Постанова № 33638924, 27.06.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року Справа № 811/894/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001340171 від 06.03.13.

Позов мотивовано тим, що вказане податкове повідомлення-рішення винесено за наслідками позапланової невиїзної перевірки позивачки з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ВП МІК" за період з 01.02.11 по 28.02.11, оформленої актом №83/17-1/НОМЕР_1 від 15.02.13. За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірне включення позивачкою у лютому 2011 року до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "ВП МІК" у розмірі 3942,01 грн., з огляду на нікчемність укладеного між ними правочину. Позивачка, стверджуючи, що такі висновки не відповідають фактичним даним про характер її взаємовідносин з ТОВ "ВП МІК" за договором про виконання будівельних робіт, які підтверджені належними первинними документами, доводячи дійсність господарської операції, поставленої під сумнів відповідачем, просить суд визнати оскаржуване рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позов не визнав, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення. Такі висновки обґрунтовані тим, що податковий кредит з ПДВ у лютому 2011 року сформовано позивачкою за правочином з ТОВ "ВП МІК", який здійснений без мети настання реальних наслідків та визнаний податковим органом нікчемним. Посилаючись на результати проведених перевірок позивача та ТОВ "ВП МІК", якими встановлено відсутність в останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, вказує, що його діяльність полягала у проведенні операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, чим скористалася позивачка. З цих підстав просив суд у позові відмовити.

У судове засідання 27.06.13 сторони не прибули, подавши клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною 4 статті 122 КАС України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній матеріалів, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 з 04.09.01 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а.с. 22), перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ Кіровоградської області ДПС.

Посадовою особою Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС 06-08.02.13 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питання достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ВП МІК" за період з 01.02.11 по 28.02.11, за результатами якої складено акт №83/17-1/НОМЕР_1 від 15.02.13 (а.с. 6-19).

Висновками акту констатовані такі порушення позивача:

- ч.1 та ч. 5 ст. 203, ч.1 та ч.2 ст. 215, ст. 215, ст. 626, ч.1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст.658, ст.662, ч.2 ст.689, ч.2 ст.712 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим донараховано податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 3942,01 грн.

На підставі вказаного акту Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001340171 від 06.03.13, яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, з урахуванням п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України позивачці збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 943,01 грн., з яких 3 942,01 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 21)

Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд встановив, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачкою податкового кредиту з ПДВ у лютому 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "ВП МІК", визнаних нікчемним правочином. Порушення податкового законодавства кваліфіковані відповідачем за п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктами 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм, право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів/послуг з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів/послуг; характеристика товарів/послуг з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими подібними документами.

Необхідною умовою віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових (грошових) зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів/послуг. Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Воднораз, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У ході судового розгляду справи представник позивача посилався на те, що дані податкового обліку ФОП ОСОБА_1, у яких відображені взаємовідносини з ТОВ "ВП МІК" і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, які у ході проведення перевірки відповідачем не були взяті до уваги.

Натомість, представник відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки позивачки, а також довідки Кіровоградського відділення Кіровоградської ОДПІ від 21.09.11 №454/1520/06686955 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "ВП МІК" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року", наполягав на нікчемності господарських відносин між позивачкою та ТОВ "ВП МІК".

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини реальності здійснення господарської операції позивачки, на підставі якої нею було сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд встановив, що виявлені податковим органом під час перевірки позивача порушення стосуються господарських зобов'язань, що випливають із укладеного нею з ТОВ "Виробниче підприємство МІК " договору будівельного підряду.

Так, між ФОП ОСОБА_1 (замовником) та ТОВ "ВП МІК" (виконавцем) укладено договорів будівельного підряду №23 від 01.02.11, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується з власних матеріалів на власний ризик та у передбачений договором строк виконати роботи по встановленню автономного опалення на об'єкті замовника - ресторан "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований по АДРЕСА_1, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. (а.с. 28-29).

Як установлено судом, позивачка займається господарською діяльністю у сфері діяльності ресторанів, надання послуг мобільного харчування (а.с. 91 - 93), зокрема у закладі - ресторані "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому у АДРЕСА_1, який вона орендувала за договором від 01.06.10 для використання у своїй підприємницькій діяльності. (а.с. 67)

Про виконання зобов'язань за договором будівельного підряду №23 від 01.02.11 його сторонами складено акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року на загальну суму 23 652, 06 грн. (а.с. 25-27). ТОВ "ВП МІК" на адресу позивачки виписано податкову накладну №12 від 28.02.11 на суму 23652,06 грн., в т.ч. ПДВ 3 942,01 грн. (а.с. 24), яку включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року (а.с. 30-33).

Розрахунки між сторонами за вказаним договором проведено у безготівковій формі, про що свідчить надана представником позивача копія платіжного доручення №21 від 21.03.11 (а.с. 23).

Наведені обставини свідчить, що право на податковий кредит у позивачки виникло внаслідок фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Вказані первинні документи, які наявні у позивачки, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростовано та не доведено, що викладені у них відомості не відповідають дійсності.

Між тим, як встановлено судом, фактичною підставою для невизнання податкового кредиту з ПДВ та збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у спірному податковому повідомленні-рішенні послугував викладений в акті перевірки №83/17-1/НОМЕР_1 від 15.02.13 висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачкою з ТОВ "ВП МІК", оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Воднораз, в підґрунтя цього покладено висновки довідки Кіровоградського відділення Кіровоградської ОДПІ від 21.09.11 №454/1520/06686955 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "ВП МІК" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року", якою констатовано відсутність у ТОВ "ВП МІК" трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування, виробничих потужностей, та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, отже здійснені для без мети реального настання правових наслідків з метою надання податкової вигоди контрагентам шляхом штучного формування податкового кредиту. (а.с. 52-56).

Як зазначено у вказаній довідці, невиїзна документальна перевірка ТОВ "ВП МІК" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року проведена на підставі даних інформаційних баз (АРМ "ТАХ", АРМ "Звіт", АІС "РПП", "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України") вибірковим методом та на підставі даних декларації з ПДВ за лютий 2011 року з відповідними додатками. Воднораз, первинні документи ТОВ "ВП МІК" у ході перевірки не перевірялися та не досліджувалися.

Посилаючись на встановлені вказаною довідкою обставини, податковий орган, здійснюючи перевірку позивачки, дійшов висновку, що операції з надання послуг ТОВ "ВП МІК" позивачці не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

За визначенням, наданим у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Крім того, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (стаття 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсною угоди, укладеної між позивачкою та ТОВ "ВП МІК", ініційованих податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, частиною 2 статті 234 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності останнього, визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, ст.205 КК України, відповідачем суду не надано.

Так само суду не надано доказів наявності у діях конкретних осіб, причетних до діяльності позивача чи ТОВ "ВП МІК", наміру (умислу) порушити публічний порядок, як обов'язкової умови визнання нікчемним укладеного між ними правочину.

Відповідач, стверджуючи про нікчемність вчиненого позивачкою правочину, не довів наявність у неї мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару (послуг) у ланцюгу постачання.

Будь-якими належними і допустимими доказами відповідач не підтвердив свої висновки та не спростував доводи позивачки про фактичне здійснення господарської операції, за правочином, визнаним ним нікчемним.

Наведені в акті перевірки доводи щодо відсутності у ТОВ "ВП МІК" необхідних технічних та технологічних умов для виконання господарських операцій, як обставини, які б могли ставити під сумнів здійснення ним господарської діяльності, відповідачем належними доказами не підтверджені. Натоміть, як установлено судом, ТОВ "ВП МІК" на час укладання з позивачкою та виконання договору будівельного підряду №23 від 01.02.11 мало ліцензію на здійснення будівельної діяльності серії АВ №190038, видану 19.02.07 Кіровоградською обласною державною адміністрацією (а.с. 114), тобто відповідало організаційним, кваліфікаційним, технологічним та спеціальним вимогам для провадження господарської діяльності у будівництві.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1, сплативши суму податку на додану вартість в ціні робіт, отримала податкову накладну, складену належним чином, суд погоджується з позицією позивачки щодо правомірності віднесення нею до податкового кредиту такої суми податку на додану вартість та безпідставності висновків відповідача про порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування їй грошових зобов'язань у розмірі 3 942,01 грн. У ході судового розгляду справи судом не здобуто доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з виконання робіт позивачці, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивачки як платника податків.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ФОП ОСОБА_1 норм податкового законодавства при декларуванні показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань у деклараціях з податку на додану вартість, тому збільшення грошового зобов'язання на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.123.1 ст.123 ПК України (з урахуванням п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України) є неправомірним.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №0001340171 від 06.03.13, тому позовні вимоги про скасування цього рішення підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачці з Державного бюджету України здійснені нею судові витрати у сумі 114, 70 грн. (а.с. 2).

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0001340171 від 06.03.13.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати в сумі 114,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш