Рішення № 33642553, 19.09.2013, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/1843/13-ц

Номер провадження 2/580/555/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого -судді Стеценко В. А.,

з участю секретаря Кальченко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Сумській області про розірвання договору та визнання права власності на нерухоме майно;

В С Т А Н О В И В:

Позивач-відповідач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача-позивача, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.08.2013 року він за трудовим договором був прийнятий фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 працювати менеджером а 21.08.2013 року звільнений з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Однак розрахунок на день звільнення з ним відповідач-позивач не зробив, тому він звернувся до суду та просив стягнути з останнього заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 986 грн. 45 коп.

Відповідач-позивач подав суду зустрічну позовну заяву, послався на те, що 24.04.2009 року між сторонами було укладено договір про спільне фінансування реконструкції громадської будівлі - магазину, згідно якого після закінчення реконструкції частина приміщення повинна була належати ОСОБА_2, а частина - ОСОБА_1 Проте останній не виконав своїх зобов»язань по даному договору, не надав коштів на проведення реконструкції і в той же час не відмовився від отримання у власність частини реконструйованого майна.

Тому відповідач - позивач за власні кошти здійснив реконструкцію магазину та виготовлення необхідних технічних документів і між сторонами була укладена трудова угода та усна домовленість, згідно яких ОСОБА_1 став працювати менеджером у ОСОБА_2 а зароблені кошти повинен був направляти на оплату відповідної частини здійснених іншою стороною витрат за договором від 24.04.2009 року.

Проте, пропрацювавши менше місяця останній не став продовжувати виконувати трудові обов»язки, подав заяву про звільнення і став вимагати виплати зароблених ним коштів на руки, тому відповідач-позивач в своєму зустрічному позові просив суд розірвати

укладений між сторонами 24.04.2009 року договір про спільне фінансування реконструкції громадської будівлі та визнати за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно - приміщення магазину, розташоване по АДРЕСА_2.

В судовому засіданні позивач - відповідач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, послався на те що заробітна плата повинна виплачуватись працівнику своєчасно і в повному обсязі а в задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити, мотивуючи це тим, що від є стороною договору про спільне фінансування реконструкції нерухомого майна і не відмовляється від виконання обов»язків, покладених на нього цим договором та бажає бути співвласником приміщення магазину.

В той же час він визнав, що укладав з відповідачем-позивачем договір про спільне фінансування будівництва та домовленість про передачу своєї заробітної плати на оплату будівельних робіт, отримував письмові нагадування про необхідність перерахування грошей і про наслідки невиконання договору, проте так і не надав коштів на проведення реконструкції, не приймав в ній участі ні наданням будматеріалів, інших матеріальних засобів чи оплатою послуг інших осіб, ні своєю власною працею, внаслідок чого реконструкція була проведена без його участі.

Представник відповідача-позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати, послався на те, що ОСОБА_1 зароблені кошти не було виплачено не внаслідок порушення законодавства про працю, а внаслідок домовленості, існування якої він сам не заперечує, а зустрічний позов підтримав в повному обсязі, наполягав на його розгляді його разом з первісним, мотивуючи це тим, що вимоги за ними можуть зараховуватися і що їх спільний розгляд є доцільним, так як до вирішення спору відповідач-позивач не має ні можливості отримувати кошти на відшкодування вартості будівництва від іншого учасника договору від 24.04.2009 року, ні при реєстрації приміщення магазину в державних органах вказати себе єдиним власником нерухомого майна, так як його право власності не визнається позивачем-відповідачем, який не надав коштів на створення об»єкта і в той же час не відмовляється від своїх прав власності на його частину.

Представник третьої особи - інспекції ДАБК в Сумській області в судове засідання не з'явився, в надісланому суду відзиві послався на те, що ОСОБА_2 до інспекції не звертався і остання його прав не порушувала, проти задоволення позову не заперечив, послався на розсуд суду і просив розглянути справу за його відсутності.

З договору (а.с. 3), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 09.08.2013 року між сторонами було укладено безстроковий трудовий договір, за яким ФОП ОСОБА_2 прийняв ОСОБА_1 на посаду менеджера з постачання.

З розрахункового листа (а.с. 4), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 по сплаті заробітної платі ОСОБА_1 станом на 21.08.2013 року складає 986 грн. 45 коп.

З трудової книжки (а.с. 5), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що 21.08.2013 року ОСОБА_2 звільнив ОСОБА_1 з роботи за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

З паспорту, картки (а.с. 6-7), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивачем-відповідачем є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, і/н НОМЕР_1.

З договору (а.с. 21-27), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 є орендарем земельної ділянки, на якій розташована тимчасова споруда за адресою: АДРЕСА_2. Площа ділянки 0,0090 га. Категорія - землі житлової і громадської забудови.

З технічного паспорту (а.с. 28-33), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що на земельній ділянці площею 90 кв.м. по АДРЕСА_2 розташована громадська будівля магазин, позначена під літ. «А-1» загальною площею 28,7 кв.м. та навіс, позначений під літ. «Б». Вартість будівлі 28 337 грн.

З експертного висновку, додатків (а.с. 34-38, 40-41), досліджених в судовому засіданні вбачається, що магазин літ. «А-1», навіс літ. «Б», розташовані в АДРЕСА_2, відповідають державним будівельним нормам, які діяли на момент будівництва та які діють на час розгляду позову.

З листа (а.с.42), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 11.03.2013 року відповідач-позивач звертався до ОСОБА_1 з вимогою перерахувати кошти на оплату реконструкції нежитлового приміщення по АДРЕСА_2

З договору (а.с. 65), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 24.04.2009 року між сторонами було укладено договір про спільне фінансування реконструкції нежитлового приміщення - громадської будівлі (магазину), розташованого в АДРЕСА_2, згідно якого після закінчення реконструкції ОСОБА_1 отримує у власність частину приміщення площею 15 кв.м.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позови обґрунтовані, виникають із трудових та цивільних правовідносин і підлягають до задоволення, так як в судовому засіданні було встановлено, що позивач - відповідач 09.08.2013 року був прийнятий відповідачем - позивачем на роботу менеджером з постачання. 21.08.2013 року сторони розірвали трудовий договір на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Однак розрахунок на день звільнення проведений не був і заборгованість по виплаті заробітної плати становить 986 грн. 45 коп.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що 24.04.2009 року між сторонами було укладено договір про спільне фінансування реконструкції нежитлового приміщення - громадської будівлі (магазину), розташованого в АДРЕСА_2, згідно якого після закінчення реконструкції ОСОБА_1 має право отримати у власність частину цього приміщення площею 15 кв.м. Проте він не виконав своїх зобов»язань по даному договору, не зважаючи на нагадування про необхідність перерахування грошей і про наслідки невиконання договору, не надав коштів на проведення реконструкції, не приймав в ній участі ні наданням будматеріалів, інших матеріальних засобів чи оплатою послуг інших осіб, ні своєю власною працею.

В той же час, позивач - відповідач не відмовляється від своїх прав власності на частину реконструйованого майна, що не дає можливості відповідачеві-позивачу при реєстрації приміщення магазину в державних органах вказати себе єдиним власником будівлі, яка складається з магазину, позначеного в технічному паспорті під літ. «А-1» загальною площею 28,7 кв.м. та навісу, позначеного в технічному паспорті під літ. «Б», відповідає державним будівельним нормам, що діяли на момент будівництва та які діють на час розгляду позову і знаходиться на орендованій ним земельній ділянці площею ділянки 0,0090 га., яка відноситься до земель житлової і громадської забудови в АДРЕСА_2.

Згідно вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно вимог ст. ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно вимог ст. 331 ЦК України Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договорм або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо ж право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно вимог ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда. Інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються, зокрема, без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. На вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою

особою.

Згідно вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд приймає до уваги те, що згідно вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає, що в судовому засіданні позивачем-відповідачем було доведено те, що в серпні 2013 року він перебував в трудових відносинах з відповідачем-позивачем, проте після розірвання трудового договору розрахунок з ним на день звільнення проведений не був і заборгованість по виплаті заробітної плати становить 986 грн. 45 коп., оскільки вказані обставини стверджуються поясненнями сторін та документами, дослідженими в судовому засіданні (а.с. 3-5).

При цьому суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача-позивача в тій частині, що між сторонами існувала домовленість, про направлення заробітної плати ОСОБА_1 на відшкодування вартості реконструкції майна, здійсненої ОСОБА_2, поскільки ці доводи суперечать ст. 116 КЗпП України, згідно вимог якої заробітна плата повинна виплачуватись працівнику.

В той же час, суд вважає, що позов відповідача - позивача про розірвання договору про спільне фінансування реконструкції нежитлового приміщення теж підлягає до задоволення, так як в судовому засіданні було встановлено, що протягом 2009-2013 р.р., тобто до завершення робіт позивач - відповідач не виконував своїх зобов»язань по даному договору, не зважаючи на нагадування про необхідність перерахування грошей і про наслідки невиконання укладеної угоди, чим вчинив істотне порушення стороною договору, так як внаслідок невиконання ним своїх зобов»язань друга сторона була повністю позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Разом з тим, суд не може взяти до уваги заперечення позивача - відповідача в тій частині, що він не відмовляється від виконання своїх обов»язків за договором, так як з досліджених під час розгляду справи доказів вбачається, що порушення ним умов договору мало місце протягом тривалого проміжку часу і на час розгляду спору реконструкція завершена і потреба в її фінансуванні відпала.

Крім того, суд вважає, що і позовні вимоги відповідача-позивача про визнання власності на самовільно збудоване нерухоме майно теж підлягають до задоволення, так як в судовому засіданні було встановлено, що протягом 2009-2013 р.р. ОСОБА_2 на земельній ділянці, яку він орендує і яка відноситься до земель громадської та житлової забудови було реконструйовано тимчасову будівлю, внаслідок чого збудовано магазин та навіс, які відповідають державним будівельним нормам, що діяли на момент будівництва та які діють на час розгляду позову.

При цьому суд бере до уваги, що відповідачем-позивачем не було надано в судове засідання доказів отримання ним належного дозволу та належно затвердженого проекту, що дає підстави вважати зведену ним будівлю самочинно збудованим майном і доказів того, що він звертався до державних органів за прийняттям нерухомого майна до експлуатації та за його реєстрацією, проте враховує, що до вирішення спору з позивачем - відповідачем він не мав законної можливості вказати себе в декларації про готовність до експлуатації об»єкта та інших відповідних документах єдиним власником будівлі і відповідно до абз. 4 п. 9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) вважає необхідним вирішити спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Разом з тим, суд не може взяти до уваги заперечення позивача - відповідача в тій частині, що він не теж має бажання бути співвласником будівлі, так як в судовому засіданні було встановлено, що він не виконав своїх обов»язків за договором, який надавав йому це право.

Тому суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В частині стягнення судових витрат суд вважає необхідним стягнути їх в силу ст. 88 ЦПК України.

На підставі вище наведеного, керуючись ст. 10, 15, 30, 60, 88, 130, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 116 КЗпП України, ст. ст. 316-317, 328, 331, 376, 392, 651 ЦК України;

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Сумській області про розірвання договору та визнання права власності на нерухоме майно задовільнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, і/н НОМЕР_2, мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 986 грн. 45 коп.

Розірвати договір про спільне фінансування реконструкції громадської будівлі від 24.04.2009 року, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, і/н НОМЕР_2, мешканця АДРЕСА_1 право власності на громадську будівлю - нежитлове приміщення, яке складається з магазину, позначеного в технічному паспорті під літ. «А-1» загальною площею 28,7 кв.м. та з навісу позначеного в технічному паспорті під літ. «Б», яке збудовано у відповідності до державних будівельних норм на земельній ділянці по АДРЕСА_2.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, і/н НОМЕР_2, мешканця АДРЕСА_1

судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. на користь державного бюджету Лебединського району код бюджетної класифікації - інші надходження - 24060300, р/р - 31114115700010, код ЄДРПОУ отримувача 37345566, Банк ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО - 837013.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні підчас проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Стеценко В. А.