Ухвала суду № 33643022, 16.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 вересня 2013 року Справа № 5020-21/2011-1968/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Владимиренко С.В.,

розглянувши касаційну скаргу Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя від 15.02.2012 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року

у справі № 5020-21/2011-1968/2011 господарського суду міста Севастополя

за позовом приватного акціонерного товариства "Золотой ключик"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

про визнання договору недійсним та зобов'язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року закрите акціонерне товариство "Золотой ключик" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, просило визнати недійсним укладений з Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації договір оренди № 55-00 від 30.12.1999 року вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 512,5 кв.м по проспекту Нахімова, 12 у місті Севастополі та зобов'язати відповідачів протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням відновити становище, яке існувало на дату укладення приватизаційного договору № 48/40 від 26.07.1995 року купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Торговельний комплекс "Золотой ключик", забезпечивши виконання рішення покладанням на відповідачів обов'язків:

на Фонд комунального майна Севастопольської міської ради - повернути нежитлове приміщення загальною площею 512,5 кв.м по проспекту Нахімова, 12 в місті Севастополі на баланс закритого акціонерного товариства "Золотой ключик", про що скласти та затвердити акт приймання-передачі зазначеного нерухомого майна;

на державний орган приватизації - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - поновити управління державним майном - нежитловим приміщенням загальною площею 512,5 кв.м по проспекту Нахімова, 12 в м. Севастополі, яке не увійшло до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Золотой ключик", шляхом видання наказу про прийняття державного майна до свого управління з залишенням зазначеного нерухомого майна на балансі закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" та його зарахуванні на позабалансовий рахунок цього господарського товариства із зазначенням, що це майно є орендованим.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.03.2011 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2011 року рішення господарського суду міста Севастополя від 11.03.2011 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року у справі № 5020/21/2011 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.02.2012 року у справі № 5020-21/2011-1968/2011 (суддя Н. Г. Шевчук) у задоволенні позову відмовлено (т. 3, а.с. 145-150).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року (головуючий суддя Воронцова Н.В., судді Котлярова О.Л., Сікорська Н.І.) здійснено заміну позивача закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" його правонаступником - приватним акціонерним товариством "Золотой ключик"; рішення господарського суду міста Севастополя від 15.02.2012 року у справі № 5020-21/2011-1968/2011 в частині відмови у визнанні недійсним договору скасовано; прийнято в цій частині нове рішення; визнано недійсним договір оренди № 55-00 від 30.12.1999 року вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 512,5 кв.м. по проспекту Нахімова, 12 в м. Севастополі, укладений між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради) та закритим акціонерним товариством "Золотой ключик" строком до 28.10.2006 року; в іншій частині рішення залишено без змін (т. 4, а.с. 185-195).

Не погоджуючись з постановленими судовими актами, Севастопольська міська рада, яка не є учасником судового процесу, звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 15.02.2012 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року у справі № 5020-21/2011-1968/2011, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Згідно ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1111 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Зокрема, абз. 3 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 року з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень у касаційному порядку роз'яснено, що розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів.

Севастопольською міською радою в якості доказу надсилання копії касаційної скарги сторонам у справі надано лише описи вкладення у цінний лист на ім'я приватного акціонерного товариства "Золотой ключик" та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, які не є належними доказами направлення касаційної скарги зазначеним учасникам судового процесу.

Будь-які докази направлення касаційної скарги другому відповідачу - Фонду комунального майна Севастопольської міської ради в матеріалах касаційної скарги відсутні.

Таким чином, заявником касаційної скарги не надано належних доказів направлення її іншим сторонам у справі та прокурору, тому неможливо дійти висновку, що скаржником належно виконані вимоги ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копій іншім сторонам у справі.

Згідно ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Приписами підпункту "5" пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що із касаційних скарг на рішення суду, що подаються до Вищого господарського суду України, розмір ставки судового збору складає 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік у місячному розмірі з 1 січня становить 1147 грн.

При цьому слід врахувати, що предметом спору є три немайнові вимоги щодо визнання недійсним договору та зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі вчинити певні дії.

До касаційної скарги додано докази сплати судового збору у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, а саме: платіжним дорученням № 552 від 19.06.2013 року сплачено судовий збір у сумі 802,60 грн.

Відповідно до п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином за подання касаційної скарги, заявник повинен був сплатити 2 408,7 грн. судового збору.

Відповідно пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, в силу ч. 1 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Оскільки оскаржена постанова Севастопольського апеляційного господарського суду набрала законної сили 19.07.2012 року, то, з урахуванням наведених приписів закону строк касаційного оскарження зазначеного судового акта відповідно до частини другої статті 51 Господарського процесуального кодексу України закінчився 08.08.2012 року, а вказана касаційна скарга подана до суду 09.07.2013 року, про що свідчить штамп поштового відділення зв'язку на конверті, адресованому Севастопольському апеляційному господарському суду. Таким чином, зазначена касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.

У касаційній скарзі заявлено клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.

За приписами частини першої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги, заявник касаційної скарги зазначає, що обставиною, яка зумовила подання касаційної скарги з пропуском встановленого строку є те, що останній дізнався про наявність оскарженої постанови лише 19.06.2013 року.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року надіслана сторонам у справі 24.07.2012 року, про що свідчить штамп Севастопольського апеляційного господарського суду на зворотній стороні постанови.

Зазначена постанова також міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень України у вільному доступі.

Отже, своєчасне оскарження судового акту є суто організаційною проблемою скаржника.

З урахуванням викладеного колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотання про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 53, 86, 110, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Севастопольській міській раді у задоволенні клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя від 15.02.2012 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року у справі № 5020-21/2011-1968/2011 повернути заявникові без розгляду (з доданими до неї документами).

3. Повернути Севастопольській міській раді (місцезнаходження: 99011, м. Севастополь, Автономна Республіка Крим, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код 36499654) з Державного бюджету України 802, 60 (вісімсот дві) грн. 60 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 552 від 19.06.2013 року.

4. Справу № 5020-21/2011-1968/2011 повернути до господарського суду міста Севастополя.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді І.В. Алєєва

С.В. Владимиренко