Ухвала суду № 33639420, 16.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2013 р. м. Київ К/800/2488/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012

у справі № 2а-5959/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар-трейд"

до Феодосійської державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2012 відмовлено у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0000042301 від 13.01.2012.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2012 та прийнято нову постанову про задоволення позову.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.11.2009 по 30.09.2011, складено акт від 27.12.2011 №603/1-23-60-36792015, в якому встановлено порушення позивачем ст.241, пп.242.1.4. п. 242.1 ст.242, п.249.1 п.249.4 ст. 249, п.250.2 ст.250 VIII Податкового кодексу України, в результаті чого занижено екологічний податок, у періоді, що перевірявся, на загальну суму 381 676,33 грн., у тому числі за II кв. 2011 на суму 1626,86 грн. та за III кв. 2011 на суму 380 049,47 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 13.01.2012 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042301 про збільшення суми податкових зобов'язань з екологічного податку в загальному розмірі 476 689,70 грн., в тому числі за основним платежем - 381 676,33 грн. та 95013,37 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою було встановлено, що згідно договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, видаткових накладних, актів прийому та передачі палива, підприємство займається оптовою торгівлею паливом у місті Феодосія, вул. Геологічна, 2, та зі станції Айвазовська Придніпровської залізної дороги (пункт Продажу палива). За період з 01.04.2011 по 30.06.2011 суб'єктом господарювання задекларовано екологічний податок в сумі 1 235 663,30 грн., при цьому, позивачем було невірно визначені суми екологічного податку, оскільки ним нараховано та сплачено екологічний податок лише за імпортоване паливо.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні податкових зобов'язань зі сплати екологічного податку, позивач мав врахувати обсяги придбаного на митній території України та реалізованого оптом пального.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне повідомлення-рішення винесено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивач не придбавав паливо у виробника на території України, а також не імпортував його на територію України; паливо було придбане у контрагентів, що не є виробниками нафтопродуктів, а займаються оптовою торгівлею паливом.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

Пунктом 240.2. ст. 240 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Нормою статті 241, в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 №3609-VI, було передбачено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива. (п.1) До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; (пп. 241.2.1); здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті). (пп. 241.2.2 п. 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.18.1 ст.18 цього Кодексу, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Матеріали справи свідчать, що позивач не придбавав паливо у виробника на території України, а також не імпортував його на територію України; паливо було придбане у контрагентів, що не є виробниками нафтопродуктів, а займаються оптовою торгівлею паливом, в тому числі і імпортом нафтопродуктів.

По даній справі суди першої та апеляційної інстанцій взагалі не дослідили питання чи був сплачений контрагентами позивача екологічний податок та чи включено його в ціну при реалізації, з відповідним документальним підтвердженням.

Дослідження даних обставин необхідне для правильного застосування норм матеріального права і, відповідно, прийняття обґрунтованого рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій мали можливість витребувати належні докази на підтвердження чи спростування фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, що не було ними зроблено.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль