Рішення № 33639844, 23.09.2013, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/3370/13-ц

Провадження № 2/654/947/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2013 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого суддіФранцішка Ю.В., при секретаріТерещенко Ю.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про визнання договору іпотеки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ПАТ КБ «Приват Банк» про визнання договору іпотеки недійсним.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та пояснила, що 01 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та банком був укладений кредитний договір за №НЕВ0GК00000035, за яким банк надав кредит в розмірі 8050 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 01.12.2021 року. В забезпечення виконання вказаного договору ними було укладено договір іпотеки нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1. Вважає, що вказаний договір, було укладено з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим він є недійсним, а саме, в будинку, що став предметом іпотеки проживала неповнолітня дитина, донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Однак, при укладанні вищевказаного договору банк та нотаріус не провели жодних дій щодо перевірки прав дитини на предмет іпотеки, в тому числі права користування житловим приміщенням та не отримали згоди органу опіки та піклування на вчинення такого роду правочину. Тобто, при укладені вищезазначеного договору було порушено ч.4 ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» де для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, яким користуються діти потрібна попередня згода органу опіки та піклування та ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства», що передбачає, що діти члени наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. В зв'язку з чим, просили суд позов задовольнити, визнати договір іпотеки від 01.12.2008 року.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно 01 грудня 2008 року між банком та позивачем в забезпечення виконання кредитного договору був укладений договір іпотеки нерухомого майна. Даний договір був нотаріально посвідчений, при його укладенні було дотримано всі передбачені законодавством істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін. Будь-яких порушень прав малолітніх або неповнолітніх дітей на користування предметом іпотеки встановлено не було, тому вимоги вважає безпідставними та в задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа на стороні відповідача, приватний нотаріус, який посвідчував даний договір, ОСОБА_4 пояснила, що під час посвідчення договору іпотеки були дотримані всі вимоги чинного законодавства, а саме: зміст правочину не суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, яка вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину є вільним і відповідає його внутрішній волі; правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; договір посвідчений нотаріально. Під час вчинення нотаріальної дії від позивача було отримано нотаріально посвідчену заяву про те, що будь-які діти, які б мали право власності або користування будинком АДРЕСА_1 відсутні. Крім того, від виконавчого комітету було отримана довідку зміст якої свідчив, що малолітні та неповнолітні діти, а також інші громадяни в спірному нерухомому майні не проживають і не зареєстровані. В задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Дослідженими в судовому засіданні доказами, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір або інший правочин (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Частиною 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Із матеріалів справи було встановлено, що 01 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та комерційним банком «Приват Банк» був укладений кредитний договір за №НЕВ0GК00000035, за яким банк надав кредит в розмірі 8050 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 01.12.2021 року.

В забезпечення виконання грошового зобов'язання 01.12.2006 року було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу ОСОБА_4

Вказаний договір був зареєстрований в реєстрі під реєстровим № 4517.

Предметом вказаного вище договору іпотеки є нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1, що підтверджується договором від 01.12.2006 року посвідченого приватним нотаріусом Голопристанського нотаріального округу Херсонської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач стверджує, що спірний договір іпотеки було укладено з порушеннями норм діючого в Україні законодавства, оскільки у період його укладання в ньому проживали неповнолітні діти, а згоди від органу опіки та піклування на укладення такого роду договору отримано не було.

Доводи позивача про те, договір іпотеки від 01.12.2006 року спірного нерухоме майно укладений з порушенням вимог законодавства, суд не може прийняти до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» попередня згода органів опіки та піклування для здійснення правочинів стосовно нерухомого майна потрібна у випадку коли право власності на майно або право користування майном мають діти.

У п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що підставою недійсності правочинів є недодержання стороною вимог, які встановлені ст.203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Судом встановлено, що станом на 01.12.2006 року, на момент вчинення договору іпотеки, в житловому будинку АДРЕСА_1 малолітні або неповнолітні діти не проживали та не були зареєстровані, що підтверджується довідкою виданою Чулаківською сільською радою Голопристанського району Херсонської області від 01.12.2006 року за №119/5-4.

Крім того, в нотаріально посвідченій заяві від 01.12.2006 року позивач стверджувала, що будь-які діти, які б мали право власності або користування спірним житловим будинком відсутні, положення ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» її роз'ясненні.

Відповідно до роз'яснень викладених в абз.2 п.44 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", при вирішення щодо визнання договору недійсним із підстав вказаних позивачами, суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Таким чином, судом встановлено, що діти позивача не є власниками чи співвласниками спірного нерухомого майна, при укладені іпотечного договору майнових прав на будинок не мали, зареєстровані в будинку не були, що свідчить про не набуття ними прав на користування вказаним майном, в зв'язку з чим, згода органу опіки та піклування на передачу вказаного будинку в іпотеку не потрібна.

Слід також відмітити, що укладений договір іпотеки за своєю природою є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не угодою щодо розпорядження майном. Згідно п. 9 іпотечного договору, на строк дії цього договору майно залишається у володінні та користуванні іпотекодавця. Крім того, всі суттєві умови, передбачені ст. 18 Закону України «Про іпотеку» при укладені між сторонами договору 01.12.2008 року були дотримані.

Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 3, 10, 11, 57-66, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про визнання договору іпотеки недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі до районного суду протягом 10 днів апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Суддя: Ю. В. Францішко