Ухвала суду № 33639370, 11.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2013 р. м. Київ К/800/42780/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів Ємельянової В.І., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати противоправними дії відповідачів щодо утримання з вихідної допомоги податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15%, що складає 14 484, 00 грн.; визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо не направлення подання про повернення надміру утриманого до місцевого бюджету податку з доходів фізичних осіб; стягнути з місцевого бюджету міста Луганська 14 484,00 грн. та стягнути з Державного бюджету України 127 грн. 27 коп. судових витрат.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року позов задоволено частково: визнано противоправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області, щодо утримання з позивача податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15%, що складає 14 484, 00 грн.; визнано противною бездіяльність Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, щодо не направлення подання про повернення надміру зарахованих до місцевого бюджету податку з доходів фізичних осіб стосовно позивача; стягнуто з місцевого бюджету міста Луганська на користь позивача 14 484,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вихідна допомога, яка виплачується судді при виході у відставку не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області задоволено частково, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі № 812/4316/13-а - скасовано та позовну заяву ОСОБА_2 - залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, мотивував своє рішення тим, що позивачем пропущено без поважних причин шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з позовом.

У поданій касаційній скарзі позивач ОСОБА_2 заявила вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що постановлене із порушенням норм процесуального права та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Як на доводи касаційної скарги, позивач покликається на те, що строк, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України пропущено не було.

В запереченнях на касаційну скаргу Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає, що вказаним судом при ухвалені рішення не допущено порушення норм процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з 18 квітня 1990 року позивач працювала суддею Ровеньківського міського суду Луганської області.

Постановою Верховної Ради України № 2516-VІ від 09 вересня 2010 року та наказом голови Ровеньківського міського суду Луганської області № 39 від 15 жовтня 2010 року позивач була звільнена з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

У зв'язку з виходом у відставку позивачу була нарахована вихідна допомога у сумі 96560,00 грн. та утримано податок з доходу фізичних осіб у сумі 14484,00 грн., що підтверджується довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та платіжним дорученням № 3932 від 24 листопада 2010 року.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про статус суддів», чинному на час виникнення спірних правовідносин, судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Згідно з підпунктом «д» пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід із джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця.

Пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до підпункту 22.2 статті 22 зазначеного Закону у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Вирішуючи питання колізії законів щодо оподаткування вихідної допомоги суд першої інстанції обґрунтовано, з врахуванням відповідних Рішень Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року, 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 щодо статусу суддів, виходив з їх особливого статусу, гарантій незалежності суддів, складовою частиною яких є грошове утримання й умови відставки суддів і прийшов до обґрунтованого висновку про пріоритетність застосування Закону України «Про статус суддів» у вирішенні даного спору.

Отже, утримуючи податок з вихідної допомоги судді безпідставно було застосовано законодавство з питань оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, правильними є висновки суду першої інстанції, що при виплаті вихідної допомоги позивачу, як судді що пішов у відставку, протиправно утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15%, що складає 14 484, 00 грн.

Суд касаційної інстанції вважає, що незаконність ухвали суду апеляційної інстанції, який помилково скасував постанову суду першої інстанції, полягає в наступному.

Пунктом 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Пунктами 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про такі повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надмір сплаченої суми.

29 березня 2013 року позивач звернувся до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби із заявою про повернення утриманого податку з доходу фізичних осіб у сумі 14484,00 грн.

Листом від 15 квітня 2013 року № 10858/17-00 Ленінська міжрайонна державна податкова інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби відмовила у задоволенні вищевказаної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи дотримання позивачем вимог п.п. 43.3, 43.4 ст. 43 та п. 102.5 ст. 102 ПК України при зверненні до податкового органу із заявою про повернення утриманого податку, шестимісячний строк, для звернення до адміністративного суду за захистом його прав та інтересів, починався з дати винесення відповідачем рішення за результатами розгляду заяви позивача.

За захистом своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду першої інстанції 13 травня 2013 року.

З огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не було пропущено строк звернення до адміністративного суду та подано адміністративний позов у строк передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав для застосування наслідків, передбачених ст. 100 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення в даній справі не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування чи зміни, тобто таке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року в справі № 812/4316/13-а - скасувати, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року в даній справі залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Я. Олендер

Судді В.І. Ємельянова

Ю.Й. Рецебуринський