Ухвала суду № 33639551, 18.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2013 р. м. Київ К-26141/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 у справі №2-а-3291/08/2270/02 (№24220/09/9104) за позовом Приватного підприємства «Гюрсой» до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання протиправною перевірки, визнання протиправним та скасування акту та рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Гюрсой» (далі - ПП «Гюрсой», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому (далі - ДПІ у м.Хмельницькому, відповідач) про визнання протиправною позапланової перевірки підприємства, а також визнання протиправними та скасування акту перевірки №3104/17-5/31359568 від 03.04.2008 та податкового повідомлення-рішення №1298211703/0 від 15.05.2008, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 894722,34грн. за основним платежем та 1789444,68грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.02.2009, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем всупереч вимогам пп.3.10 п.3 Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 31.07.2002 №228 (далі - Правила №228), при прийманні транспортних засобів на комісію не виписувалися акти технічного стану та оцінки транспортного засобу, а експертні оцінки, проведені перед реєстрацією автомобілів в органах МРЕВ, визначили ціни на реалізовані транспортні засоби, які були значно вищими від цін, зазначених у договорах комісії. За таких обставин суд прийшов до висновку про те, що позивачем було занижено вартість транспортних засобів у договорах комісії, що призвело до заниження нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.02.2009 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1298211703/0 від 15.05.2008 скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. В частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування акту перевірки №3104/17-5/31359568 від 03.04.2008 скасовано та закрито в цій частині провадження у справі, у решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Гюрсой» 2,55грн. сплаченого судового збору.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виявлене порушення ПП «Гюрсой» п.п. 3.10 п. 3 Правил №228, не може служити правовою підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, оскільки вказаний нормативний акт не регулю правовідносини, пов'язані із нарахуванням та сплатою податків, що не виключає можливості настання для позивача інших негативних наслідків чи притягнення його до передбаченої діючим законодавством відповідальності за таке порушення.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 16.07.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 28.07.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010, залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.1.2 ст.1, п.12.2 ст. 12 Закону України від 22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон України №889-IV).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 03.04.2008 №3104/17-5/31359568, складеного за результатами позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, повноти та правильності подання податкового розрахунку за формою №1-ДФ ПП «Гюрсой» за період з 01.01.2004 по 31.12.2006, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №1298211703/0 від 15.05.2008, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 894722,34грн. за основним платежем та 1789444,68грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 1.2, 1.15 ст. 1, п.п. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 12.3 ст. 12 Закону України №889-IV, в результаті чого недоутримано податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі 1970071,26грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що ПП «Гюрсой» проведено 723 випадки комісійної торгівлі автомобілями між фізичними особами, що підтверджуються відповідними довідками-рахунками. При цьому, позивачем у порушення п.п. 3.10 п. 3 Правил №228 при прийнятті транспортних засобів на комісію не виписувався акт технічного стану та оцінки транспортного засобу. При здійсненні купівлі-продажу автомобілів між громадянами ПП «Гюрсой» не проводило експертну оцінку транспортних засобів, де зазначається звичайна вартість автомобіля на момент продажу, а експертні оцінки, проведені перед реєстрацією автомобілів у органах МРЕВ, визначили ціни на реалізовані транспортні засоби, що були значно вищими за ціни, зазначені у договорах комісії, що на думку контролюючого органу призвело до заниження нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб та недоутримання податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна на суму 1970071,26 грн.

Положеннями п. 1.15. ст.1 Закону України №889-IV встановлено, що податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що у ході проведеної перевірки ДПІ у м. Хмельницькому було виявлено порушення ПП «Гюрсой» передбачених Законом обов'язків, як податкового агента, а саме нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку. При цьому, виходячи із наведеного у Законі визначення поняття податкового агента, у позивача не виникає обов'язку щодо визначення дійсного розміру доходу особи при нарахуванні, утримуванні та сплаті цього податку щодо операцій з продажу об'єктів рухомого майна.

Приписами п. 1.2. ст.1 Закону України №889-IV встановлено, що у цьому Законі термін дохід слід розуміти як суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених п.п. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Разом із тим, будь-яких доказів того, що фізичні особи - продавці транспортних засобів, які є платниками податку з доходів фізичних осіб, отримали у власність доходи, на які були донараховані спірні податкові зобов'язання із вказаного податку, контролюючим органом у ході проведеної перевірки позивача виялено не було.

Відповідно до положень п. 4.2.6 п.4.2 ст.4 Закону України №889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону.

При цьому положення ст. 12 Закону України №889-IV, що регламентують оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна, не містять приписів щодо обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності оцінки рухомого майна з метою визначення доходу фізичної особи, на відміну від положень п. 11.2.3 ст. 11 цього Закону, який регламентує оподаткування операції з продажу нерухомого майна.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що використання контролюючим органом експертних оцінок, проведених перед реєстрацією автомобілів у органах МРЕВ, для встановлення вартості транспортних засобів, що відчужувалися за договорами комісії, з метою визначення доходу фізичних осіб на підставі приписів ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», не відповідає чинному законодавству.

Враховуючи вищезазначене, прийняте податкове повідомлення-рішення №1298211703/0 від 15.05.2008 є необґрунтованим та протиправним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв