Постанова № 33643151, 19.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Справа № 924/90/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівФролової Г.М. (доповідача), Швеця В.О.за участю представників:позивачаВасильєв П.П., дов. від 02.09.13 відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Пакт"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 02.07.13 у справі№924/90/13-г господарського суду Хмельницької областіза позовомСпільного українсько-англійського підприємства "Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністюдоПриватного підприємства "Пакт"простягнення 276 460,57 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-англійське підприємство "Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного підприємства "Пакт" про стягнення 276460,57 грн. заборгованості. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №002 P-ktk від 02.01.2008 та обґрунтовано приписами статей 525, 526, 533, 610, 651 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.03.2013 у справі №924/90/13-г (суддя Смаровоз М.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 (судді: Гулова А.Г. - головуючий, Василишин А.Р., Юрчук М.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Пакт" на користь Спільного українсько-англійського підприємства "Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 276460,57 грн. заборгованості та 5529,21 грн. судового збору. Суди попередніх інстанцій зазначили, що факт поставки товарів на виконання договору №002 P-ktk підтверджено матеріалами справи, натомість, доказів оплати за отриманий товар у повному обсязі відповідачем не надано.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Приватне підприємство "Пакт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, направити справу на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 253-257, 267 Цивільного кодексу України. Заявник зазначає, що позов було подано товариством із пропуском строку позовної давності, що, з огляду на приписи статті 267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови у позові.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від заявника надійшла телеграма про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання. Враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений статтею 1118 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що явка представників обов'язковою не визнавалась, колегія судів не вбачає підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 02.01.2008 між Приватним підприємством "Пакт" та Спільним українсько-англійським підприємством "Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір № 002 Р-ktk, за змістом якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) товар партіями, в асортименті і кількості, вказаній в додатках до цього договору, які погоджуються сторонами окремо, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти вказаний товар. Пунктом 3.2. договору погоджено, що поставка товару здійснюється на умовах: EXW - склад постачальника, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів в редакції "Інкотермс-2000". Адреса складу постачальника: м. Одеса, 21-й км Старокостянтинівського шосе, 21-а. Відповідно до пункту 3.5. договору датою поставки товару вважається дата виписки товарно-транспортної накладної на відвантаження. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання (пункт 7.1. договору). Також установлено, що сторонами було підписано 12 додатків що є невід'ємними частинами договору, якими погоджувалась вартість поставленого товару та порядок оплати. Крім того, 29.10.2008 сторони уклали додаткову угоду №29/10 до договору № 002 Р-ktk від 02.01.2008, у пункті 2 якої погодили, що грошовий еквівалент заборгованості покупця (відповідача) в доларах США становить 902855,8 доларів США. Оплата буде здійснюватись покупцем в гривнях України шляхом перерахунку, встановленого в п. 2 додаткової угоди грошового еквівалента заборгованості в доларах США по офіційному курсу НБУ на день платежу (пункт 3 додаткової угоди).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 530 Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 51582076,69 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Установлено судами і те, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, заборгованість станом на день розгляду спору складає 276460,57 грн.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар. Заперечення відповідача зводяться, в основному, до того, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Кодексу).

Частиною 4 статті 267 Кодексу унормовано, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини 1 статті 264 Кодексу, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач періодично здійснював часткову оплату заборгованості за договором № 002 Р-ktk від 02.01.2008, останній платіж датується 27.10.2010, що свідчить про визнання ним своїх зобов'язань за договором. Відтак, як зазначено судами, перебіг позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за договором №002 Р-ktk від 02.01.2008 переривався, а отже строк позовної давності за вимогою позивача не минув.

За вказаних обставин висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення та постанови, оскільки вказаних висновків не спростовують.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Пакт" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.13 у справі №924/90/13-г господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Г.Фролова

В.Швець