Постанова № 33639892, 05.08.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року справа № 823/1924/13-а

15 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі - Чемерин І.В.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_5. (за посадою), ОСОБА_6 (за довіреністю),

представника відповідача - Литвиненка І.Д. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фермерського господарства «ОСОБА_5» до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року до суду звернулось фермерське господарство «ОСОБА_5» з позовом до Звенигороської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області ДПС, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000461700 від 16.04.2013р. про донарахування грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на доходи найманих працівників у сумі 1020 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000082200 від 18.04.2013р. про донарахування грошового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб у сумі 35479 грн. 49 коп. за основним платежем та 8869 грн. 87 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього 44349 грн. 36 коп.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.07.2010р. по 31.12.2012р. №156/22-018/НОМЕР_1, яким встановлено, що при визначенні грошової нормативної оцінки орендованої земельної ділянки площею 100 га ріллі на території Мизинівської сільської ради позивач не застосував коефіцієнт 1,756, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України №1185 від 31.10.2011р., який застосовується до земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких проведена станом на 01.07.1995р. Спростовуючи вказане порушення, позивач зазначає, що згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності, який є додатком до угоди від 01.04.2011р. про зміни до договору оренди земельної ділянки від 05.07.2010р., грошова оцінка земельної ділянки проведена станом на 30.03.2011р., тому вказаний коефіцієнт застосуванню не підлягає. Крім цього, відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного до порядку, встановленого цим розділом, і застосування коефіцієнта 1,756 не передбачено. Також відповідно до пункту 4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України зміни до будь-яких елементів податків та зборів, зокрема, до бази оподаткування, не можуть вноситись пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду. Оскільки постанова Кабінету Міністрів України №1185 набрала чинності з 01.01.2012р., її норми повинні застосовуватись до правовідносин, які виникли після 01.01.2012р. і застосуванню у 2012 році не підлягають. У зв'язку з викладеним донарахування грошового зобов'язання з орендної плати за землю є незаконним.

Також актом перевірки встановлено, що позивачем виплачено дохід ФОП ОСОБА_4 у травні 2011 року в сумі 41 млн. грн. від наданих робіт по оранці та посіву, та у травні 2012 року в сумі 8 млн. грн. від наданих робіт по закриттю вологи, однак в порушення підпункту 176.2 «б» Податкового кодексу України податковий розрахунок форми №1ДФ до податкового органу не подано. Позивач заперечує вказане порушення та зазначає, що виплати у сумі 41 млн. грн. та 8 млн. не проводив.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, позов просили задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, у письмових запереченнях, поданих до суду, зазначив, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих податкових деклараціях з плати за землю за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. по договору оренди землі №041078300003 від 05.07.2010р. з додатковою угодою про зміни від 01.04.2011р. №712128364000427 встановлено, що позивач не врахував коефіцієнт 1,756 при визначенні нормативної грошової оцінки сільськогосподарських земель на 2012 рік, передбачений постановою Кабінету Міністрів України №1185 від 31.10.2011р. «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів. Згідно листа відділу Держземагенства у Звенигородському районі №912/01-0103 від 15.04.2013р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка перебуває в оренді у позивача, проведена станом на 01.07.1995р., а отже позивач безпідставно не застосував коефіцієнт 1, 756, внаслідок чого занизив грошове зобов'язання з орендної плати за землю.

В ході перевірки також встановлено виплату доходу ФОП ОСОБА_4 у сумі 41 тис. грн. у травні 2011 року та у сумі 8 тис. грн. у травні 2012 року, щодо якого позивач є податковим агентом і відповідно до пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України зобов'язаний подавати звіт про нараховані доходи форми №1 ДФ. В порушення вказаної норми позивач у поданих звітах форми №1ДФ не відобразив вказані виплати, тому до нього застосовані штрафні санкції у сумі 1020 грн. на підставі пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України. Посилання позивача на відсутність виплати доходів у сумі 41 млн. грн. та 8 млн. грн. є безпідставним, оскільки в акті допущена помилка, та фактичні виплати складають 41 тис. грн. і 8 тис. грн. і вказана обставина не впливає на суть порушення та розмір штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити.

За клопотанням відповідача у ході розгляду справи здійснена заміна відповідача - Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби, на її правонаступника - Звенигородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив.

Позивач у справі фермерське господарство «ОСОБА_5» зареєстроване Звенигородською районною державною податковою адміністрацією Черкаської області як юридична особа за ідентифікаційним кодом НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_2 від 16.07.2010р.

05.07.2010р. між Звенигородською районною державною адміністрацією та ОСОБА_5 укладено договір оренди землі, запис у Державному реєстрі земель за №041078300003, згідно умов якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 100 га ріллі для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Мизинівської сільської ради за межами с. Мизинівка (землі резервного фонду), строком на 10 років, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1042901 грн.

Пунктом 9 вказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3% від грошової оцінки ріллі, встановленої по Мизинівській сільській раді за рік використання відповідно до розрахунку орендної плати. Згідно розрахунку розміру орендної плати до договору оренди №04041078300003 від 05.07.2010р., нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки станом на 24.06.2010р. становить 1042901 грн.

01.04.2011р. була укладена угода до вказаного договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік використання відповідно до розрахунку орендної плати. Згідно з розрахунком орендної плати до угоди від 01.04.2011р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 30.03.2011р. становить 1042901 грн.

Посадовою особою відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.07.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт №156/22-018/НОМЕР_1 від 02.04.2013р., за висновком якого встановлено порушення позивачем: підпункту «б» пункту 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пункту 2.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003р. №451, та підпункту «б» пункту 176.2 статті 176, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України внаслідок невідображення у звіті форми №1ДФ виплачених фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 доходів у травні 2011р. у сумі 41 тис. грн. та у травні 2012р. у сумі 8 тис. грн., та постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011р. №1185 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» щодо застосування коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, в результаті чого занижено земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 87884 грн. 52 коп.

На підставі акта перевірки Звенигородською міжрайонного державною податковою інспекцією прийняті податкове повідомлення-рішення №0000461700 від 16.04.2013р., яким за порушення п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України застосовані штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи найманих працівників у сумі 1020 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000082200 від 18.04.2013р., яким за порушення п. 286.1 ст. 286 та п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України донараховано грошове зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб у сумі 35479 грн. 49 коп. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 8869 грн. 87 коп., всього 44349 грн. 36 коп.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 70 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 цього Кодексу базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Статтею 288 Податкового кодексу України визначені особливості справляння орендної плати за земельні ділянки.

Так, пунктом 288.1 вказаної статті передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.2 вказаної статті платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 288.3 та 288.4 вказаної статті об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

При цьому пунктом 288.5 вказаної статті визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, для земельних ділянок, наданих в оренду, базою оподаткування є орендна плата, встановлена договором оренди, а за умови, якщо її розмір є меншим, ніж розмір земельного податку для земель сільськогосподарського призначення або трикратний розмір земельного податку для інших категорій земель - нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до підпункту 9.1.10 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю є загальнодержавним податком.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнообов'язковий податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що в разі, якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків і зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.

Таким чином, при сплаті орендної плати за землю платники цього податку повинні керуватись нормами Податкового кодексу України.

Підпунктами 16.1.3 та 16.1 4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів та сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 286.2 вказаної статті платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 286.4 вказаної статті передбачено, що у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Таким чином, платник плати за землю зобов'язаний подати податковому органу довідку (витяг) про нормативну грошову оцінку землі при поданні першої декларації та у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, та податкову декларацію.

Правові засади оцінки земель визначаються Законом України «Про оцінку земель» від 11.12.2003р. №1378-1V (у подальшому - Закон №1378).

Відповідно до статті 1 Закону №1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.199 р. N 213 (у подальшому - Методика №213).

Відповідно до пункту 5 вказаної Методики в основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.

Пунктом 18 вказаної Методики визначено, що нормативна грошова оцінка окремої земельної ділянки (території сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб, в тому числі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби) визначається на основі шкал нормативної грошової оцінки агровиробничих груп грунтів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2011р. N 1185, яка набрала чинності з 01.01.2012 року, до пункту 5 Методики нормативної грошової оцінки землі було внесено зміни, відповідно до яких для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р. (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756, а також доповнено пункт 19-1, відповідно до якого показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., застосовуються із коефіцієнтом, що визначений абзацом другим пункту 5 цієї Методики.

Згідно з листом відділу Держземагенства у Звенигородському районі Черкаської області від 15.04.2013р. №920/01-01-03 нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді у позивача, проведена станом на 01.07.1995р., отже відповідно до Методики №213 до визначеної нормативної оцінки слід застосовувати коефіцієнт 1,756.

За висновком перевірки позивач при визначенні нормативної грошової оцінки землі не застосував коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011р. №1185 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., в результаті чого занижено земельний податок з юридичних осіб.

Разом з цим, статтею 15 Закону №1378 передбачено, що підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування або договір, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Частиною третьою статті 18 Закону №1378 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Законом України від 02.10.2012р. N 5394-VI до частини третьої статті 18 вказаного Закону внесені зміни та визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003р. №858-1V розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону.

Таким чином, здійснення нормативної грошової оцінки земельної ділянки відноситься до компетенції юридичних та фізичних осіб, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Статтею 20 Закону №1378 передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI та Законом України від 24.05.2012р. N 4834-VI до вказаної статті були внесені зміни, згідно з якими витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пункту 2-1 Методики №213 дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Таким чином, Податковий кодекс України та постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2011р. N 1185 не передбачають обов'язку власника чи землекористувача самостійно застосовувати коефіцієнт 1,156 та визначати нормативну грошову оцінку землі. Натомість пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податку надати до податкового органу довідку (витяг) про змінену нормативну грошову оцінку, який виникає лише за умови оприлюднення рішення органу місцевого самоврядування про затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідачем у судовому засіданні не надані докази прийняття та оприлюднення рішення Звенигородської районної державної адміністрації про затвердження нормативної грошової оцінки землі із застосуванням коефіцієнта 1,756. Відтак, позивач зобов'язаний був сплачувати орендну плату за землю виходячи з нормативної грошової оцінки землі, зазначеної у договорі оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимоги пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України при нарахуванні та сплаті позивачем орендної плати за 2012 рік не порушені, тому підстави для визначення грошового зобов'язання з орендної плати за землю у сумі 35479 грн. 49 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8869 грн. 87 коп. відсутні.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до підпункту 47.1.3 пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть податкові агенти.

Пунктом 51.1 статті 51 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є самозайнята особа, яка незалежно від способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 176.2 «б» статті 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Відповідно до пункту 177.7 статті 177 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Пунктом 177.8 вказаної статті передбачено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011р. №46/18784.

Згідно пункту 3.6 вказаного Порядку у графі 5 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до цього Порядку.

Згідно з Довідником ознак доходів, що міститься у додатку до вказаного Порядку, дохід, виплачений самозайнятій особі, відображається у податковому розрахунку за формою №1-ДФ під ознакою доходу « 157».

Таким чином, при нарахуванні та виплаті фізичною особою-підприємцем доходу іншій фізичній особі-підприємцю податок на доходи фізичних осіб не утримується, однак фізична особа-підприємець як податковий агент зобов'язана подати податковому органу податковий розрахунок суми нарахованого доходу за формою №1 ДФ.

При проведенні перевірки було встановлено виплату позивачем доходу від виконаних робіт фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 в травні 2011 року у сумі 41 тис. грн. та в травні 2012 року у сумі 8 тис. грн., однак у розрахунках форми №1ДФ за другий квартал 2011 року та другий квартал 2012 року вказаний дохід не був відображений, відтак, позивачем порушено вимоги пункту 51.1 статті 51 та пункту 176.2 «б» статті 176 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 510 грн. за неподання розрахунку форми №1 ДФ за травень 2011 року у сумі 510 грн. та за травень 2012 року у сумі 510 грн., всього у сумі 1020 грн.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000082200 від 18.04.2013р. про донарахування позивачу грошового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб у сумі 35479 грн. 49 коп. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 8869 грн. 87 коп., всього 44349 грн. 36 коп. є незаконним та підлягає скасуванню. Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вказаного повідомлення-рішення підлягають до задоволення.

Натомість відповідачем доведено порушення позивачем пункту 51.1 статті 51 та підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України щодо неподання звіту форми №1 ДФ про нарахування та виплату доходу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, тому податкове повідомлення-рішення №0000461700 від 16.04.2013р., яким застосовані штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи найманих працівників у сумі 1020 грн., скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2013р. №0000082200 про збільшення фермерському господарству «ОСОБА_5» грошового зобов'язання з орендної плати за землю на суму 35479 (тридцять п'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) гривень 49 копійок за основним платежем та 8869 (вісім тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 87 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями сумі, всього на суму 44349 (сорок чотири тисячі триста сорок дев'ять) гривень 36 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фермерського господарства «ОСОБА_5» (20200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 443 (чотириста сорок три) гривні 49 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 12 серпня 2013 року.

Суддя А.В. Руденко