Постанова № 33643175, 18.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 905/2638/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Губенко Н.М., Іванової Л.Б. (доповідач),розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариств "Металургійний комбінат "Азовсталь"на рішення та постановуГосподарського суду Донецької області від 14.06.2013 Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2013у справі№ 905/2638/13 Господарського суду Донецької областіза позовомДержавного підприємства "Донецька залізниця"доПублічного акціонерного товариств "Металургійний комбінат "Азовсталь"простягнення 57523,74 грн. за участю представників сторін:

позивача: Ігнатова Н.О., дов. від 12.06.2013 №Н-Ог/1513

відповідача: Плотнікова К.О., дов. від 24.12.2012 №09-18/2868

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариств "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 57523,74 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.06.2013 у справі № 905/2638/13 (суддя Матюхін В.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2013 (колегія суддів у складі: головуючого судді Бойченка К.І., суддів Діброви Г.І., Стойки О.В.) позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" 57523,74 грн. плати за користування вагонами, 1720,50 грн. відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 14.06.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2013 у справі № 905/2638/13 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Державного підприємства "Донецька залізниця" на касаційну скаргу, в якому позивач просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2013 у цій справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 14.06.1999 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1/27 на експлуатацію під'їзних колій ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідачу на під'їзну колію під вивантаження передавалися вагони державних вагонних компаній ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та ДП "Дарницький вагоноремонтний завод", оператором яких було ДП "Український транспортно-логістичний центр", зокрема: 20.09.2012 - вагон № 60594736 за залізничною накладною № 52181609; 14.11.2012 - вагон № 66231978 за залізничною накладною № 40368110; 17.11.2012 - вагон № 68208974 за залізничного накладною № 49119217; 18.11.2012 - вагон № 65297277 за залізничною накладною № 35964311; 01.12.2012 - вагон № 65709339 за залізничною накладною № 47540406; 12.12.2012 - вагон № 60712973 за залізничною накладною № 33155490.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення вивантаження, зазначені вагони були пошкоджені, що підтверджується актами про пошкодження вагонів форми ВУ-25М № 140 від 26.09.2012, № 163 від 15.11.2012, №№ 169, 170 від 21.11.2012, № 175 від 04.12.2012, № 178 від 14.12.2012.

Подавання вагонів на залізничну під'їзну колію і прийняття їх залізницею з під'їзної колії здійснювалося за пам'ятками про подавання/забирання вагонів.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди від 09.09.2008 до Договору за пошкодження вантажних вагонів ВАТ "МК "Азовсталь" відшкодовує збитки, сума яких у відповідності з вимогами п. 22 розділку 6 Правил користування вагонами складається, в тому числі, з плати за використання вагонами за нормативний час перебування пошкодженого вагону в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9 п. 22 "Правил користування вагонами і контейнерами"), визначеної згідно ставок плати за користування вагонами у відповідності до п. 14 Правил.

Як встановлено місцевим господарським судом, після надходження коштів на ремонт пошкоджених вагонів, вони наступного дня були прийняті залізницею з під'їзних колій відповідача і направлені у ремонт, зокрема:

- оплата ремонту вагону № 60594736 здійснена 20.11.2012, в ремонт вагон направлений 21.11.2012;

- оплата ремонту вагону №66231978 здійснена 20.11.2012, в ремонт вагон направлений 21.11.2012;

- оплата ремонту вагону №68208974 здійснена 27.11.2012, в ремонт вагон направлений 28.11.2012;

- оплата ремонту вагону №65297277 здійснена 27.11.2012, в ремонт вагон направлений 28.11.2012;

- оплата ремонту вагону №65709339 здійснена 13.12.2012, в ремонт вагон направлений 14.12.2012;

- оплата ремонту вагону №60712973 здійснена 27.12.2012, в ремонт вагон направлений 28.12.2012.

Факт закінчення приймально-здавальних операцій спірних вагонів (їх повернення і направлення в ремонт) підтверджений пам'ятками про забирання вагонів №№ 15947, 15948, 16325, 17060, 17681.

Облік часу знаходження вагонів №№ 60594736, 66231978, 68208974, 65297277, 65709339, 60712973 на залізничній під'їзній колії відповідача та нарахування плати за користування ними здійснювалися станцією Сартана за відомостями плати за користування вагонами №№ 21117024, 21117025, 28117233, 14127665, 28128025. Зазначені відомості підписані відповідачем із запереченнями.

Судом першої інстанції зазначено, що час знаходження вагонів на залізничній під'їзній колії відповідача (з моменту їх прийняття від залізниці до пред'явлення вагонів залізниці для перевезення в ремонт) склав: для вагону № 60594736 - 1495 вагоно-годин, з 03-50 год. 20.09.2012 до 11-00 год. 21.11.2012; для вагону № 66231978 - 162 вагоно-години, з 16-55 год. 14.11.2012 до 11-00 год. 21.11.2012; для вагону № 68208974 - 267 вагоно-годин, з 12-00 год. 17.11.2012 до 15-00 год. 28.11.2012; для вагону № 65297277 - 253 вагоно-години, з 02-20 год. 18.11.2012 до 15-00 год. 28.11.2012, для вагону № 65709339 - з 10-32 год. 01.12.2012 до 07-25 год. 14.12.2012; для вагону № 60712973 - з 11-32 год. 12.12.2012 до 14-50 год. 28.12.2012.

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 57523,74 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення із вказаним позовом до суду, позивач посилається на те, що відповідачеві на під'їзну колію під вивантаження подавалися вагони державних вагонних компаній, під час вивантаження вантажу зазначені вагони були пошкоджені, нарахування плати за користування вагонами здійснювалось позивачем за відомостями плати за користування вагонами, які підписані відповідачем із запереченнями, із загальної нарахованої плати сума 57523,74 грн. відповідачем не визнана і залізниці не сплачена, хоча відповідач повинен внести плату за користування вагонами за весь час їх знаходження на залізничній під'їзній колії з моменту прийняття від залізниці до пред'явлення вагонів залізниці для перевезення в ремонт.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відшкодування збитків за пошкодження вагонів відбувається на підставі акту про пошкодження вагону з моменту його надання (отримання) винній стороні, а плата за користування вагонами нараховується за увесь час перебування їх у розпорядженні вантажовласника. З урахуванням положень статті 119 Статут залізниць України, пунктів 3, 4, 11, 12, 19, 20, 23 Правил користування вагонами та контейнерами, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнив позов.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові акти, виходить з наступного.

Як передбачено статтею 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Згідно із пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила) для власних вагонів, що мають нумерацію інвентарного парку, державних вагонних компаній застосовуються порядок та умови користування, які встановлено для вагонів парку залізниць.

Пунктом 11 Правил передбачено, що не прийняті залізницею від вантажовласника вагони (неочищені, неправильно навантажені або неправильно запломбовані та з іншими комерційними та технічними несправностями, що виникли з вини вантажовласника) залишаються в користуванні вантажовласника до усунення недоліків.

Як визначено у пункті 4 Правил, час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Відповідно до пункту 12 Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Згідно із пунктом 19 Правил підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів, претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за N 567/6855.

Відповідно до пункту 20 Правил пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Згідно із пунктом 23 Правил вартість ремонту та всі витрати, пов'язані з ремонтом пошкодженого вагона, зазначаються в акті про пошкодження вагона, який надається винній стороні для відшкодування збитків за пошкодження вагона.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт несплати відповідачем плати за користування вагонами з моменту складання актів про пошкодження вагонів, які є підставою для матеріальної відповідальності відповідача, до моменту прийняття вагонів залізницею для направлення в ремонт, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про задоволення позовних вимог.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарським судом розглянуто всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, а їх висновки за наслідками розгляду спору є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 14.06.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2013 у справі № 905/2638/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Н. Губенко

Л. Іванова