Постанова № 33642977, 11.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Справа № 925/85/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 р.у справі№ 925/85/13-г господарського суду Черкаської областіза позовомПриватного підприємства "Агроспецпроект"доСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5про стягнення 192 070,08 грн.

За участю представників:

позивача:Гричина В.В., Петренко Д.А.;відповідача:ОСОБА_8;третьої особи:Не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне підприємство "Агроспецпроект", звернувся в суд з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору № 79 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19.07.2007 р. та заявки на перевезення вантажів № КИ-0419 від 10.12.2012 р., збитків, завданих втратою вантажу, у розмірі 192070 грн. 08 коп. та відшкодування понесених судових витрат.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.03.2013 р. у справі № 925/85/13-г (суддя В.М. Грачов) в задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 р. (судді: Ропій Л.М., Кондес Л.О., Калатай Н.Ф.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, фізична особа ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2007 р. позивачем - приватним підприємством "Агроспецпроект", як відправником вантажу, та відповідачем - фізичною особою ОСОБА_4, як перевізником, укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Предметом даного договору є надання перевізником транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів відправнику вантажу.

Згідно умов даного договору; предметом, що підлягає перевезенню, є продукти харчування й інші товари; обсяг перевезень, найменування й адреса вантажоодержувача, місце завантаження вказуються в заявці на перевезення, що складається на кожен факт перевезення; відправник вантажу надає заявку на перевезення по факсу не пізніше як за 12 годин до подачі автомашини для навантаження; після одержання заявки перевізник заповнює її належним чином (вказує державний номер автомобіля, державний номер причепа, зазначає прізвище, ім'я, по батькові водія, підписує, завіряє підпис печаткою) і відправляє відправнику вантажу факсимільним зв'язком не пізніше 15 години дня, що передує дню перевезення;

п.п. 2.1.3., 2.1.4., 2.1.10. - перевізник зобов'язаний: приймати на себе відповідальність за схоронність у шляху всіх вантажів, що перевозяться за даним договором, з моменту прийняття його під пломбу та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на це особі; прийняти вантаж по кількості від відправника вантажу. Оформлений подорожній лист, завірений перевізником, що надається водієм, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення матеріальної відповідальності за схоронність такого вантажу на перевізника; повідомляти відправника вантажу (по факсимільному зв'язку) про неможливість подачі автотранспорту не пізніше 16 години дня, що передує дню перевезення;

п. 3.1.3. - відправник вантажу зобов'язаний: до прибуття автомашин під навантаження підготувати вантаж до перевезення (затарити, заготовити перевізні документи, пропуски на право проїзду до місця навантаження тощо). Відділ збуту, комірник та охорона зобов'язані по факту надходження автомашини звірити відповідність заповнених перевізних документів фактично поданому автомобілю, його подорожньому листу, посвідченню та паспорту водія;

п.п. 4.1., 4.11. - перевізник несе відповідальність за схоронність всіх вантажів з моменту прийняття його під пломбу і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на це особі; у випадку неповідомлення чи несвоєчасного повідомлення відправника вантажу про неможливість подачі автотранспорту в термін, обумовлений в транспортній заявці, перевізник сплачує штраф в розмірі 200 грн.;

На виконання умов договору № 79 від 19.07.2007 р., позивач 11.12.2012 р. факсимільним зв'язком направив відповідачу копію заявки на перевезення вантажів № КИ-0419 від 10.12.2012 р., в якій, зокрема, зазначив пункт завантаження та розвантаження.

Отже, спірними правовідносинами є вимоги сторін договору № 79 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19.07.2007 року та заявки на перевезення вантажів № КИ-0419 від 10.12.2012 року, які витікають із їх прав і обов'язків за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань перевезення і транспортного експедирування, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч.1 ст. 929, 932, 934 ЦК України:

за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу;

експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору;

за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно з ст. ст. 610, 611 ч. 1 п. 4, 614 ч.ч. 1, 2 ЦК України:

порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);

у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - відшкодування збитків;

особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання;

боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Вищенаведені норми Цивільного кодексу України узгоджуються з нормами, що містять Господарський кодекс України та Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

На виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 р. N 7, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом України. Зазначені Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, згідно з якими:

п. 3.7. - на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми;

п 3.8. - заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки;

п. 10.1. - перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками;

п. 10.2. - заявка подається у вигляді та в строки, передбачені Договором;

п. 10.10. - за домовленістю сторін водій може виконувати обов'язки супровідника вантажів (експедитора);

п. 11.1. - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля;

п. 11.3. - дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається;

п. 11.5. - товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначено місцевим господарським судом, копії товарно-транспортних накладних №№ КИ-0000546, КИ-0000547, КИ-0000549 від 11.12.2012 р., поданих суду позивачем, відповідні графи товарно-транспортних накладних про наявність подорожнього листа до автомобіля та про одержання вантажу вантажоодержувачем не заповнені.

З огляду на викладені вище обставини справи, умови договору № 79 від 19.07.2007 р. та приписи законодавства суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивачем порушено умови пунктів 1.4., 3.1.3. договору, вантаж відпущено і навантажено для перевезення в автомобіль не відповідача як перевізника, а іншої невстановленої особи, без наявності на дату відвантаження належним чином оформленої заявки, без наявності оформленого подорожнього листа, завіреного відповідачем як перевізником, не звірено особу водія на відповідність даним про нього зазначеним в перевізних документах та його паспорті громадянина. За фактом викрадення вантажу у позивача розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201225015000020, проводиться досудове розслідування.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, зобов'язання перевізника приймати на себе відповідальність за схоронність у шляху всіх вантажів, що перевозяться за договором № 79 від 19.07.2007 р. та заявкою на перевезення вантажів № КИ-0419 від 10.12.2012 р., з моменту прийняття його під пломбу та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на це особі, виникає лише після прийняття ним вантажу від відправника вантажу, що передбачено пунктами 2.1.3., 2.1.4. договору. Оскільки відповідач, як перевізник, спірний вантаж до перевезення не приймав, то відповідальність за його схоронність, передбачена пунктом 4.1. договору, ст.ст. 924, 934 ЦК України, ст. 314 ГК України, ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", не настає.

З урахуванням наведеного, касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим постанова Рівненського апеляційного господарського суду від підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Вінницької області - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119,11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 р. скасувати.

Рішення господарського суду Черкаської області від 25.03.2013 р. у справі № 925/85/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере