Ухвала суду № 33641523, 18.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року справа №812/4328/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника відповідача Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області Назаренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 р. у справі № 812/4328/13-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 13 травня 2013 року звернувся до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м.Луганську Луганської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганської області, щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15%, що складає 9880,65 грн. 65 коп. з вихідної допомоги судді у відставці та зобов'язання Управління Державної казначейської служби України у м.Луганську Луганської області стягнути суму утриманого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області Державної судової адміністрації України податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в розмірі 9880,65 грн. 65 коп..

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з місцевого бюджету Ленінського району м.Луганська на користь ОСОБА_4 безпідставно утриманий «Податок на доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в сумі 9880 грн. 65 коп. шляхом безспірного списання коштів з рахунку в ГУДКУ у Луганській області, м.Луганськ.

В іншій частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач - Ленінська об'єднана державна податкова інспекція у м.Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області не погодилась з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Позивач та представники інших відповідачів в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаних осіб не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

З 23 травня 1997 ОСОБА_4 працювала суддею Ровеньківського міського суду Луганської області, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 12 ).

Постановою Верховної Ради України № 2516-VI від 09.09.2010 року та наказом голови Ровеньківського міського суду Луганської області № 38 від 15 жовтня 2010 року ОСОБА_4 була звільнена з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 13).

У зв'язку з виходом у відставку ОСОБА_4, їй було визначено наказом голови Ровеньківського міського суду Луганської області від 15.10.2010 року № 38 виплатити вихідну допомогу у розмірі тринадцять місячних заробітків (а.с. 32).

З суми вихідної допомоги стягнуто суму в розмірі 9880,65 грн. та відповідно до платіжного доручення та реєстру перерахована територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області до управління Державного казначейства м. Луганська ГУДКУ та відповідно до довідки головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області зараховано до місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська 24.11.2010 року по коду бюджетної класифікації доходів «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» на рахунок № 33215800700006 (а.с. 41).

02.04.2013 року позивач звернувся до відповідача - Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів з заявою про повернення стягнутого податку на дохід фізичних осіб у сумі 9880,65 грн., нарахованого на вихідну допомогу при виході у відставку (а.с. 118).

18.04.2013 року за №910859/17-00 податковий орган направив позивачу лист про відмову повернути зазначену суму утриманого податку (а.с.15).

Відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Згідно п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних ociб», до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Колегія суддів зазначає, що вихідна допомога судді за своєю природою є державною допомогою, спрямованою на забезпечення судді у відставці відповідного його статусу життєвого рівня, наближеного до матеріального стану працюючого судді.

Kpiм того, пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги та необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року по справі №1-1/2004, не допускається заниження рівня гарантій незалежності i недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 року по cправi №1-21/2005 зазначено, що за змістом ст.126 Конституції України положення частини третьої ст.11Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з ч. 8 ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів i забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального i соціального забезпечення.

Виходячи з особливого статусу судді, гарантії незалежності суддів, складовою частиною яких є грошове утримання та умови відставки суддів, колегія не приймає до уваги посилання представника апелянта на норми п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних ociб», відповідно до якої вихідна допомога відноситься до доходів у вигляді додаткового блага, який не виключається із складу загального оподатковуваного доходу, а тому підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах за ставкою, встановленою нормами п. 7.1 ст. 7 Закону України № 889, оскільки при вирішенні даного питання пріоритетним є застосування Закону України «Про статус суддів».

З огляду на зазначене, утримання з вихідної допомоги позивача податку з доходів фізичних осіб в сумі 9880 грн. 65 коп. є незаконним.

З 30.07.2010 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI.

Згідно п.1 розділу ХІІ Прикінцевих положень статті 142 цього Закону, визначено засади фінансування судів та п.п.1 п.п.3.5 п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення», внесено зміни до Бюджетного кодексу України щодо головних розпорядників бюджетних коштів Державного бюджету України, які вводяться в дію з 01 січня 2011 року.

Таким чином, у 2010 році діяв існуючий порядок фінансування судів.

За вимогами ч.1-5 ст.120 Закону України від 07.02.2002 року № 3018-III «Про судоустрій України» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

1) Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ;

2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремими рядками по загальних судах і спеціалізованих судах, а також окремими рядками по місцевих судах, апеляційних судах (у тому числі Апеляційному суду України), військових судах (місцевих та апеляційних разом) та окремо по Касаційному суду України та кожному вищому спеціалізованому суду. Ці видатки не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Державна судова адміністрація України розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Нормативи доводяться до кожного суду і повинні переглядатися не рідше одного разу на три роки. Кошторис витрат на утримання кожного суду затверджується на підставі зазначених нормативів.

Відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду згідно з затвердженими нормативами покладається на державну судову адміністрацію. Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснює Рада суддів України, а також органи державної влади, визначені законом.

Відповідно д п.9 ч.1 ст.126 цього Закону Державна судова адміністрація виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно до п.17.1 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування, виплату вихідної допомоги позивачу та утримання з неї податку з доходів фізичних осіб здійснювало Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області.

За вимогами пп.20.4.3. п.20.1 ст.20 зазначеного Закону повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.

На підставі ст.130 Конституції України та статті 118 Закону України «Про судоустрій України», забезпечення належного фінансування та умов функціонування суддів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.

Частиною 2 статті 78 Бюджетного Кодексу України передбачено, що казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу.

Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до ст.43 цього Кодексу при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

З викладеного вбачається, що на органи державної казначейської служби відповідно до покладених на них функцій здійснює розрахунково-касове обслуговування за операціями з коштами державного та місцевих бюджетів. Тобто, питання щодо повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, чинним законодавством віднесено до компетенції органів Державного казначейства України.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з місцевого бюджету Ленінського району м.Луганська на користь ОСОБА_4 безпідставно утриманий «Податок на доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в сумі 9880 грн. 65 коп., з чим погоджується колегія суддів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі № 812/4328/13-а залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі № 812/4328/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 23 вересня 2013 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А.Блохін