Постанова № 33638927, 11.04.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року Справа № 811/480/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будтеплоінвест" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтеплоінвест" (надалі - ТОВ "Будтеплоінвест") звернулося до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - Світловодська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №00032522200 від 14.12.12, №00032542200 від 14.12.12.

Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1535,63 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 1462,50 грн., прийняті Світловодською ОДПІ на підставі акту №407/2200-36983842 від 30.11.12 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Будтеплоінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту сум податку на додану вартість з питань взаємовідносин по ПП "Слон", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.12 по 30.04.12. За результатами перевірки податковий орган дійшов до висновку про порушення позивачем порядку формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з ПДВ по операціях з ПП "Слон", які визнані ним нікчемними угодами. Позивач, стверджуючи, що такі висновки не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з ПП "Слон", які підтверджені належними первинними документами, посилаючись на відсутність судових рішень про визнання недійсними укладених договорів, доводячи дійсність господарських взаємовідносин, поставлених під сумнів відповідачем, заперечуючи установлене актом перевірки порушення п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, просить суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позов не визнала, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень. Такі висновки обґрунтовані тим, що валові витрати та податковий кредит з ПДВ у квітні 2012 року сформовано позивачем за правочинами з ПП "Слон", які здійснені без мети настання реальних наслідків та визнані податковим органом нікчемними. Посилаючись на результати проведених перевірок позивача та ПП "Слон", якими встановлено, що останній займався діяльністю, спрямованою на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам, а також відсутність у нього виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, стверджували про безпідставність формування позивачем даних податкового обліку за квітень 2012 року за господарськими операціями, вчиненими з цим контрагентом. З цих підстав просила суд у позові відмовити.

У судовому засіданні 11.04.13 представники сторін подали клопотання про розгляд справи без їхньої участі в порядку письмового провадження.

Частиною 4 статті 122 КАС України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтеплоінвест" з 14.05.10 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради (а.с. 33), перебуває на податковому обліку в Світловодській ОДПІ, є платником податку на додану вартість, займається господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури, отримавши відповідну ліценцію серії АВ №558862 від 29.10.10 (а.с. 34).

Посадовою особою Світловодської ОДПІ на підставі наказу №666 від 28.11.12 (а.с. 96) 29.11.12 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Будтеплоінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту сум податку на додану вартість з питань взаємовідносин по ПП "Слон", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.12 по 30.04.12, результати якої оформлено актом №407/2200-36983842 від 30.11.12 (а.с. 9-27).

Висновками акту перевірки констатовано наступні порушення:

- пп. 138.1, пп. 138.2, пп. 138.4 ст.138, пп. 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 1218,75 грн., у тому числі за півріччя 2012 року в сумі 1 023,75 грн.;

- п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України завищення податкового кредиту по ПДВ за квітень 2012 року в розмірі 975 грн.;

- ст.5, ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.185.1 ст.185, пп. а) п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України;

- п. 1 ст. 9, п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України;

- ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Спецзовнішкомплект", як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача";

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого суб'єктом підприємницької діяльності завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.12 по 30.04.12 у сумі 975 грн.

На підставі цього акту Кіровоградською ОДПІ винесено такі податкові повідомлення-рішення:

- №00032522200 від 14.12.12, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та відповідно до абз. 3, 4 п. 123.1 ст. 123 розд.2 Податкового кодексу України, за порушення пп. 138.1, пп. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 535,63 грн., з яких 1023,75 грн. за основним платежем, 511,88 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 30);

- №00032542200 від 14.12.12, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та відповідно до абз. 3, 4 п. 123.1 ст. 123 розд. 2 Податкового кодексу України, за порушення п.15 підрозд.2 розд. ХХ Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 462,50 грн., з яких 975 грн. - за основним платежем, 487,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 31).

Перевіряючи правомірність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, суд дійшов до таких висновків.

Вбачається, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку, у яких відображені взаємовідносини з ПП "Слон", які визнані нікчемними правочинами. В акті перевірки та спірних податкових повідомленнях - рішеннях порушення податкового законодавства, які стали підставою для донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток, кваліфіковані посадовою особою податкового органу за п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 ст.139, з податку на додану вартість - за п.15 підрозд.2 розд. ХХ Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник відповідача ГДПРІ Світловодської ОДПІ Зубкова Я.О., яка проводила перевірку ТОВ "Будтеплоінвест", визнала факти допущення нею помилок та описок під час складання акту перевірки №407/2200-36983842 від 30.11.12 та податкових повідомлень - рішень, зокрема, в описовій частині виявлених порушень податкового законодавства та їх кваліфікації та пояснила суду, що фактично виявлені порушення полягали у безпідставному формуванні позивачем податкового кредиту з ПДВ у квітні 2012 року на суму 975 грн. за господарською операцією з внесення позивачем передоплати ПП "Слон", щодо якого Світловодською ОДПІ складено "акт нікчемності" за квітень 2012 року, внаслідок чого позивачем порушено п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Воднораз, це порушення, на думку представника відповідача, призвело до неправомірного формування позивачем валових витрат за цією ж операцією на суму 4875 грн., та як наслідок - до заниження оподатковуваного доходу на цю ж суму та заниження податку на прибуток, що підлягав сплаті за І півріччя 2012 року на 1023,75 грн., чим порушено вимоги п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Пунктом 138.1 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту з ПДВ регламентований статтею 198 розділу V ПК України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з ПДВ можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході судового розгляду справи представник позивача посилався на те, що дані податкового обліку ТОВ "Будтеплоінвест", у яких відображені взаємовідносини з ПП "Слон", підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які у ході проведення перевірки відповідачем не були взяті до уваги.

Натомість, представник відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки позивача, а також акту Світловодської ОДПІ №56/1500/31972658 від 20.06.12 "Про проведення перевірки ПП "Слон" щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2012 року" та висновку ВПМ Олександрійської ОДПІ щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП "Слон", наполягав на нікчемності господарських відносин між позивачем та ПП "Слон".

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд встановив, що виявлені податковим органом під час перевірки позивача порушення стосуються господарських зобов'язань, що випливають із укладеного ним з ПП "Слон" договору будівельного підряду №11/1 від 19.01.12, за умовами якого ТОВ "Будтеплоінвест" (замовник) доручає, а ПП "Слон" (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати відповідно до проектно-кошторисної документації і умов договору та здати у встановлений договором строк закінчені роботи, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника і оплатити закінчені роботи. (а.с. 35-37). 02.02.12 між ТОВ "Будтеплоінвест" та ПП "Слон" укладено додаткову угоду до договору підряду №11/1, якою передбачені об'єкти виконання ремонтно-будівельні робіт на ТОВ НВП "Глобинський свинокомплекс". (а.с. 38).

Згідно з пунктом 3 договору будівельного підряду №11/1 від 19.01.12 договірна ціна робіт складає 55100 грн., в т.ч. ПДВ. Протягом 3 днів з моменту набрання чинності цим договором замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 30% від загальної вартості, до початку виконання робіт.

На виконання умов цього договору позивачем 09.04.12 сплачено ПП "Слон" 5850 грн. в якості попередньої оплати. Як установлено судом, для розрахунків з ПП "Слон" позивач 09.04.12 отримав готівку зі свого банківського рахунку на підставі платіжного доручення №С0409TPC0Y від 06.04.12 (а.с. 249), оприбуткував її у касі на підставі прибуткового касового ордеру №10 від 09.04.12 (а.с. 201), видав її під звіт директору ОСОБА_2 за видатковим касовим ордером №10 від 09.04.12 (а.с. 202), оформивши звіт про виконання коштів, виданих на відрядження або під звіт №9 від 09.04.12 (а.с. 203)

Про прийняття від ТОВ "Будтеплоінвест" (через ОСОБА_2) готівки у касу ПП "Слон" позивачу видано квитанцію до прибуткового касового ордеру №61 від 09.04.12 (а.с. 52), а також виписано на адресу позивача податкову накладну №12 від 09.04.12 на суму 5850 грн., у т.ч. ПДВ - 975 грн. (а.с. 39)

Відповідно до пунктів 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом установлено, що суму ПДВ у розмірі 975 грн. за податковою накладною ТОВ "Будтеплоінвест" №12 від 09.04.12 включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року (а.с. 148-152).

Підпунктом 139.1.3 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг.

Як пояснив суду представник позивача, ПП "Слон" було залучено позивачем у січні 2012 року як субпідрядну організацію у зв'язку з недостатністю працівників ТОВ "Будтеплоінвест" для виконання власними силами усіх робіт за договором будівельного підряду №10/1 від 10.01.12, укладеним між ним, як виконавцем, та ТОВ "Проектно-будівельне об'єднання "Дніпро", як замовником. (а.с. 206-208). За вказаним договором позивач, залучивши ПП "Слон", виконував будівельні та опоряджувальні роботи на об'єктах ТОВ НВП "Глобинський свинокомплекс", здаючи їх етапами у лютому, березні та травні 2012 року. Попередня оплата у розмірі 5850 грн. здійснена позивачем з метою авансування виконання ПП "Слон" ремонтних робіт на санпропускнику ТОВ НВП "Глобинський свинокомплекс", розташованому у с. Бабичівка Глобинського району Полтавської області. Вказані роботи вартістю 31 230 грн. виконані ПП "Слон" у травні 2012 року, прийняті позивачем за актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року (а.с. 41-45), включені ним до акту № б/н приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року, складеного між ним та ТОВ ПБО "Дніпро", на суму 74 520 грн. (а.с. 235-237). Витрати, пов'язані з придбанням робіт у ПП "Слон" за договором будівельного підряду №11/1 від 19.01.12, включені позивачем до собівартості виконаних робіт та визнані витратами ІІ кварталу 2012 року, в якому визнано доходи від реалізації таких робіт, з відображенням у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року. (а.с. 164 - 169).

Суд, дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, дійшов до висновку, що господарські операції з придбання позивачем у ПП "Слон" робіт мали місце та фактично здійснені. Послуги придбані та оплачені з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. У податковому обліку з ПДВ податковий кредит відображено за правилом першої події - внесенням попередньої оплати. Витрати відображені у періоді фактичного виконання робіт (підписання акта приймання виконаних робіт). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, та сума ПДВ, що віднесена до складу податкового кредиту, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Вказані первинні документи, які наявні у позивача та надавалися податковому органу на перевірку, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростовано та не доведено, що викладені у них відомості не відповідають дійсності.

Отже, обставини, наведені відповідачем, як підстави для невизнання витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з ПДВ, задекларованих позивачем за рахунок сум, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням робіт у ПП "Слон", знаходяться поза межами вимог п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, а також п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Між тим, як встановлено судом, фактичною підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у спірних податкових повідомленнях-рішеннях послугував викладений в акті перевірки №407/2200-36983842 від 30.11.12 висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП "Слон", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Воднораз, в підґрунтя цього покладено акт Світловодської ОДПІ №56/1500/31972658 від 20.06.12 "Про проведення перевірки ПП "Слон" щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2012 року", яким встановлено порушення ст. 198, 185, 201 Податкового кодексу України в частині відсутності факту поставки та придбання ТМЦ та послуг, ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобов'язання) є недійсними, зокрема, з покупцем ТОВ "Будтеплоінвест" на суму 975 грн. (а.с. 131-144).

Згідно з вказаним актом, ПП "Слон" має ознаки фіктивності, що установлено висновком ВПМ Олександрійською ОДПІ Кіровоградської області ДПС щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП "Слон", в якому містяться посилання на пояснення керівника та головного бухгалтера ПП "Слон" - ОСОБА_3, який повідомив, що ПП "Слон" за адресою реєстрації не знаходиться, фактично офіс підприємства знаходиться в м. Кременчуці Полтавської області. Основних постачальників та покупців за квітень 2012 року не пам'ятає, документально підтвердити фінансові-господарські взаємовідносини підприємства з контрагентами не може у зв'язку із втратою документів під час переїзду підприємства в інше офісне приміщення. (а.с. 145-147).

У судовому засіданні представник відповідача вказані пояснення ОСОБА_3 на вимогу суду не надала, пославшись на їх відсутність, пояснити суду ким вони відібрані та за яких обставин не змогли.

З метою перевірки достовірності пояснень ОСОБА_3, описаних в актах перевірок, суд викликав його в якості свідка у судове засідання. Однак той до суду не з'явився, відповідачем його прибуття до суду не забезпечено.

Наведені в акті перевірки доводи щодо відсутності у ПП "Слон" необхідних технічних та технологічних умов для виконання господарських операцій, як обставини, які б могли ставити під сумнів здійснення ним господарської діяльності, відповідачем належними доказами не підтверджені.

Висновки податкового органу про безтоварність операцій між ПП "Слон" та позивачем, обґрунтовані ненаданням актів приймання - передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують їх транспортування та зберігання, є безпідставними, з огляду на те, що взаємовідносини між цими суб'єктами стосувалися не поставки товарів, а виконання будівельних робіт, авансованих позивачем.

Між тим, посилаючись на встановлені актом перевірки ПП "Слон" №56/1500/31972658 від 20.06.12 обставини, відповідач, здійснюючи перевірку позивача, дійшов до висновку, що ПП "Слон" займалося діяльністю, спрямованою на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди на користь третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а укладені ним право чини є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ними, а тому є нікчемними.

Оцінюючи ці висновки відповідача, суд виходив з того, що за визначенням, наданим у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Крім того, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті №407/2200-36983842 від 30.11.12, визначається законом як фіктивний (стаття 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсною угоди, укладеної між позивачем та ПП "Слон", ініційованих податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, частиною 2 статті 234 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності ПП "Слон", визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, ст. 205 КК України, відповідачем суду не надано.

Так само суду не надано доказів наявності у діях конкретних осіб, причетних до діяльності позивача чи ПП "Слон", наміру (умислу) порушити публічний порядок, як обов'язкової умови визнання нікчемним укладеного між ними правочину.

Відповідач, стверджуючи про нікчемність вчиненого позивачем правочину, не довів наявність у нього мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару (послуг) у ланцюгу постачання.

Будь-якими належними і допустимими доказами відповідач не підтвердив свої висновки та не спростував доводи позивача про фактичне здійснення господарської операції, за правочином, визнаним ним нікчемними. У ході судового розгляду справи судом не здобуто доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з виконання робіт позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків.

Суд зазначає, що акт перевірки, який є матеріальною формою відображення результатів перевірки та носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, мав відповідати вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.10, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.11 за №34/18772.

Відповідно до пункту 6 розділу І цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч цим вимогам відповідачем в акті перевірки №407/2200-36983842 від 30.11.12 документально та нормативно не доведені факти порушень позивачем податкового законодавства, на які посилалася представник відповідача у судовому засіданні, зокрема заниження оподатковуваного доходу на суму 4875 грн. за І півріччя 2012 року та завищення податкового кредиту з ПДВ за квітень 2012 року у сумі 975 грн. Внаслідок численних описок та помилок, допущених у цього акті та визнаних у судовому представником відповідача, цей акт не є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства.

Отже, суд визнає неправомірними висновки відповідача про нікчемність взаємовідносин позивача з ПП "Слон" та безпідставність формування даних податкового обліку за цими відносинами, що свідчить про незаконність донарахування у зв'язку з цим позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 1023,75 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 975 грн. спірними податковими повідомленнями - рішеннями.

Суд також враховує, що постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.02.13 у справі №3/4-1/182/13-п провадження в справі про притягнення директора ТОВ "Будтеплоінвест" ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 (порушення порядку ведення податкового обліку, установлені актом перевірки №407/2200-36983842 від 30.11.12) закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с. 250).

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ТОВ "Будтеплоінвест" норм податкового законодавства при декларуванні показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань у деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість, тому збільшення грошових зобов'язань на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 123.1 статті 123 ПК України, є неправомірним.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи відповідачем не доведено правомірність податкових повідомлень - рішень Світловодської ОДПІ №00032522200 від 14.12.12, №00032542200 від 14.12.12, тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З огляду на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у сумі 114,70 грн. (а.с. 2).

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будтеплоінвест" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №00032522200 від 14.12.12.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №00032542200 від 14.12.12.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Будтеплоінвест" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш