приводу не може бути окремого рішення суду.

Однак, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Так, предметом судового розгляду в цій справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у знятті з реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3

Як зазначалось вище, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначає вичерпний перелік підстав зняття з реєстрації, зокрема:

- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

- інших документів, які свідчать про припинення: ...підстав на право користування житловим приміщенням.

Такі ж вимоги містить і наказ від 22.11.2012 №1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2109/224421.

Формулювання в мотивувальній частині Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 04 жовтня 2011 р. по справі 2-4-2011 не відноситься до судових рішень, зазначених вище в статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Більш того, цим судовим рішенням відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та її доньки ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, і таке рішення позивачем (його представником) не оскаржувалось.

В той же час, матеріали справи містять відомості про постійний характер реєстрації ОСОБА_4 та її доньки ОСОБА_5 в спірній квартирі: довідки Комунального підприємства «Мирком» від 11.06.2013р. № 115 (а.с.17) та від 01.07.20013 р, № 124 (а.с.18) - в них не зазначено про тимчасову реєстрацію вказаних осіб.

Більш того, згідно з Талоном реєстрації за місцем проживання (на заміну попереднього - тимчасового), датованим 17.07.2007 р. (після закінчення строку тимчасового) продовжена реєстрація ОСОБА_4 та її доньки ОСОБА_5 безстроково /п.11/ (а.с.43). Таким чином, на цей час реєстрація ОСОБА_4 за вказаною адресою є постійною.

Відтак, підстав для задоволення позову не існує.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції не обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена без додержанням норм матеріального права, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

В повному обсязі постанову виготовлено 17 вересня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області - задовольнити повністю.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі № 805/8902/13-а - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділу опіки і піклування Дебальцевського міського виконавчого комітету, про визнання незаконною відмову в знятті з реєстрації та зобов'язання зняти з реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: І.В.Геращенко

О.О.Шишов