Постанова № 33641627, 05.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2013 року 16:25 № 826/12296/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Хилі Х.І.., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЛІЖАНС 2010»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИЛІЖАНС 2010» (надалі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2013 року № 000017/22-02 та № 0000162202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість до податкового кредиту та суми валових витрат, які виникли внаслідок оплати за роботи, придбані у ПП «Ольвія-2003».

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні перевірки Товариства з питань взаємовідносин з ПП «Ольвія-2003» було встановлено заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки господарські операції між вказаними підприємствами мають фіктивний характер.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Диліжанс 2010» з питань правомірності дотримання податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року та податку на прибуток за період 01.01.2012 року по 31.03.2012 року при взаємовідносинах з ПП «Ольвія-2003», за результатами якої складено Акт від 27.12.2012 року № 9308/22-1 33628495.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.4., п. 201.6., п. 201.7., п.201.8., п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 418 017,00 грн., у тому числі по періодах: за лютий 2012 року в сумі 168 300,00 грн., за березень 2012 року в сумі 249 717,00 грн.;

- п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 438 918,00 грн., в тому числі по періодах за І квартал 2012 року в сумі 438918,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000162202, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 548 648,00 грн., у тому числі 438 918,00 грн. основного платежу та 109 730,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 000017/22-02, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 522 521,00 грн., з них 418 017,00 грн. основного платежу та 104 504,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятих рішень, представник відповідача зазначив, що господарські правовідносини між позивачем та його контрагентом - ПП «Ольвія-2003» мають фіктивний характер, а послуги, про які йдеться в укладеному між цими підприємствами договорі, фактично не здійснювались, оформлені лише документально з метою отримання податкової вигоди.

При цьому, підставою для таких тверджень стали висновки податкового органу щодо порушення законодавства під час укладення угод ПП «Ольвія-2003» з їхнім контрагентом - ПП «Прилукихімснаб» та ТОВ «Прод Маркет». Внаслідок формування спірного висновку стосовно нікчемності угод, укладених між ПП «Ольвія-2003» та вказаними контрагентами, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС дійшла висновку стосовно незаконності формування податкового кредиту та валових витрат позивача по операціям із виконання робіт від ПП «Ольвія-2003».

Проте, суд не може погодитись із висновком податкового органу щодо порушення позивачем вимог діючого законодавства під час формування сум спірного податкового кредиту, у зв'язку з наступним.

Господарські відносини між ТОВ «Диліжанс 2010» та ПП «Ольвія-2003» підтверджуються Договором № 01/01-12 про надання рекламних послуг, у відповідності до п.1.1. якого Позивач доручає, а ПП «Ольвія-2003» зобов'язується виконати роботи з виготовлення та розміщення рекламної продукції.

За наслідками укладеної угоди, ПП «Ольвія-2003» складено на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких Товариством було віднесено спірні суми ПДВ до податкового кредиту.

Також, на підтвердження виконання робіт представником позивача надано до суду додатки до договору, план розповсюдження рекламної продукції, рекламні буклети та банківські виписки.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані ПП «Евіт», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають встановленій законодавством формі.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних ПП «Ольвія-2003» було зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ПП «Ольвія-2003» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні договори, додатки до них, податкові накладні, план розповсюдження рекламної продукції, рекламні буклети та банківські виписки, які містять відомості про господарські операції позивача з ПП «Ольвія-2003» та оформлені належним чином.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Суд звертає увагу на те, що Відповідачем не надано жодного доказу взаємозв'язку руху робіт від ПП «Прилукихімснаб» та ТОВ «Прод Маркет», які являються контрагентами ПП «Ольвія-2003», до позивача. Відсутність ПП «Ольвія-2003» за юридичною адресою саме по собі не може вказувати на безтоварність операцій підприємства.

Крім того, контрагент позивача декларували податкові зобов'язання з ПДВ у зв'язку з господарськими операціями, на підставі яких позивачем були сформовані спірні суми податкового кредиту.

Доказів несплати такого зобов'язання відповідачем не надано.

Таким чином, доводи відповідача щодо фіктивності контрагента ПП «Ольвія-2003», а також зв'язок таких доводів із висновками щодо неправомірності формування сум податкового кредиту з ПДВ позивачем, ставляться судом під сумнів.

Також, як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 14 січня 2013 року № 000017/22-02 та № 0000162202.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 16 вересня 2013 року