Ухвала суду № 33642987, 15.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15 серпня 2013 року Справа № 5023/4160/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Добролюбової Т.В.,суддів:Владимиренко С.В., Могил С.К., Плюшка І.А., Селіваненка В.П.,розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Таранченко Олени Іванівни

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 15.04.2013у справі№5023/4160/12за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Харківській області та Харківської міської радидоФізичної особи-підприємця Таранченко Олени Іванівнипростягнення 48203,36 грн. шкоди та звільнення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Харківській області та Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Таранченко Олени Іванівни про стягнення 48203,36 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а також про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2273 га, що знаходиться за адресою: м. Харків, Померки, 6 Тублікарня, та повернути її Харківській міській раді.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2012 у справі №5023/4160/12 позов задоволено повністю. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2013 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Фізична особа-підприємець Таранченко Олена Іванівна звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2013 у справі №5023/4160/12, в якій заявник просить вказану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 11.06.2012 у справі №18/3329/11, від 21.06.2012 у справі №25/5005/11881/2011(5005/1778/2011), від 23.10.2012 у справі №5023/10557/11(5023/6841/11), від 31.05.2012 у справі №36/174пн, від 28.02.2012 у справі №5019/1878/11, від 03.04.2012 у справі №5023/8961/11, від 24.07.2012 у справі №31/186пн, від 09.06.2011 у справі №12/187/10 та від 05.07.2011 у справі №60/313-10.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як убачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2013 у справі №5023/4160/12, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, виходячи з встановлених судом першої інстанції обставин справи стосовно наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (неправомірність поведінки особи, яка полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки (без відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність/користування та без правовстановлюючих документів); вина заподіювача шкоди (відповідачем не доведено відсутність своєї вини); наявність шкоди у сумі 48203,36 грн., розрахунок якої здійснено на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 (далі - Методика); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною державі шкодою), що є обов'язковою умовою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків. Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку та повернути її Харківській міській раді, суд касаційної інстанції також визнав обґрунтованими висновки місцевого господарського суду щодо їх задоволення, оскільки судом першої інстанції встановлено факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Водночас у постанові від 11.06.2012 по справі №18/3329/11, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (припинити нецільове використання земельної ділянки у вигляді звільнення її від будівель шляхом демонтажу) та стягнення шкоди, завданої внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно того, що спірні об'єкти, які збудовані відповідачем, відповідають умовам договорів оренди земельних ділянок та являються елементами благоустрою.

Приймаючи постанови від 21.06.2012 у справі №25/5005/11881/2011(5005/1778/2011), від 23.10.2012 у справі №5023/10557/11(5023/6841/11), від 03.04.2012 у справі №5023/8961/11, від 24.07.2012 у справі №31/186пн, від 05.07.2011 у справі №60/313-10, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовів про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та стягнення з відповідачів збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки:

- позивачем не доведено факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки (справа №25/5005/11881/2011(5005/1778/2011);

- позивачем не доведено того, що саме відповідач вчинив дії з розміщення спірних об'єктів, та не доведено наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, на підставі чого до нього можна було б застосовувати заходи відповідальності (справа №5023/10557/11(5023/6841/11);

- позивачами та прокурорами не доведено належними доказами обставин самовільного зайняття відповідачами земельних ділянок та завдання державі шкоди (справи №5023/8961/11, №31/186пн);

- прокурором та позивачем не доведено факту вчинення відповідачем правопорушення та доказів наявності майнової шкоди, протиправної поведінки (дій чи бездіяльності) заподіювача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та майновою шкодою та вини відповідача (справа №60/313-10).

У постановах від 31.05.2012 по справі №36/174пн, від 28.02.2012 по справі №5019/1878/11 та від 09.06.2011 по справі №12/187/40 Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у позовах про стягнення збитків, завданих самовільним зайняттям земельних ділянок (в частині, що була предметом перегляду суду касаційної інстанції), з огляду на те, що:

- позивачем та прокурором не доведено належними доказами факту самовільного зайняття та використання відповідачем спірної земельної ділянки площею саме 100 га, а суперечливість доказів щодо визнання її площі, яка покладена в основу розрахунку шкоди, унеможливлює здійснення розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі, заявленому у позові (справа №36/174пн);

- прокурором та позивачем не доведено обставину самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки (справа №5019/1878/11);

- в матеріалах справи міститься лише акт обстеження земельної ділянки, разом з тим вістуні інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого відсутні підстави для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (справа №12/187/10).

З огляду на викладене, із заяви не вбачається ознак неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки судові рішення у цих справах прийнято і застосовано норми матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

За таких обставин відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи №5023/4160/12 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Фізичній особі-підприємцю Таранченко Олені Іванівні у допуску справи №5023/4160/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.Добролюбова Судді: С.Владимиренко С.Могил І.Плюшко В.Селіваненко