Постанова № 33645185, 11.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року № 813/6171/13-а

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Капустинської Н.М.,

за участі представників сторін:

позивача - Могильницького А.М., згідно довіреності,

відповідача - Лутчина Ю.Б., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф транссервіс" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТзОВ "Агролайф транссервіс" звернулося до суду з позовом до ДПІ в Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002111552 від 15.10.2012 року, винесеного за наслідками проведеної перевірки своєчасності розрахунків з бюджетом, оформленої актом № 609/1552/37278500 від 15.10.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають нормам Податкового кодексу України. А саме, податковий орган помилково вважає, що у ТзОВ "Агролайф транссервіс" існує обов'язок сплати до бюджету податкових зобов'язань з ПДВ, в той час як позивач - сільськогосподарське підприємство - сплачує ПДВ не до бюджету, а на спеціальний рахунок, оскільки є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. З наведеного вбачається, що суми ПДВ, належні до сплати позивачу, не містять ознак податкового зобов'язання. Тому, не можуть бути обкладеними штрафом, передбаченим Податковим кодексом України, за порушення порядку сплати платниками своїх податкових зобов'язань. В зв'язку з наведеним просить скасувати прийняте податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених запереченні на позов, поданому до суду 23.08.2013 року, суть якого зводиться до наступного. Камеральною перевіркою своєчасності розрахунків з бюджетом, а саме податкової декларації позивача з ПДВ за травень 2012 року встановлено порушення строків сплати податкового зобов'язання на 18 днів. За наслідками поведеної перевірки податковим органом складено відповідний акт та винесено податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення строків сплати податкового зобов'язання - сум ПДВ, що залишились у розпорядженні сільськогосподарського підприємства. Так, сільськогосподарські підприємства перераховують суми ПДВ з поточного рахунку на спеціальний в строки, передбачені ст. 203 Податкового кодексу України для перерахування сум ПДВ до державного бюджету. Про перерахунок коштів на сецрахунок суб'єкт господарювання повідомляє податковий орган кожного звітного періоду, надаючи копії відповідних платіжних доручень. Тобто, суб'єкти господарювання із спеціальним статусом не звільненні від обов'язку дотримання граничних строків сплати ПДВ, незважаючи на той факт, що таке сплачується не до бюджету, а на спецрахунок. Відтак, порушення строків сплати тягне за собою накладення штрафу. Отже, за затримку сплати до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, штраф складає 10 відсотків погашеної суми, а, тому, такий застосовано до ТзОВ "Агролайф транссервіс" правомірно і податкове повідомлення-рішення податковим органом винесено підставно. З урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролайф Транссервіс", ідентифікаційний код 37278500, зареєстроване 16.09.2010 року Пустомитівською РДА Львівської області за адресою 81151, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Давидів, вул. Львівська, 2 А.

Наявною в матеріалах справи копією свідоцтва № 2000865881 (серії НБ № 096816) підтверджено реєстрацію сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Агролайф транссервіс" як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року по 03.12.2012 року. Крім того, з вказаного свідоцтва вбачається факт реєстрації позивача з 30.09.2010 року платником ПДВ.

20.06.2012 року ТзОВ "Агролайф транссервіс" подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за травень 2012 року на суму 241617,00 грн.

А згідно наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення № 498 податок на додану вартість в розмірі 20 % по декларації за травень 2012 року на суму 241617,00 грн. позивачем перераховано повністю 18.07.2012 року.

Листом позивача від 24.07.2012 року № 30 податковому органу направлено копію платіжного доручення, що підтверджує факт сплати ПДВ на спецрахунок по декларації за травень 2012 року.

15.10.2012 року податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності розрахунків з бюджетом, за наслідками якої складено акт № 609/1552/37278500 про порушення ТзОВ "Агролайф транссервіс" п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: суму податкового зобов'язання з ПДВ за травень 2012 року сплачено із затримкою на 18 днів.

На підставі складеного акта ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області 15.10.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0002111552 на суму штрафу 24161,70 грн., що складає 10 % ПДВ, сплаченого із затримкою на 18 календарних днів.

Статтею 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість визначено як загальнодержавний податок.

Згідно п.п. 14.1.156 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Водночас, відповідно до п.п 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Таким чином, спеціальна норма, яка дає визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, не містить обов'язкової умови сплати такого зобов'язання лише до бюджету.

Платниками податку на додану вартість є, крім іншого, будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 розділу V або будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Стаття 209 Податкового кодексу України встановлює спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Так, згідно ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Порядком акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затв. постановою КМ України від 12.01.2011 року № 11, а саме, в абз. 2 п. 3 передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

У відповідності до абз. 3 п. 3 вказаного Порядку, сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Контроль за дотриманням вимог цього Порядку, згідно п. 5, здійснюють органи державної податкової служби.

Статтею 203 Податкового кодексу України визначається порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом.

Так, згідно п. 203.1 податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Також, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що спеціальний режим сплати сільськогосподарськими підприємствами податку на додану вартість не змінює правову природу даного податку, а, отже, і обов'язків для платника податків - суб'єкта господарювання, який, будучи зареєстрованим платником ПДВ, зобов'язаний вчасно нараховувати та сплачувати ПДВ, а також нести відповідальність за порушення податкового законодавства. Іншими словами, на який би спеціальний рахунок сільськогосподарське підприємство не сплачувало ПДВ, даний податок однаково залишається податковим зобов'язанням, порядок і строки сплати якого чітко регламентовані нормами Податкового кодексу.

У відповідності до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ТзОВ "Агролайф транссервіс" п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме, сплата податкового зобов'язання з ПДВ за травень 2012 року, визначеного у відповідній податковій декларації, із затримкою на 18 днів. Висновків суду про правомірність застосування до ТзОВ "Агролайф транссервіс" штрафних санкцій за таке порушення доводи позивача не спростовують. Суд наголошує, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, і не сплачена в строки, встановлені ст. 203 Податкового кодексу України, не може трактуватись (визначатись) як штрафна санкція, що підлягає сплаті на спецрахунок. Така сума ПДВ залишається податком на додану вартість, не сплаченим своєчасно. Водночас, в разі несвоєчасної сплати податку на додану вартість сільськогосподарським підприємством, до такого можуть бути застосовані штрафні санкції, передбачені ст. 126 Податкового кодексу України.

Що відповідачем і було зроблено.

Отже, прийняте ДПІ в Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області податкове повідомлення-рішення № 0002111552 від 15.10.2012 року є правомірними і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу в даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 18.09.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.