Постанова № 33643213, 18.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 905/1201/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А.,суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивачаСтанішевський І.С. (дов. від 22.03.2013 р. № 14-69)відповідачаРубан Д.М. (дов. від 14.12.2012 р.)розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р.у справі № 905/1201/13-г господарського суду Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"простягнення 654 283, 55 грн.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2012 р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 430 853, 40 грн., 3 % річних у розмірі 85 094, 75 грн. та інфляційних витрат в сумі 138 335, 40 грн.

. Позов мотивований тим, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" не виконало свої зобов'язання за укладеним договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/105/11 щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу, що є підставою для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.04.2013 р. у даній справі (суддя Сажнева М.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пеню у розмірі 390 806, 05 грн., 3 % річних у розмірі 77 211, 95 грн. та судовий збір у розмірі 9 360,18грн, відстрочивши виконання рішення до 17.04.2014 р. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. у даній справі (колегія суддів: головуючий Чернота Л.Ф., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. та рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2013 р. в частині надання відстрочки виконання рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в наданні розстрочки виконання рішення. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2013 р. залишити без змін.

Скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, статті 351 Цивільного кодексу України, статтей 42, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України, а також неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 31.01.2011 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікаціях "Донецькоблгаз" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/105/11. Відповідно до умов пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується передати Покупцеві в 2011 р. імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 2.1 цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору, Продавець передає покупцеві у 2011 р. природний газ у обсязі до 26 100, 0 тис. куб. м.

Згідно з пунктом 4.1 договору, ціна за 1 000 куб. м. природного газу на дату його укладення становить 2 282, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ-2 %, податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 98, 30 грн., крім того ПДВ- 20%. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу-2 425, 94 грн., крім того ПДВ- 20%,а всього з ПДВ- 2 911, 13 грн.

Відповідно до пункту 5.2 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного місяця за місяцем поставки газу.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що склались між Сторонами з 1 січня 2011 р. і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 р. включно, а в частині проведення розрахунків за газ-до їх повного здійснення.

До договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/105/11 сторонами були укладені Додаткові угоди № 1 від 05.04.2011 р., № 2 від 27.07.2011 р., № 3 від 31.08.2011 р., № 5 від 30.09.2011 р., № 6 від 11.10.2011 р., № 7 від 31.01.2012 р., № 8 від 31.05.2012 р., якими вносились зміни до розділу 4 Договору щодо ціни газу.

Судами встановлено, що на виконання умов вказаного договору, позивачем у січні 2011 р.- грудні 2011 р. було поставлено відповідачу газ на суму 96 151 938, 56 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані обома сторонами без розбіжностей і скріплені печатками обох підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач остаточно розрахувався 24.02.2012р.за природний газ поставлений у січні-2012 р., 27.03.2012 р. за природний газ поставлений у лютому 2012 р., 27.04.2012 р. за природний газ поставлений у березні 2012 р., 20.06.2012 р. за природний газ поставлений у квітні 2012 р., 25.12.2012 р. за природний газ поставлений у листопаді 2012 р., 28.01.2013 р. за природний газ поставлений у грудні 2012 р.

Враховуючи, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу, зобов'язання з оплати отриманого газу відповідачем були виконані з порушенням пункту 5.1 Договору купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до пункту 5.1 договору, останнім днем оплати за отриманий газ є 15 число місяця наступного за місяцем поставки газу, тому прострочення виконання зобов'язання за Договором починається з 16 числа відповідного місяця.

Пунктом 6.2 договору купівлі-продажу природного газу встановлено, за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 5.1 цього договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.

Відповідно до вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Згідно з приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг позивачем нарахована пеня в розмірі 430 853, 40 грн.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій задовольнили позов в сумі 390 806, 05 грн. пені та 77 7211, 95 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.04.2013 р. відстрочено виконання рішення № 905/1201/13-г терміном на 1 рік до 17.04.2014 р.

Суд апеляційної інстанції в цій частині рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2013 р. залишив без змін.

Колегія суддів, погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про відстрочення виконання рішення.

Виходячи зі змісту пункту 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка- це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Відповідно до пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як свідчать матеріали справи, наявність збитків у Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" підтверджується звітом підприємства за 2012 р., окрім того, основна заборгованість за спірний період відповідачем погашена.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було залишено в силі рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 1117, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. у справі № 905/1201/13-г господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова