Рішення № 33642492, 11.09.2013, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 1513/1314/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року м. Кілія.

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

при секретарі Усул Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

до

ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі по тексту - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), 25.04.2012 року звернулось до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № CL-009/237/2007 від 10.07.2007 року, яка станом на 18.07.2011 року складає:

- залишок заборгованості по тілу кредиту - 39585 доларів 86 центів США, що за курсом НБУ еквівалентно 315538 гривням 89 копійкам;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом - 12612 доларів 11 центів США, що за курсом НБУ еквівалентно 100531 гривні 13 копійкам;

- пеня - 571154 гривні 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 3219 гривень.

З позовної заяви вбачається, що 10.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі по тексту - ЗАТ «ОТП Банк»), яке у подальшому відповідно до вимог чинного законодавства змінило назву на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі по тексту - ПАТ «ОТП Банк») /а.с. 12-14/, з однієї сторони та фізичною особою - ОСОБА_1, з другої сторони, укладено договір строкового кредиту № CL-009/237/2007, за яким ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 48690 доларів США, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 11,99 % річних, строком до 10.07.2013 року. Погашення кредитної заборгованості та нарахованих відсотків повинно здійснюватись щомісячно у відповідності до вимог договору.

ЗАТ «ОТП Банк» свої зобов'язання перед ОСОБА_1? за кредитним договором № CL-009/237/2007 від 10.07.2007 року, виконало у повному обсязі.

05.11.2010 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» придбало у ПАТ «ОТП Банк» кредитний портфель, до складу якого у відповідності до Додатку 1 увійшов кредитний договір № CL-009/237/2007 від 10.07.2007 року.

ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконує? у зв'язку з чим, станом на 18.07.2011 року в нього перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виникла заборгованість за кредитним договором № CL-009/237/2007 від 10.07.2007 року, яка складається з заборгованості по тілу кредиту та заборгованості по відсоткам, в розмірі 52197,97 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на вказану дату, в гривневому еквіваленті складає 416070 гривень 02 копійки, та 571154 гривні 08 копійок пені

11.09.2013 року представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - Сукуваленко Євген Васильович в судове засідання не з'явився, але надав на адресу суду письмову заяву, згідно з якою позов підтримав у повному обсязі, просить його задовольнити, розглянувши справу за його відсутності, проти постановлення рішення при заочному розгляді справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1, який про дати, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом надсилання повісток за зареєстрованим місцем проживання, в судове засідання повторно не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, заяв про відкладання слухання по справі, або про розгляд справи за його відсутності не надав.

На підставі письмової заяви представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 169, 197, 224 ЦПК України.

Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначено у ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом достовірно встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:

10.07.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», в подальшому «Банк» та громадянином України - ОСОБА_1, в подальшому «Позичальник», укладено договір строкового кредиту № CL-009/237/2007 /а.с. 5-8/. Згідно з п. 2, ч. 1 Договору, Банк надає Позичальнику кредит в розмірі 48690 доларів США, на купівлю автомобіля, до 10 липня 2013 року. Відповідно до п. 3, ч. 1 Договору, фіксована процентна ставка складає 11,99 % на рік. У відповідності до п.п. 1.4., ч. 2 Договору, за користування кредитом, Позичальник повинен сплатити Банку відповідну плату в порядку та на умовах визначених нижче: у разі використання Фіксованої процентної ставки, проценти за користування Кредитом розраховуються на основі Фіксованої процентної ставки, яка є незмінною на весь строк дії цього Договору, з розрахунку Річної бази нарахування процентів. Проценти нараховуються щомісяця удень сплати процентів, але не пізніше Дати Платежу, на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та виплачуються Позичальником відповідно до умов ст. 1.5. цього Договору. У п.п. 1.9.3., ч. 2 Договору зазначено, що у випадку невиконання Позичальником Боргових зобов'язань понад 38 календарних днів, Банк має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір. Відповідно до п.п. 3.1.1. - 3.1.3., ч. 2 Договору, за порушення взятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню у розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього Договору. За прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 календарних днів Позичальник, крім пені передбаченої п.п. 3.1.1. цього Договору, додатково сплачує на користь Банку штраф у розмірі 0,01 % від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менш 25.00 гривень. За прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 календарних днів Позичальник, крім пені та штрафу передбачених п.п. 3.1.1., 3.1.2. цього договору додатково сплачує на користь Банку штраф у розмірі 0,02 % від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менш 50.00 гривень.

ЗАТ «ОТП Банк» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором № CL-009/237/2007 від 10.07.2007 року виконало у повному обсязі, що підтверджується кредитною заявкою відповідача від 10.07.2007 року /а.с. 9/ і доказів, які б спростовували даний факт суду не надано.

Після отримання коштів за кредитним договором № CL-009/237/2007 від 10.07.2007 року, ОСОБА_1 у порушення взятих на себе зобов'язань допустив заборгованість по належним до щомісячної сплати сумам.

05.11.2010 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» придбало у ПАТ «ОТП Банк» кредитний портфель, до складу якого увійшов кредитний договір № CL-009/237/2007 від 10.07.2007 року, що підтверджується Договором купівлі-продажу кредитного портфелю та Витягом з Додатку 1 до Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05.11.2010 року /а.с. 15-22/.

Згідно з наданими суду розрахунком /а.с. 10/ та витягом з службового розпорядження № 261 /а.с. 11/, станом на 18.07.2011 року, у ОСОБА_1 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна», існує заборгованість за кредитним договором № CL-009/237/2007 від 10.07.2007 року, яка складається: 363075,31 долара США, що у гривневому еквіваленті складає 2902060,92 гривень, а саме:

- залишок заборгованості по тілу кредиту - 39585 доларів 86 центів США, що за курсом НБУ еквівалентно 315538 гривням 89 копійкам;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом у період з 13.11.2007 року по 18.07.2011 року - 12612 доларів 11 центів США, що за курсом НБУ еквівалентно 100531 гривні 13 копійкам;

- пеня за період з 05.11.2010 року по 18.07.2011 року - 571154 гривні 08 копійок.

Стаття 526 ЦК України закріплює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 623 ЦК України, боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У відповідності до ст. 99 Конституції України, ч. 1 ст. 192, ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов'язання повинно бути виражено у грошовій одиниці - гривні.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Відповідно до листа Національного банку України від 29.05.2001 року № 28-313/2178 вимоги або які-небудь обмеження щодо граничного розміру сум і строків повернення кредитів в іноземній валюті, залучених або надаваних резидентами України, чинним законодавством не встановлено, тому здійснення резидентами операцій по одержанню або наданню кредитів в іноземній валюті не вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

У п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних відносин», зазначено що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання). Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Дослідивши обставини справи та беручи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає встановленим обов'язок відповідача повернути позивачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного, порушене право позивача таким, що підлягає захисту згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, а позов в цій частині обґрунтованим та підлягаючим задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При звернені до суду ТОВ «ОТП Факторинг Україна» сплачено 3051 гривню, що підтверджується платіжним дорученням № 5568 від 13.12.2011 року /а.с. 4/.

На підставі наведеного позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених та документально підтверджених судових витрат є обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421, МФО 300528, р/рах. 26507002333333 в АТ «ОТП Банк») заборгованість за кредитним договором № CL-009/237/2007 від 10.07.2007 року, яка станом на 18.07.2011 року складається з 52197 доларів 97 центів США і згідно з курсом НБУ на вказану дату дорівнює 416070 гривням 02 копійкам та 571154 гривні 08 копійок штрафних санкцій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в сумі 3051 гривня.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан