Ухвала суду № 33645255, 17.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Толстолуцька М.М.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року справа №805/6855/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Шишова О.О.

секретар судового засідання Казакова Т.М.

за участі представників позивача Ляховського О.П., Желябовської О.В.

представників відповідача Колеснікової О.М., Чирикіної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Мінходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року по справі № 805/6855/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Костянтинівський металургійний завод» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Мінходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Костянтинівський металургійний завод» (далі - ПАТ «Костянтинівський металургійний завод») звернулось до суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000142241-802 від 08.02.2013, № 0000132241-800 від 08.02.2013.

Ухвалою суду від 24.07.2013 замінено позивача у справі Костянтинівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби на її правонаступника Костянтинівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Костянтинівська ОДПІ).

Позовні вимоги ПАТ "Костянтинівський металургійний завод" мотивовані тим, що відповідачем за наслідками планової документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 (акт перевірки № 964/22.1-33467279 від 08.11.2012), були встановлені порушення вимог Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на 424 748 гривень та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від всіх видів діяльності за півріччя 2012 року на 5 026 649 гривень. 26.11.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000992241-5380, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 424 748 гривень, та № 0000982241-5381, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 965 265 гривень.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку (акт перевірки № 112/22-1-33467279 від 30.01.2013), якою також встановлені порушення вимог Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року у сумі 312 446 гривень та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за півріччя 2012 року на 4 816 719 гривень. Рішенням ДПС у Донецькій області податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 були частково скасовані.

08.02.2013 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000132241-800, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 816 719 гривень, та № 0000142241-802, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 312 446,00 гривень. Позивач оскаржив ці податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак його скарги не були задоволені.

Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки ним були дотримані всі вимоги законодавства при визначенні об'єкта оподаткування у складі собівартості виготовлених і реалізованих товарів по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) і реалізованих товарів (робіт, послуг)» в період з 01.07.2011 по 30.06.2012. Також позивачем було правомірно віднесено до складу прямих матеріальних витрат послуги з організації виробництва, науково-технічного супроводу виготовлення прокату у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», отримані від ТОВ НПП «Термет», які пов'язані з господарською діяльністю на загальну суму 293 029 гривень. Позивач обґрунтовано включив до складу прямих витрат по рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» витрати на загальну суму 11 871 гривня, та відобразив витрати на збут по рядку 06.3 декларацій за 2011р. і 06.2 декларацій за 2012р. у розмірі 1 880 922 гривні.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Костянтинівський металургійний завод» було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Костянтинівської ОДПІ від 08.02.2013 № 0000142241-802 про збільшення ПАТ «Костянтинівський металургійний завод» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 312 446 (триста дванадцять тисяч чотириста сорок шість) гривень 00 копійок, у тому числі за основним платежем - 312 446 (триста дванадцять тисяч чотириста сорок шість) гривень 00 копійок. Скасовано податкове повідомлення-рішення Костянтинівської ОДПІ від 08.02.2013 № 0000132241-800 про зменшення ПАТ "Костянтинівський металургійний завод" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 816 719 (чотири мільйони вісімсот шістнадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять) гривень 00 копійок.

Суд першої інстанції виходив з того, що факт порушень з боку позивача вимог податкового законодавства не знайшов підтвердження, тому у податкового органу не було підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань та зменшення від'ємного значення з податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить постанову місцевого суду скасувати, та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що перевірками позивача було встановлено включення до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів вартості наднормативних витрат сировини та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на вартість частини сировини, яка залишається після виготовлення готової продукції (не використана у процесі виробництва готової продукції) за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 всього на загальну суму 3 989 360 гривень, в т.ч. 2-3 квартал 2011 року на 1 585 742 гривень, 2-4 квартали 2011 року на 3 075 530 гривень, 1 квартал 2012 року на 520 827 гривень, півріччя 2012 року на 913 830 гривень.

Крім того, на підставі контрактів з ТОВ НВП «Термет» № 07-11У від 20.12.2010 та № 07-12У від 12.12.2011, договорів з ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» № 82S11 від 08.12.2010 та № 29 S11 від 16.12.2011 та інших первинних документів встановлено, що позивач отримував сировину (гарячекатаний підкат) у ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» та послуги з організації виробництва, науково-технічного супроводження випуску прокату зі сталу від ТОВ НВП «Термет». При цьому, ТОВ НВП «Термет» здійснювало вказані послуги щодо випуску прокату, який виготовлявся на ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг». Тобто, позивач відніс до складу прямих матеріальних витрат послуги, які не пов'язані з виробництвом товарів (продукції) позивача та не пов'язані з його господарською діяльністю на загальну суму 293 029 гривень, у тому числі 2-3 квартали 2011 року на 114 063 гривні, 2-4 квартали 2011 року на 194 063 гривні, 1 квартал 2012 року на 58 133 гривні, півріччя 2012 року на 98 966 гривень.

Також, позивачем на підставі договору з ТОВ «Азовбудвентиляція» від 09.11.2011 № 17 було придбано металопродукцію. За операціями з її придбання позивач сформував витрати по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на 11 871 гривню та податковий кредит з ПДВ у сумі 101 124,04 гривні. Зазначена продукція знаходилась на відповідальному зберіганні згідно з умовами договору зберігання від 31.10.2011 № Х-11/11 та договору поставки від 18.10.2011 № П-18/10/11 між ПрАТ «КМЗ» та ТОВ «Азовбудвентиляція». ТОВ «Азовбудвентиляція» перераховано оплату позивачу у сумі 565 064,35 гривні. Перевіркою встановлено, що операція з оплати за придбаний товар позивачем здійснена у день отримання коштів за товар, що був поставлений раніше ТОВ «Азовбудвентиляція»; відповідно до журналів-ордерів за рахунком 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» за відповідні періоди позивач обліковував зазначену металопродукцію лише у кількісному виразі; ТМЦ, які відповідно до журналів-ордерів за рахунком 023 знаходяться на зберігання у ПрАТ «КМЗ», фактично зберігаються на складі готової продукції. Відповідно до звітів по складу готової продукції металопродукція від ТОВ «Азовбудвентиляція» на відповідальне зберігання не надходила. Тобто, дані за рахунком 023 не відповідають даним звітів по складу готової продукції за відповідні періоди. Довіреності на право придбання зазначених ТМЦ до перевірки не надано. Згідно з даними складського обліку позивача - актами руху сировини та готової продукції, зазначений товар за матеріальними рахунками підприємства не переміщувався. Отже, позивачем завищено витрати за рядком 05.1 декларації на 11871 гривню, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Отже, наведений правочин на придбання металопродукції не має під собою розумної, економічно обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети, а одержана податкова вигода з формування витрат позивача не визнається діловою метою правочину.

Також вказав, що позивач здійснював страхування вантажу за контрактами на поставку каліброваного металопрокату на експорт, згідно з умовами яких продукція постачається залізничним транспортам на умовах ВАР-Українсько-Білоруський кордон (станція переходу Хоробичи), ВАР - Україна-Росія (станція переходу Тополі), згідно з правилами Інкотермс у редакції 2000 року. Право власності на продукцію відповідно до умов контрактів переходить від постачальника до покупця з дати, зазначеної у п. 4.1 контрактів, а саме за датою відбитку печатки митного органу України на вантажно-митних деклараціях. За умовами постачання ВАР Поставка до кордону (…місце зазначене) згідно з правилами Інкотермс у редакції 2000 року не передбачено страхування продукції, у т.ч. обов'язкове страхування вантажу. Позивач фактично здійснював страхування вантажу контрагентам-нерезидентам після поставки продукції, а саме після дати переходу права власності, яка зазначена на ВМД, та здійснював витрати зі страхування всіх ризиків по вантажу, який не є власністю позивача за умовами контракту, що підтверджено відбитками печатки на ВМД. До перевірки не надані повідомлення про страхування, які підтверджують наміри та підстави страхування вантажу. Позивач здійснив страхування вантажу, відповідальність за зберігання якого відповідно до Господарського кодексу України несе залізниця з моменту прийняття вантажу до перевезення. Тобто, операції по страхуванню вантажу на поставку металопродукції сформовано неправомірно на 1 880 922 гривні.

Крім того, внаслідок зазначених вище порушень позивачем завищено показники рядків 06.5, 06.6 декларації з податку на прибуток (від'ємне значення).

З наведених підстав, відповідач вважає прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.021.2013 законними та обґрунтованими.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечували представники позивача.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПАТ «Костянтинівський металургійний завод» зареєстровано як юридична особа 07.04.2005 Виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради, включено до ЄДРПОУ за кодом 33467279, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (бланк серії А01 № 197935), довідки Управління статистики у місті Костянтинівці від 14.11.2012, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (бланк серії ААВ № 428080).

Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом загальних зборів акціонерів від 29.03.2011.

З 11.04.2005 року позивач перебуває на податковому обліку в Костянтинівській об'єднаній ДПІ за № 26/05, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 07.05.2011 № 135/10/29-012-8.

З 05.10.2012 по 01.11.2012 Костянтинівською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Костянтинівський металургійний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, за наслідками якої складено акт від 08.11.2012 № 964/22.1-33467279.

Згідно з висновками акту, встановлено, у тому числі, порушення позивачем п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.3 ст. 140, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення», п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011 року у сумі 424 748 гривень, в тому числі за 2-3 квартали 2011 року на суму 397 950 гривень та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за півріччя 2012 року на 5 026 649 гривень, у т.ч. у 1 кварталі 1 424 801 гривня.

Не погоджуючись із висновком акту перевірки, позивач подав до Костянтинівської ОДПІ заперечення на акт за вих. № 1645 від 14.11.2012, на які відповідач надав відповідь за № 5278/10/22.1-113-4 від 21.11.2012, за змістом яких висновок акту перевірки викладено у такій редакції: «…встановлені порушення п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.3 ст. 140, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення», п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011 року у сумі 424 748 гривень, в тому числі за 2-3 квартали 2011 року на суму 397 950 гривень, та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за півріччя 2012 року на 4 965 265 гривень, у т.ч. у 1 кварталі 1 425 326 гривень…».

26.11.2012 на підставі акта перевірки від 08.11.2012 № 964/22.1-33467279 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000992241-5380, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 424 748 гривень, та № 0000982241-5381, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 965 265 гривень.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПС у Донецькій області (скарга за вих. № 279-1/30-42 від 06.12.2012).

У зв'язку із розглядом скарги позивача Костянтинівською ОДПІ було призначено та проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «Костянтинівський металургійний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 та іншого законодавства з оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, за наслідками якої складено акт від 31.01.2013 № 112/22-1-33467279.

Вказаним актом встановлені, у тому числі, порушення позивачем п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.3 ст. 140, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення», п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011 року у сумі 312 446 гривень, в тому числі за 2-3 квартали 2011 року на суму 397 950 гривень, та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за 1 квартал 2012 року на суму 3 828 541 гривня, півріччя 2012 року на 4 816 719 гривень.

Рішенням ДПС у Донецькій області від 01.02.2013 № 1094/10/10-212.5 скарга позивача була частково задоволена, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Костянтинівської ОДПІ від 26.11.2012 № 0000982241-5381 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток скасовано на суму 148 546 гривень, а податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0000992241-5380 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток скасовано на суму 112 302 гривні.

08.02.2013 Костянтинівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000142241-802 про збільшення ПАТ "Костянтинівський металургійний завод" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 312 446 (триста дванадцять тисяч чотириста сорок шість) гривень 00 копійок, у тому числі за основним платежем - 312 446 (триста дванадцять тисяч чотириста сорок шість) гривень 00 копійок;

- № 0000132241-800 про зменшення ПАТ "Костянтинівський металургійний завод" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 816 719 (чотири мільйони вісімсот шістнадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять) гривень 00 копійок, які є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

1. В акті перевірки відповідач вказує на завищення витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на вартість наднормативних витрат сировини та на вартість частини сировини, яка не використана на виготовлення готової продукції.

Суд вважає необґрунтованим зазначений висновок податкового органу з таких підстав.

Відповідачем в акті перевірки зазначено що частина сировини, яка залишилась після виготовлення готової продукції не використана в господарській діяльності підприємства. По рахунку 209 не відображено господарську операцію з оприбуткування брухту, який утворився в процесі виробництва.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в процесі виробництва залишається технічна обрізь, тобто відходи, які підприємство в подальшому реалізує як металобрухт. Оприбуткування на склад та подальша реалізація металобрухту за бухгалтерським обліком проводиться як операції з зворотними відходами.

Зворотні відходи по своїй суті є залишки сировини, матеріалів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів що утворилися в процесі виробництва робіт (послуг) і втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або використовуються не за прямим призначенням, а також реалізується на сторону.

Відповідно до рахунку 20 «Виробничі запаси» на субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються, зокрема, відходи виробництва (обрубка, обрізка, стружка тощо) які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утіль) зношені шини тощо. (Наказ Міністерства фінансів від 30.10.99р. №291).

Отже, відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку зворотні відходи відображаються в обліку як виробничі запаси.

При реалізації зворотних відходів їх собівартість визначається відповідно до Положень стандарту бухгалтерського обліку 9 «Запаси». (Наказ Міністерства фінансів від 20.10.99 р.).

Підприємство своєю обліковою політикою самостійно обирає мету формування собівартості реалізованої продукції. Собівартість продукції визначається, як виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут.

Собівартість продукту залежить від того, яка управлінська мета обслуговується. Продукція в бухгалтерському обліку до моменту реалізації враховується по фактичній виробничій собівартості: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати і витрати від недостачі продукції (робіт, послуг) по технологічним причинам.

Способи групування витрат обов'язково відображаються в Наказі про облікову політику підприємства з урахуванням бухгалтерського законодавства.

За рахунок собівартості і прибутку відшкодовуються витрати підприємства. Це є джерелами витрат.

Суд погоджується з позивачем, що склад витрат може змінюватись, бо це обумовлено змінам в процесі виробництва, змінами якості сировини, температурним режимом, потребою застосування додаткових технологічних процесів. Такі відхилення від встановлених базових норм повинні включатись у виробничу собівартість продукції.

Собівартість показує мінімальну ціну товару, тому правильне визначення необхідне для встановлення ефективної цінової стратегії на підприємстві.

Суд не погоджується з позицією відповідача, що розрахунок зворотних відходів треба проводити за ціною прямих матеріальних витрат на виготовлення 1 тн. продукції.

Відповідно до П(С)БУ №9 «Запаси» від 20.10.1999 року, Наказу №246, первинна вартість зворотних відходів виробництва, що надійшла на склад, визначається за чистою вартістю реалізації (очікувана ціна за реалізацією запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва і реалізацію). Оцінка за чистою вартістю реалізації відповідає даному визначенню, так як у разі втрати споживчих якостей, ціна таких запасів не може дорівнювати первинній.

Чиста вартість реалізації сировини чи матеріалів, які використовуються для виготовлення продукції, визначаються з ціни реалізації зменшеної на суму витрат на завершення її виробництва.

Позивачем до акту перевірки та у судовому засіданні надано Наказ від 28.03.11 №3611 та бухгалтерські довідки за третій, четвертий квартал 2011 року та перший, другий квартал 2012 року де встановлюється, що первина вартість зворотних відходів встановлюється за чистою вартістю реалізації.(арк. справи 216 т.4)

Також надані звіти готової продукції та зворотних відходів, договори продажу металобрухту ТОВ «Мегатекс» та ТОВ «Донспецресурс», видаткові накладні, акти передання та довіреності на отримання товару. (арк. справи 1-83 т.4).

Судами першої та апеляційної інстанції досліджені докази та встановлено, що вартість відходів така ж як і собівартість продукції, тобіш, одне поглинає друге, а тому не виникає додаткового об'єкту оподаткування, та як слідство, ніяких податкових наслідків для підприємства.

Суд також не погоджується з твердженням відповідача про неправомірність включення вартості наднормативних витрат до складу собівартості реалізованих товарів.

Наднормативними виробничими витратами вважається витрачання (використання) ресурсів на виробництво понад норми, нормативу, розцінки і тому подібне , затверджені повноважним органом.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України 2 « Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підприємство забезпечує облік витрат діяльності по статтях і елементами витрат з розділенням їх в межах норм і наднормативні. Наднормативні витрати включаються в собівартість, якщо такі витрати не пов'язані з недостачами, псуванням, нетехнологічним використанням і порушенням правил зберігання, за рішенням уповноваженої особи (керівника) підприємства.

Згідно п.16 П(О)БУ №9 від 20.10.1999 року «Запаси» статті оцінка «Вибуття запасів» оцінка їх здійснюється за одним із таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньо зваженої собівартості; собівартості перших за часом надходженні запасів (ФІФО). Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. Як вказує позивач, він застосовує метод ФІФО.

Суд зазначає, що метод ФІФО - це метод списання матеріалів, за яким спочатку списуються раніше отримані матеріали. По підсумку на залишку рахуються матеріали за ціною, яка найбільше відповідає поточній ціні на ринку.

Цей метод застосовують підприємства різних галузей, коли запаси відпускаються у виробництво, продаж та іншому вибутті.

П(с)БО №16 «Витрати» передбачає загальні принципи групування витрат діяльності підприємства за статтями калькуляції та елементами витрат з поділом на виробничі витрати передбачені нормами і технологією.

Позивачем надано норми видатків основних та допоміжних матеріалів затверджених 30.12.2011р. (арк. справи 221-224 т.4)

Враховуючи, що ціни на матеріали можуть змінюватись, у процесі виробництва можливе використання більшої кількості матеріалів ніж установлюється нормативами. Тому і виникають різниці між фактичними і нормативними затратами.

На законодавчому рівні це надійшло своє відображення у П(с)БО №16 «Витрати» де собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Судом досліджені докази та встановлено, що Позивачем правомірно включено вартість наднормативних витрат до складу собівартості реалізованих товарів.

Таким чином, висновок відповідача про порушення норм Податкового кодексу в наслідок чого занижено податок на прибуток є неправомірним.

2. Стосовно порушення у вигляді віднесення Позивачем до складу прямих матеріальних витрат послуг з організації виробництва, науково-технічного супроводження випуску прокату, виготовленого на ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», отримані від ТОВ НВП «Термет», які не пов'язані з виробництвом товарів (продукції) підприємства та не пов'язані з господарською діяльністю.

На підставі контракту №07-11У від 20.12.2010 року ТОВ НПП «ТЕРМЕТ» надає Позивачу послуги з організації виробництва і науково-технічному супроводу виробництва прокату на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» для ПрАТ «КМЗ».(арк.справи 121 т.4)

Виробництво продукції ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» для Позивача здійснюється на підставі наскрізної Технологічної карти № 11 на виробництво прокату з ресорно- пружинних марок сталі, затвердженою Головою адміністрації по виробництву ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» і узгодженою генеральним директором Позивача.

Згідно п. 2.1.11 скрізної Технологічної карти №11 на виробництво прокату з ресорно-пружинних марок сталі, виробництво сталі і прокату здійснюється при технологічному супроводі представників ТОВ НПП «Термет».(арк. справи 84, 85 т.4)

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа від керівництва «Криворіжсталь» науково-технічне супроводження випуску металопродукції здійснюється НВ ТОВ «ТЕРМЕТ» на протязі 10 років, випуск продукції здійснюється за ГОСТ, ДСТУ, технічним умовам, робочим програмам і технологічним картам, розробниками яких є тільки НВ ТОВ «ТЕРМЕТ». (арк. справи 86,87 т 4).

Організація виробництва і науково-технічний супровід виробництва прокату здійснюється ТОВ НПП «Термет» безпосередньо на ПАТ «АрселорМіттал» Кривий Ріг», що забезпечує гарантоване отримання усіх необхідних якісних характеристик металопрокату на різних стадіях його виробництва, який у подальшому використовується Позивачем як сировина для виготовлення продукції власного виробництва.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ НПП «Термет» виконує аналіз виплавки, розливки та прокатки металу за результатами яких складає науково-технічні звіти з розробкою відповідних заходів з підвищення якості гарячекатаного прокату виробленого ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» для Позивача.

Щодо наявність своєї лабораторії технічного контролю суд зазначає, що згідно п. 14.1.36 ПКУ «господарська діяльність-діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарі, виконанням робіт, наданням послуг, направлена на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

Позивачем в повному обсязі і належним чином оформлені всі необхідні первинні документи, підтверджуючі факт надання ТОВ НПП «Термет» послуг Позивачу при виготовленні ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» гарячекатаного прокату для Позивача, який надалі використовувався Позивачем як сировина для виготовлення каліброваної сталі. (арк. справи 88-124 т.4)

Наявність даних документів не заперечується в акті перевірки, а тому відповідачем не доведено, що витрати позивача за послуги в організації виробництва не пов*язані з господарською діяльністю підприємства.

3. Щодо включення до складу прямих витрат суму 11 871 гривня, яка не підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Зазначений висновок відповідач обґрунтовує відсутністю придбання товару у ТОВ «Азовбудвентиляція», оскільки поставка товару була відсутня.

Суд вважає зазначений висновок податкового органу необґрунтованим, з таких підстав. На підтвердження операції по постачанню продукції Позивачем ТОВ «Азовбудвентіляція» і зворотній покупці раніше поставленою ПАТ «КМЗ» продукції ТОВ «Азовбудвентіляція» Позивачем надані наступні документи: договори постачання і специфікації до них;податкові накладні оформлені належним чином;оформлені акти прийому-передачі продукції.

У зв'язку з тим, що продукція не вивозилась зі складу Позивачем був оформлений договір зберігання і відповідні документи, підтверджуючі факт передачі продукції на зберігання і передачі продукції із зберігання у момент її зворотного придбання (арк. справи 125-154 т.4)

У подальших періодах, продукція, придбана у ТОВ «Азовбудвентіляція» була частково реалізована третім особам, що підтверджує реальність придбання продукції для її подальшої реалізації третім особам, тобто безпосередньо простежується ділова мета здійснення операції.

Формування витрат у податковому обліку здійснюється відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Суд погоджується з Позивачем, що відсутність довіреності на отримання товару, який знаходився на відповідальному зберіганню у Позивача та передавався за актами приймання-передачі продукції не може вплинути на формування податкового обліку, бо реальність правочину підтверджується іншими бухгалтерськими документами наявними в матеріалах справи, і які надають право Позивачу формувати свої витрати.

4. Стосовно включення позивачем до складу витрат на збут вартості послуг страхування вантажу у розмірі 1 880 922 гривні, який станом на дату страхування не був власністю Позивача, а тому витрати по страхуванню не пов'язані з реалізацією товарів.

Як вбачається з матеріалів справи за умовами зовнішньоекономічних контрактів, укладених Позивачем з контрагентами, право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту оформлення ВМД (дата вказана у відтиску митного органу України).

Продукція поставлялася ПрАТ «КМЗ» на умовах DAF, згідно Правилам Інкотермс в редакції 2000 р. По правилах Інкотермс в редакції 2000 р., за умови постачання (DAF) страхування вантажу не є обов'язковим, проте і не міститься будь-яких обмежень щодо страхування.

Суд зазначає, що згідно п. 4 ст. 265 ГК України (у редакції, що діяла на період що перевірявся) умови договорів постачання повинні висловлюватися сторонами відповідно до умов міжнародних правил тлумачень термінів Інкотермс.

Згідно правил Інкотермс в редакції 2000 р. за умови постачання DAF, всі ризики втрат чи пошкодження товару несе Продавець до моменту здійснення його поставки до перетину товаром митної межі України.

Враховуючи, що правилами Інкотермс в редакції 2000 р. не заборонено страхування вантажів і щоб уникнути втрат при втраті товару до перетину кордону, Позивачем в період, що перевірявся, і здійснювало страхування вантажу.

Отже згідно з наведеною вище нормою Податкового кодексу України Позивач поніс витрати по страхуванню товарів які безпосередньо пов'язані з реалізацією цих товарів контрагентами на умовах базису поставки (DAF, згідно Правилам Інкотермс в редакції 2000 р.). Тобто, відповідно до базису поставки DAF, згідно Правилам Інкотермс в редакції 2000 р., Позивач вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товарів лише тоді, коли товар буде наданий у розпорядження покупця не розвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні.

Також правилами Інкотермс в редакції 2000 р. не визначено момент переходу права власності на товар та немає жодних посилань на умови виконання обов'язків продавця щодо умов постачання товару з моменту переходжу права власності.

Згідно умовам поставки - DAF (Правилам Інкотермс в редакції 2000 р.), Позивач повинен розпорядитися товаром, не зважаючи не перехід права власності, а саме доставити товар у погоджене сторонами місце поставки на кордоні України.

Суд зазначає, що об'єктом добровільного страхування транспортування продукції (вантажу) є майнові інтереси страхувальника, який є власником, користувачем чи розпорядником цього вантажу, порушені внаслідок ушкодження, знищення, зникнення безвісти вантажу за будь-якого способу його транспортування.

Відповідно до пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу до витрат платника податку відносяться будь-які витрати із страхування транспортування продукції платника податку. Цей добровільний вид страхування передбачає зобов'язання страховика виплатити страхувальнику відповідну суму страхового відшкодування в разі настання страхової події, що спричинила збитки від пошкодження чи повної втрати всього або частини застрахованого вантажу, завдані з будь-якої причини, за винятком зазначених у договорі страхування.

Отже, суд приходить до висновку, що Позивач мав право включати до витрат суми страхових платежів за договорами страхування продукції.

Позивачем надані документи, які підтверджують понесені витрати по страхуванню товару, які надають право Позивачу для формування своїх валових витрат.

5. У акті перевірки зазначено, що у порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, позивачем за 1 квартал 2012 року на суму 2 558 204 гривні та за півріччя 2012 року безпідставно завищені витрати з суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, оскільки станом на перше січня 2012 року від'ємне значення відсутнє у розмірі 2 558 204 гривні.

Зазначений висновок відповідач обґрунтовує порушеннями, яким вище суд вже надав оцінку. Таким чином, суд вважає, що прийняті податковим органом податкові повідомлення- рішення не підтверджені фактичними обставинами справи та належними доказами.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів перед судом правомірність своїх рішень, тобто не виконав обов'язок, покладений на нього частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи вищевикладене, а також те, що під час судового розгляду справи не знайшов підтвердження факт порушень з боку позивача вимог податкового законодавства, суд приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань та зменшення від'ємного значення з податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи те, що судом за наслідками розгляду справи встановлено протиправність податкових повідомлень-рішень № 0000142241-802 від 08.02.2013, № 0000132241-800 від 08.02.2013, суд приходить до висновку про необхідність їх скасування.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 18 вересня 2013 року.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Мінходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року по справі № 805/6855/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Костянтинівський металургійний завод» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Мінходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: Т.Г.Арабей

О.О.Шишов