Постанова № 33643090, 18.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 910/4478/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ДПІ - не з'яв.,

боржника - Масюк О.В.,

ліквідатора - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013

та на постанову господарського суду міста Києва від 02.04.2013

у справі № 910/4478/13

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Кафорест Реал Істейт"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2013.

Постановою господарського суду міста Києва від 02.04.2013 (суддя Хоменко М.Г.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 (колегія суддів у складі: суддя Гарник Л.Л. - головуючий, судді Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.), ТОВ "Кафорест Реал Істейт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Бабіча О.І., підприємницьку діяльність банкрута завершено.

У касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС просить скасувати постанову господарського суду першої інстанції від 02.04.2013, постанову апеляційного суду від 12.06.2013 та припинити провадження у справі. Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 104, 105, 110, 111 ЦК України, ч. 5 ст. 60 ГК України, ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема за ствердженням ДПІ необхідною передумовою порушення справи про банкрутство в даному випадку було проведення перевірки достовірності та повноти ліквідаційного балансу органом доходів і зборів, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання

У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор ТОВ "Кафорест Реал Істейт" Бабіч О.І. просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке:

Судами попередніх інстанцій за результатами всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності встановлено наступне:

- 26.11.2012 власником ТОВ "Кафорест Реал Істейт" було прийнято рішення про його добровільну ліквідацію, створення ліквідаційної комісії у складі однієї особи - голови ліквідаційної комісії Руденка А.В., затверджено порядок проведення ліквідаційної процедури;

- 30.12.2012 загальними зборами учасників ТОВ "Кафорест Реал Істейт" прийнято рішення про звільнення з посади голови ліквідаційної комісії товариства Руденка А.С. та призначення на посаду голови ліквідаційної комісії ТОВ "Кафорест Реал Істейт" Бабіча О.І.;

- на виконання вимог ч. 1 ст. 105 ЦК України та ч. 1 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" головою ліквідаційної комісії було подано державному реєстратору за місцезнаходження боржника документи, потрібні для внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи, які були 28.11.2012 внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- повідомлення про припинення ТОВ "Кафорест Реал Істейт" опубліковано у Бюлетені державної реєстрації № 232 (32) від 30.11.2012;

- головою ліквідаційної комісії було подано до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва заяву про припинення платника податків за формою № 8-ОПП, яку остання отримала 05.12.2012;

- після публікації оголошення у встановлений строк до ліквідатора надійшли заяви з вимогами до боржника від підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" у розмірі 31689,60 грн. та товариства з обмеженою відповідальністю "МД Холдінг" у розмірі 15143034,55 грн., які підтверджується наявними у матеріалах справи доказами;

- ліквідаційною комісією було проведено інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків та інших статей балансу боржника та встановлено відсутність коштів та майнових активів для погашення кредиторської заборгованості, а також встановлено, що загальна сума кредиторської заборгованості боржника складає 20592960,10 грн. та виникла перед підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Секюрітіз Груп" у розмірі 31689,60 грн., ТОВ "МД Холдінг" у розмірі 15143034,55 грн.; Істрейд ЛТД (EASTRADE LTD) у розмірі 5418179,95 грн.; ПАТ "Запоріжсталь-АГ" у розмірі 56,00 грн.;

- підприємство не має заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також до Пенсійного фонду України;

- за даними ліквідаційної комісії у підприємства відсутня дебіторська заборгованість, а також заборгованість із відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплати заробітної плати та вихідної допомоги працівникам, виплати авторської винагороди;

- на підставі встановлених ліквідаційною комісією даних було складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 31.01.2013, який затверджено 01.02.2013 загальними зборами учасників товариства;

- загальними зборами учасників товариства від 01.02.2013 було прийнято рішення про звернення ліквідаційної комісії до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Виходячи з наведених обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, а також враховуючи відсутність у боржника активів для задоволення зазначених ним грошових зобов'язань перед кредиторами, про необхідність прийняття рішення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури строком на 12 місяців.

Переглядаючи постанову місцевого господарського суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції повністю погодився з такими висновками суду першої інстанції та спростував наведені апелянтом доводи про неповідомлення податкового органу в належному порядку про прийняття рішення про самоліквідацію.

Вищий господарський суд України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили наявність необхідних та достатніх підстав для порушення провадження у справі про банкрутство згідно з ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", враховуючи дотримання заявником усіх необхідних передумов для звернення до господарського суду, передбачених ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, ч. 5 ст. 60 ГК України.

Доводи ДПІ стосовно порушення справи про банкрутство без дотримання приписів ч. 5 ст. 60 ГК України Вищий господарський суд України відхиляє з наступних підстав:

Стаття 60 ГК України встановлює загальні положення порядку ліквідації суб'єкта господарювання. Ці положення потребують комплексного застосування разом із приписами ст.ст. 110, 111 ЦК України.

За приписами ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Згідно з ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Враховуючи, що провадження у справі порушено 27.03.2013 відповідно до приписів пункту 11 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення названого закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Враховуючи зазначені норми закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 95 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після закінчення строку, який передбачений ст. 105 ЦК України, є: оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу та затвердження його відповідно до ст. 111 ЦК України.

За змістом ч. 5 ст. 60 ГК України, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом доходів і зборів, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Вищий господарський суд України зазначає, що положення с. 5 ст. 60 ГК України є загальними та повинні застосовуватися при здійсненні процедури ліквідації боржника (затвердженні ліквідаційного балансу ліквідаційною комісією боржника за наявності коштів для задоволення всіх вимог кредиторів у процедурі самоліквідації) та поза межами судових процедур банкрутства. При встановленні відповідно до проміжного ліквідаційного балансу відсутності активів боржника для задоволення всіх вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, а порушення провадження у справі про банкрутство судом означає введення спеціальної процедури ліквідації боржника та зумовлює переважне застосування судами спеціальних норм законодавства про банкрутство.

Згідно з особливостями провадження за ст. 95 Закону про банкрутство не передбачено обов'язкової перевірки повноти та правильності складення проміжного ліквідаційного балансу податковим органом, як обов'язкової передумови для порушення справи про банкрутство боржника за заявою голови ліквідаційної комісії (ліквідатора). А обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язаний перевірити саме господарський суд, який порушив справу про банкрутство.

При цьому, згідно з п. 78.1.7. ч. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, на орган доходів і зборів покладено обов'язок проведення документальної позапланової виїзної перевірки, зокрема, у випадку, якщо порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Наведені в касаційній скарзі доводи про неможливість проведення податкової перевірки через відсутність органів управління боржника за адресою місцезнаходження не можуть бути прийняті Вищим господарським судом України в якості підстави для скасування оскаржених судових рішень, оскільки такі обставини не є доказом безпідставності порушення провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та постанова суду першої інстанції винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому не вбачає підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 та постанову господарського суду міста Києва від 02.04.2013 у справі № 910/4478/13 залишити без змін.

Головуючий суддя:С. Мирошниченко Судді: Т. Барицька В. Картере