Ухвала суду № 33643076, 16.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 вересня 2013 року Справа № 5011-73/8494-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Владимиренко С.В.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Контакт Юг" на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року

у справі № 5011-73/8494-2012 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Контакт Юг"

до Ради міністрів Автономної Республіки Крим

товариства з обмеженою відповідальністю "Емпорій"

публічного акціонерного товариства "Алуштинський ефіроолійний радгосп-завод"

про визнання договору укладеним, спонукання вчинити дії, визнання недійсним договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Контакт Юг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, просило визнати договір оренди від 26.01.1990 року, укладений між сільськогосподарським кооперативом "Лаванда" та Алуштинським ефіроолійним радгоспом-заводом на виробництво ефіроолійної сировини, виконання робіт і надання послуг на основі оренди землі, майна подовженим та спонукати Раду міністрів Автономної Республіки Крим розглянути питання про укладення додаткової угоди до договору на його подовження; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 25.05.2007 року, укладений між Радою міністрів Автономної Республіки Крим та товариством з обмеженою відповідальністю "Антал-Крим" та угоди про внесення змін до договору від 08.01.2009 року, укладеного між Радою міністрів Автономної Республіки Крим та закритим акціонерним товариством "Емпорій"; заборонити реєструвати право власності на спірну земельну ділянку, відчужувати її будь-яким способом, передавати в оренду, іпотеку, користування, а також використовувати спірну земельну ділянку або її частину з метою забезпечення позову у зв'язку з тим, що такі дії, вчинені відповідачами, можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року (головуючий суддя Баранов Д.О., судді Марченко О.В., Васильченко Т.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року (головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Рєпіна Л.О., Сулім В.В.) (т. 2, а.с. 216-224) у справі № 5011-73/8494-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено (т. 2, а.с. 182-189).

Не погоджуючись з постановленими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Контакт Юг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року у справі № 5011-73/8494-2012, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.06.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Контакт Юг" повернуто на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України (т. 2, а.с. 230).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Контакт Юг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, підтримавши вимоги викладені вище.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

В силу ч. 1 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Оскільки оскаржена постанова Київського апеляційного господарського суду набрала законної сили 26.03.2013 року, то, з урахуванням наведених приписів закону строк касаційного оскарження зазначеного судового акта відповідно до частини другої статті 51 Господарського процесуального кодексу України закінчився 15.04.2013 року, а вказана касаційна скарга подана до суду 09.07.2013 року, про що свідчить штамп Київського апеляційного господарського суду на титульному аркуші касаційної скарги. Таким чином, зазначена касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.

У касаційній скарзі заявлено клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.

За приписами частини першої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги, заявник касаційної скарги зазначає, що обставиною, яка зумовила подання касаційної скарги з пропуском встановленого строку є усунення недоліків, зазначених в ухвалі Вищого господарського суду України від 25.06.2013 року.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ухвала Вищого господарського суду України від 25.06.2013 року надіслана сторонам у справі 26.06.2013 року, про що свідчить штамп Вищого господарського суду України на зворотній стороні ухвали.

Отже, своєчасне оскарження судового акту є суто організаційною проблемою скаржника.

З урахуванням викладеного колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотання про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 53, 86, 110, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Контакт Юг" у задоволенні клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Контакт Юг" на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року у справі № 5011-73/8494-2012 повернути заявникові без розгляду (з доданими до неї документами).

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Контакт Юг" (місцезнаходження: 98640, Автономна Республіка Крим, м. Ялта. Смт. Гурзуф, вул. Скельна, 3/2, ідентифікаційний код 36499654) з Державного бюджету України 805 (вісімсот п'ять) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого квитанцією № 35 від 04.07.2013 року та 805 (вісімсот п'ять) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1051055235 від 15.04.2013 року

4. Справу № 5011-73/8494-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді І.В. Алєєва

С.В. Владимиренко