Постанова № 33645215, 18.09.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р. Справа № 821/3356/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

представника позивача - Копилової О.М.,

представника відповідача - Палінічака К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Біопаливна Компанія" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Біопаливна Компанія" (далі - позивач, ТОВ "Південна Біопаливна Компанія") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 р. № 0004832200, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 150000 грн., у тому числі за основним платежем на 100000 грн. та за штрафними санкціями на 50000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі протиправних висновків акту перевірки від 25.06.2013 р. № 3019/2.4/37354036 у зв'язку з визнанням господарських операцій з ПП "Тайс-Ойл" безтоварними. Відповідно до Податкового кодексу України головними умовами для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цією податковою накладною товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для донарахування грошових зобов'язань по податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, вказавши на те, що при здійснені господарських відносин з ПП "Тайс-Ойл" виконало всі вимоги Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту. Ревізорам були надані податкові накладні та акти виконаних робіт по відносинах з даним контрагентом. Висновки ДПІ у м.Херсоні щодо безтоварності операцій зроблені лише на припущеннях, без дослідження господарської діяльності контрагента позивача. Просить скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача заперечував проти позову, оскільки в ході проведення перевірки ТОВ "Південна Біопаливна Компанія" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з його контрагентом ПП "Тайс-Ойл", що стало підставою для нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Зазначений контрагент позивача не має необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення зазначених позивачем робіт, не знаходиться за юридичною адресою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 19.06.2013 р. по 20.06.2013 р. посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Південна Біопаливна Компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 2013 рік та з податку на додану вартість за період березень 2013 року, поданих ТОВ "Південна Біопаливна Компанія", по взаємовідносинах з платником податків контрагентом-постачальником ПП "Тайс-Ойл" за період березень 2013 року, за результатами якої складено акт від 25.06.2013 р. № 3019/22.4/37354036.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за березень 2013 року, яка підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму ПДВ 100000 грн.;

2. Перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій з ПП "Тайс-Ойл" за березень 2013 року, встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства;

3. При поданні декларації з податку на прибуток за 2013 рік, необхідно врахувати те, що у ТОВ "Південна Біопаливна Компанія" відсутнє право на формування валових витрат з підприємством-постачальником ПП "Тайс-Ойл" за березень 2013 року в сумі 500000 грн. у зв'язку з не підтвердженням валових витрат.

При проведені перевірки відповідачем було використано акт ДПІ у м.Херсоні від 06.06.2013 р. № 1389/22.4/37632149 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Тайс-Ойл" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за березень 2013 року. Цим актом встановлено відсутність у ПП "Тайс-Ойл" необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Згідно поданої звітності за формою 1-ДФ на підприємстві зареєстровано два працівники - безпосередньо директор та бухгалтер, які не могли виконати той об'єм робіт, який задекларовано позивачем.

На підставі акту перевірки від 25.06.2013 р. № 3019/22.4/37354036 ДПІ у м.Херсоні винесено податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 р. № 0004832200, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 150000 грн., у тому числі за основним платежем на 100000 грн. та за штрафними санкціями на 50000 грн.

Оцінуючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з встановлених фактичних обставин справи та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п.201.4. ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Водночас ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 45 ГК України передбачено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Отже, безтоварні господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Таким чином, поставка товарів/послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України, суд зазначає, що наявність належно складених первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для збільшення платником податкового кредиту, так як в силу умов та характеру створення не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Відповідно до чинного законодавства податковий кредит з ПДВ може бути сформовано платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою дослідження реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ПП "Тайс-Ойл" судом встановлено наступне.

Так, на підтвердження своїх доводів щодо реальності господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем надано договір на виконання робіт від 31.10.2012 р. № 3, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2013 р. №№ 29, 30, 31, податкові накладні від 31.03.2013 р. №№ 29, 30, 31.

Дослідивши зазначені документи, суд вважає, що вони не спростовують доводи відповідача про безтоварність господарських операцій ТОВ "Південна Біопаливна Компанія" з вищевказаним контрагентом.

Так, п.1 договору від 31.10.2012 р. № 3 передбачено, що замовник (ТОВ "Південна Біопаливна Компанія") доручає, а виконавець (ПП "Тайс-Ойл") приймає на себе зобов'язання провести наступні види робіт: демонтаж технологічних трубопроводів БРУ - вартістю 180000 грн. з ПДВ; демонтаж дефлегматора F=100 кв. м вартістю 240000 грн. з ПДВ; ремонтно-будівельні роботи - вартістю 180000 грн. з ПДВ. Термін виконання робіт - 60 календарних днів з моменту підписання договору.

Суд зазначає, що виконання ремонтно-будівельних та демонтажних робіт передбачає наявність відповідного персоналу і кваліфікованих працівників. Між тим, з поданої ПП "Тайс-Ойл" звітності за формою 1-ДФ слідує, що на підприємстві у березні 2013 року зареєстровано два працівники - директор та бухгалтер. Тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що дві особи не могли виконати об'єм робіт, вказаний у актах виконаних робіт.

Крім того, законодавством України визначено документи, на підставі яких здійснюється оформлення будівельних робіт. Так, наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" від 04.12.2009 р. № 554 затверджено примірні форми облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати". Обов'язковими реквізитами примірної форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" є найменування робіт і витрат, обґрунтування (шифр і № позиції нормативу), одиниця виміру, кількість, поточна ціна одиниці виміру, що включає в себе заробітну плату та експлуатацію машин та механізмів, сума виконаних робіт у грн., а також витрати праці робітників будівельників на обсяг робіт (люд.-год.) та витрати праці робітників, що обслуговують машини, на обсяг робіт (люд.-год.)

З наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2013 р. №№ 29, 30, 31 слідує, що їх форма не відповідає затвердженим примірним формам цих актів, оскільки зі змісту цих актів неможливо ідентифікувати які саме роботи виконані ПП "Тайс-Ойл". Також необхідно зазначити, що позивачем не надано акти КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати". Представник позивача у судовому засіданні вказала на те, що такі акти не складалися взагалі.

Суд звертає увагу на те, що положеннями п.11 ч.1 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-III передбачено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: будівельна діяльність.

Однак, відповідно до інформації, наданої інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області, ПП "Тайс-Ойл" ліцензію на будівництво, у тому числі будівельні роботи, не отримувало. Таким чином, ПП "Тайс-Ойл" не мало юридичних підстав надавати послуги у сфері будівництва та виконувати будівельно-ремонтні роботи.

Згідно ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, суд вважає, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт не може бути підставою для формування позивачем податкового кредиту за встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з вищевказаним підприємством це є ніщо інше як штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту.

За результатами дослідження наданих позивачем до матеріалів справи перинних документів судом не встановлено реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Тайс-Ойл" щодо виконання демонтажних та ремонтно-будівельних робіт позивачу, що є підставою для визнання відсутності прав у позивача для формування податкового кредиту на підставі отриманих від ПП "Тайс-Ойл" первинних документів, оскільки вони не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд зауважує, що позивач, як суб'єкт господарювання при здійсненні своєї підприємницької діяльності на свій ризик, повинен бути обізнаним з колом суб'єктів, які мають права та можливості щодо виконання робіт на постійній основі та поважають ділову репутацію своїх контрагентів шляхом надання для підтвердження своєї добросовісної діяльності рішення судів щодо оскарження дій податкового органу або їх посадових осіб при встановлені неправдивої інформації стосовно їх фінансово-господарської діяльності.

Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги ТОВ "Південна Біопаливна Компанія" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Біопаливна Компанія" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 вересня 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1