Постанова № 33641656, 18.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дибова О.А.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року справа №1270/4754/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника позивача Фесенка А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Азуріт» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 2а/1270/4754/2012 за позовом скаргу Приватного підприємства «Азуріт» до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2012 року № 0000252301, № 0000262301, 0000272301, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 19.06.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2012 року № 0000252301, № 0000262301, 0000272301.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Приватне підприємство «Азуріт» є юридичною особою, зареєстровано 12.12.1995 року виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області, номер запису в ЄДР 1 382 120 0000 000340, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 048230, перебуває на податковому обліку у відповідача (а.с. 47.48).

Відповідач - Державна податкова інспекція в м.Сєвєродонецьку Луганської області Держаної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 22.03.2011 року по 04.04.2011 року відповідачем була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП «Азуріт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинам з ПП «Союз-Трейд-В», ТОВ «Лугапорт», ПП «Леком - Рудмет», за результатами якої складено акт № 836/23-23479436 від 11.04.2011 року ( а.с. 14 - 19 т. 1).

Крім того, у період з 06.06.2011 року по 10.06.2011 року відповідачем була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП «Азуріт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року та податку на додану вартість за період з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинам з ПП «Союз-Трейд-В», ТОВ «Лугапорт», ПП «Леком - Рудмет», за результатами якої складено акт № 1307/23-23479436 від 20.06.2011 року ( а.с. 23 - 34 т. 1).

В висновках акту від 11.04.2011 року зазначені порушення:

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 198, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 70771,00 грн., у тому числі: лютий 2008 року - 23026,33 грн., червень 2009 року - 14084,67, липень 2009 року - 25382,00 грн., серпень 2009 року - 8278,00 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 5416,00 грн., у т.ч. червень 2009 року - 1694,00 грн., серпень 2009 року - 3722,00 грн. та призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення ряд. 26 декларації) на суму 1388,00 грн., в т.ч. за червень 2009 року - 1388,00 грн.;

- операції між ПП «Азуріт» та ПП «Союз-Трейд-В» на поставку товару на суму 448800,00 грн. та ПДВ - 74800,00 грн. суперечать інтересам держави та суспільства, є нікчемними та не створюють юридичних наслідків.

В висновках акту від 20.06.2011 року зазначені порушення:

- п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 216479,16 грн., у тому числі за 2 квартал 2007 року в сумі 27083,33 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 59145,83 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 29166,67 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 58208,33 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 42875,00 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 93383,34 грн., у тому числі: за червень 2007 року -21666,67 грн., грудень 2007 року - 47316,67 грн., квітень 2009 року - 14700,00 грн., травень 2009 року - 14700,00 грн.;

- операції між ПП «Азуріт» та ПП «Союз-Трейд-В», ТОВ «Лідер - Торг» на поставку товару на суму 1043899,99 грн. в т.ч. ПДВ - 173983,33 грн. суперечать інтересам держави та суспільства, є нікчемними та не створюють юридичних наслідків.

За результатами вищезазначених актів податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 10.02.2012 року № 0000252301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 47744,67 грн., за штрафними санкціями в сумі 11936,17 грн. (а.с. 39 т. 1);

- від 10.02.2012 року № 0000262301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 29400,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 7350,00 грн. (а.с. 37 т.1);

- від 10.02.2012 року № 0000272301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 101083,33 грн., за штрафними санкціями в сумі 25270,83 грн. (а.с. 35 т. 1).

Спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, тому в даному випадку слід застосовувати норми Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, Закону України «Про прибуток підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, які були чинні на момент виникнення даних правовідносин, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильного визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.7.3 п. 7.7 статті 7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне положення «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосереднє встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст 7 зазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 статті 7 вказаного Закону передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість.

Вказаною нормою Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг(, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Вказане дає підстави зробити висновок, що Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Таким чином, Законом № 168 встановлено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляється платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи наступні обставини.

Між ПП «Союз-Трейд-В» (Продавець) та ПП «Азуріт» (Покупець) були укладені договіри купівлі - продажу нафтопродуктів:

- від 04.06.2007 року № 27 ( а.с. 24 т. 3),

- від 03.12.2007 року № 3/12/07 на придбання 30000 тис. л дизельного палива на загальну суму з ПДВ - 150000,00 грн. ( а.с. 23 т. 3),

- від 20.12.2007 року № 28 на придбання 26000 тис. л дизельного палива на загальну суму з ПДВ - 1339000,00 грн. (а.с. 22 т. 3),

- від 21.02.2008 року № 1 на придбання 25000 тис. л дизельного палива ( а.с. 20 т. 3),

- від 29.06.2009 року № 29/06/09 на придбання 100000 тис. л дизельного палива (а.с. 21 т. 3).

Згідно вищезазначених договорів Покупець (ПП «Азуріт») сплачує вартість товару (дизельне паливо) згідно виставлених рахунків шляхом перерахунку на рахунок Продавця.

Доставка товару проводиться транспортом Продавця. Покупець зобов'язується оплатити транспортні полсуги Продавця.

На виконання умов договору купівлі - продажу нафтопродуктів від 04.06.2007 року № 27 ПП «Союз-Трейд-В» було оформлено рахунок - фактуру від 16.06.2007 року № СФ-16-06-07-01, видаткову накладну від 16 червня 2007 року № РН-16-06-07-01 та податкову накладну від 16 червня 2007 року №НН-16-06-07-01 на суму 130000 грн., у т.ч. ПДВ-21666,67 грн. (а.с. 25-26 т. 3).

На виконання умов договору купівлі - продажу нафтопродуктів від 03.12.2007 року № 3/12/07 ПП «Союз-Трейд-В» було оформлено рахунок - фактуру від 03.12.2007 року № СФ-03-12-07-03, видаткову накладну від 03 грудня 2007 року № РН-03-12-07-01 та податкову накладну від 03 грудня 2007 року №НН-03-12-07-01 на суму 150000 грн., у т.ч. ПДВ-25000 грн. ( а.с. 27-28 т. 3).

На виконання умов договору купівлі - продажу нафтопродуктів від 20.12.2007 року № 28 ПП «Союз-Трейд-В» було оформлено рахунок - фактуру від 25.12.2007 року № СФ-25-12-07-01, видаткову накладну від 25 грудня 2007 року № РН-25-12-07-3 та податкову накладну від 25 грудня 2007 року №НН-25-12-07-06 на суму 133900 грн., у т.ч. ПДВ-22316,67 грн. ( а.с. 50-51 т. 3).

На виконання умов договору купівлі - продажу нафтопродуктів від 21.02.2008 року № 1 ПП «Союз-Трейд-В» було оформлено рахунок - фактуру від 22.02.2008 року № СФ-22-02-08-01, видаткову накладну від 22 лютого 2008 року № РН-22-02-08-01 та податкову накладну від 22 лютого 2008 року № НН-22-02-08-02 на суму 140000 грн., у т.ч. ПДВ-23333,33 грн. ( а.с. 52-53 т. 3).

На виконання умов договору купівлі - продажу нафтопродуктів від 29.06.2009 року № 29/06/09 ПП «Союз-Трейд-В» було оформлено рахунок - фактуру від 29.09.2009 року № СФ-29-06-09-01, видаткову накладну від 29 червня 2009 року № РН-29-06-09-01 та податкову накладну від 29 червня 2009 року № НН-29-06-09-01 на суму 103000 грн., у т.ч. ПДВ-17166,67 грн.; рахунок - фактуру від 27.07.2009 року № СФ-07-09-03, видаткову накладну від 27 липня 2009 року № РН-27-07-09-03 та податкову накладну від 27 липня 2009 року № НН-2707-09-03 на суму 133800 грн., у т.ч. ПДВ-22300 грн.; рахунок - фактуру від 14.08.2009 року № СФ-14-08-09-02, видаткову накладну від 14 серпня 2009 року № РН-14-08-09-03 та податкову накладну від 14 серпня 2009 року № НН-14-08-09-03 на суму 72000 грн., у т.ч. ПДВ-12000 грн. (а.с. 54-59 т. 3).

Розрахунки між підприємствами здійснено шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПП «Союз-Трейд-В», що підтверджується платіжними дорученнями (наявність яких та перелік підтверджується актами перевірок податкового органу). Факт оплати позивачем по вказаним вище господарським операціям підтверджується також наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку позивача ( а.с. 66-94 т. 3).

У податковому обліку ПП «Азуріт» по операціях з ПП «Союз-Трейд-В» було відображено: податковий кредит у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень 2009 року - 17166,67 грн., за липень 2009 року-22300 грн., за серпень 2009 року - 12000 грн. та валові витрати підприємства у деклараціях з податку на прибуток за II квартал 2009 року - 85833,33 грн., за III квартал 2009 року -171500 грн. ( а.с. 29-49, 95-124 т. 3).

На підтвердження придбання ПП «Азуріт» у ТОВ «Лідер - Торг» автошин, ТОВ «Лідер - Торг» було оформлено рахунок фактуру від 29 квітня 2009 року № 29/04/09-02, видаткову накладну від 30 квітня 2009 року № РН-30/04/09-03 та податкову накладну від 30 квітня 2009 року № 30040903 на суму 88200 грн., у т.ч. ПДВ - 14700 грн.; рахунок - фактуру від 12 травня 2009 року № 12/05/09, видаткову накладну від 12 травня 2009 року № РН-12/05/09-01 та податкову накладну від 12 травня 2009 року № 12050901 на суму 88200 грн., у т.ч. ПДВ - 14700 грн. (а.с. 86, 89, 114-117 т. 1).

Господарські взаємовідносини відбувалися на підставі рахунків від 29 квітня 2009 року № 29/04/09-02 та від 12 травня 2009 року № 12/05/09. Розрахунки між підприємствами здійснено у повному обсязі шляхом перерахування коштів відповідно до платіжних доручень на загальну суму 1764000 грн. (перелік наведено в акті перевірки).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що по справі було проведено судово-економічну експертизу, за результатами якої Луганською філією Інституту судових експертиз Донецького науково - дослідницького інституту судових експертиз надано Висновок від 31.05.2013 року № 1651/21. Згідно висновку експертизи в період з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року у відповідності з первинними документами ПП «Азуріт» було отримано від ПП «Союз-Трейд» дизельного пального в кількості 175620 л на суму 862700,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 143783,34 грн.) В період з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року у відповідності з первинними документами в господарській діяльності ПП «Азуріт» було повністю використано дизельне пальне, отримане від ПП «Союз-Трейд», в кількості 1755620 л.. В період з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року у відповідності з первинними документами ПП «Азуріт» було отримало від ТОВ «Лідер - Торг» автошин в кількості 48 шт. на суму 176400,00 грн. ( в тому числі ПДВ 29400,00 грн.). В період з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року у відповідності з первинними документами в господарській діяльності ПП «Азуріт» було повністю використано 48 автошин, отриманих від ТОВ «Лідер - Торг» (а.с. 2 -16 т. 3).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, не прийняв до уваги вказаний висновок експертизи, безпідставно зазначивши що такий висновок не є належним доказом товарності та реальності угод між ПП «Азуріт» та його контрагентами ТОВ «Союз-Трейд-В» і ПП «Лідер-Торг».

Колегія суддів зазначає, що висновок експертизи у сукупності з наведеними вище доказами спростовує висновки податкового органу, зазначені в актах перевірок, оскільки висновок експертом був зроблений саме на підставі первинних документів, наданих позивачем податковому органу під час проведення перевірок та наявних в матеріалах справи.

Крім того, в період з 23.02.2009 року по 06.03.2009 року ДПІ в м.Сєвєродонецьку проводилась планова виїзна перевірка ПП «Азуріт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт № 593/23/23479436 від 12.03.2009 року ( а.с. 228-254 т. 3). З тексту вказаного акту перевірки вбачається, що податковим органом були досліджені всі документи по взаємовідносинам позивача з ПП «Союз-Трейд-В», при цьому ніяких порушень та жодних претензій з боку податкового органу до ПП «Азуріт» по взаємовідносинам з вказаним контрагентом пред'явлено не було.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично умови договорів між позивачем та ПП «Союз-Трейд-В», ТОВ «Лідер - Торг» виконувалися сторонами у спірному періоді, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Колегія суддів зазначає, що в перевіряємий період порядок формування податкового кредиту, податкових зобов'язань та від'ємного значення з податку на додану вартість було визначено нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Товарно-транспортні накладні та документи про підтвердження якості товарів за умови наявності інших документів, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, не є обов'язковими документами для обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, та не входять до переліку документів, які платники податків зобов'язані складати для ведення обліку для цілей оподаткування.

Посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами щодо нікчемності правочинів, укладених зазначеними підприємствами, з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, колегія суддів до уваги не приймає з наступних підстав.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вина юридичної особи має бути доведена через вину відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність вини, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, послався як на підставу відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Союз-Трейд-В», на вирок Ленінського районного суду м.Луганська від 23.12.2011 року у відношені ОСОБА_3

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Як вбачається з вироку Ленінського районного суду м.Луганська від 23.12.2011 року гр.ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч.1 ст. 205 КК України як співучасть у створенні суб'єкта підприємницької діяльності ПП «Союз-Трейд-В» (а.с. 206-209 т. 1). Колегія суддів зазначає, що в даному вироку відсутні посилання на будь-які господарські операції між позивачем та ПП «Союз-Трейд-В».

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази наявності на час проведення перевірок ПП «Азуріт» (періоди з 22.03.2011 року по 04.04.2011 року та з 06.06.2011 року по 10.06.2011 року) обвинувального вироку в кримінальній справі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Союз-Трейд-В», ТОВ «Лідер - Торг» в період 2007-2010 роки, зазначені контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, являлись платниками податку на додану вартість та сплачували його.

Жодних доказів, які б спростовували вказані обставини в актах перевірки податковим органом не зазначені та в матеріалах справи такі відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи та в актах перевірки відсутні будь - які докази наявності відомостей щодо визнання в судовому порядку угод, укладених між позивачем та його контрагентами, нікчемними або недійсними.

З урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України, які є обов'язковими для суду, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та необґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може, зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки договірні правовідносини між позивачем та ПП «Союз-Трейд-В», ТОВ «Лідер - Торг» підтверджені первинними бухгалтерськими та іншими документами.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.02.2012 року № 0000252301, № 0000262301, 0000272301.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому належить скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Азуріт» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 2а/1270/4754/2012 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 2а/1270/4754/2012 скасувати.

Позов Приватного підприємства «Азуріт» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від від 10.02.2012 року № 0000252301, № 0000262301, 0000272301.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моенту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 23 вересня 2013 року.

Колегія суддів І.В. Юрко

Г.М.Міронова

А.А. Блохін