Постанова № 33636052, 12.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2013 р. (16:30) Справа №801/5692/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим, м. Сімферополь, у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів"

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000051504 від 15.03.2013р.

Сторони явку представників не забезпечили.

Публічне акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000051504 від 15.03.2013р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2012року у сумі 3880,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1940,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно виключені зі складу податкового кредиту позивача за грудень 2012року податкові накладні, виписані ТОВ "Місто-Висотбуд", із посиланням на ту обставину, що відносно цього контрагента до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Також позивач зазначає, що до спірних правовідносин не може підлягати застосуванню п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки він регламентує механізм бюджетного відшкодування ПДВ, пов'язаний з настанням умов передбачених п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України.

Керуючись ст.55 КАС України, ухвалою від 29.08.2013р., суд провів заміну відповідача у справі на належного відповідача Керченську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач).

В письмовому запереченні на позов, відповідача зазначив, що постачальник ТОВ "Місто-Висотбуд" не підтвердив відомості про підтвердження своєї юридичної адреси, фактичного місцезнаходження, тому податкові накладні, які виписані на адресу позивача в листопаді 2012 року є недійсними. Також відповідач послався на порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 ПК України.

В судове засідання, що відбулося 12.09.2013р., сторони явку представників не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника, у якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача суд залишає його без задоволення у зв'язку із тим, що до матеріалів справи долучені письмові заперечення відповідача та суд не визнав обов'язковою явку представника відповідача, що не позбавляє відповідача права надіслати необхідні для розгляду справи документи поштою, або направити в судове засідання представника .

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. ст. 122, 128 КАС України вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів у відсутності представників сторін.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" є юридичною особою (ідентифікаційний код 14307251).

Посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби, правонаступником якої є відповідач, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку за грудень 2012 року, про що складено акт №388/15.4/14307251 від 11.03.2013 року (а.с.22-27).

Перевіркою було встановлено порушення п.198.6 статті 198, п.201.1, абз. "а" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, позивачем завищено суму податкового кредиту на суму 3880,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення з ПДВ та суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 3880,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що до складу податкового кредиту декларації за грудень 2012 року позивачем включено суму ПДВ в розмірі 3880,00,00 грн. за податковими накладними, які виписані постачальником ТОВ "Місто-Висотбуд" у листопаді 2012р., який має стан платника відмінний від " 0", а саме " 7"- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби, правонаступником якої є відповідач, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051504 від 15.03.2013року про зменшення суми бюджетного відшкодування заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з ПДВ у розмірі 3880,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1940,00 грн. (а.с.12).

Не погодившись з висновками Акту перевірки та застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, зменшенням суми бюджетного відшкодування з ПДВ, АТ «Суднобудівний завод «Залів» направило на адресу ДПА в АР Крим скаргу №12/52 від 20.03.2013р. на вищенаведене податкове повідомлення-рішення.

14.03.2013р. за результатами розгляду первинної скарги ДПА в АР Крим прийнято рішення 146/10/15.4 від 14.03.2013р., яким податкове повідомлення-рішення №0000051504 від 15.03.2013р. залишено без змін, а скарга без задоволення.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Критерії правомірності рішення суб'єкта владних повноважень визначені ст.2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.200.7. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Судом досліджено податкові накладні №500 від 27.11.2012р. на загальну суму 11 640,00 грн. ут.ч. ПДВ 1 940,00 грн. та №501 від 27.11.2012р. на загальну суму 11 640,00 грн. у т.ч. ПДВ 1 940,00 грн., на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, копії яких залучені до матеріалів справи, та встановлено, що зазначені податкові накладні відповідають вимогам передбаченим Податковим кодексом України (а.с.44-45).

Згідно до п. 2.8. Наказу Міністерства фінансів України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює на веб-сайті центрального органу державної податкової служби (www. sts. gov.uа) у тому числі інформацію про осіб, позбавлених реєстрації платників ПДВ за заявою платника ПДВ або з ініціативи податкових органів чи за рішенням суду а саме: про анульовані свідоцтва платників ПДВ із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат, причин та підстав для анулювання свідоцтв.

Додатково до таких даних з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування оприлюднюються дані про дату реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування, дату виключення із такого реєстру, а також дату, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах.

Інформація оприлюднюється із зазначенням дати оприлюднення і дати оновлення інформації.

Відповідно до довідки з реєстру датованої 12.02.2013р. - свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Місто-Висотбуд" не було анульоване, у зв'язку із чим вищенаведені податкові накладні є дійсними (а.с.48).

Щодо посилання в акті перевірки про відсутність відомостей в ЄДР про контрагента позивача, суд зазначає про те, що податковий орган не надав належних доказів щодо наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на момент здійснення господарських операцій, запису про відсутність відомостей.

Згідно вимог ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" N 755-IV від 15.05.2003р. якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, відомості, які містяться у ЄДР є достовірними доки до них не буде внесено змін.

Окрім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства в частині обов'язковості надання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу не може бути підставою задля позбавлення позивача на податковий кредит за господарськими операціями з таким контрагентом.

Крім того, слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Між позивачем (замовник) та ТОВ "Місто-Висотбуд" (виконавець) укладено договір №01 від 20.08.2012 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з виконання збірних та зварювальних робіт при виготовленні секції, блоків та формуванні на стапелі корпусів суден, які будуються на території замовника, виділеній виконавцю для виконання робіт. На підставі договору сторонами складено додаткові угоди №5,6 від 01.11.2012 року. (а.с.29-32,35,36).

Відповідно до цього договору ТОВ "Місто-Висотбуд" виконувало виготовлення виробів, збірні та зварювальні роботи, що підтверджується актами прийому виконаних робіт, рахунками-фактурами (а.с.37-40).

Виконані роботи було сплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується випискою з банку, платіжним дорученням (а.с.41-43).

Отже, позивач при проведені господарських операцій з ТОВ "Місто-Висотбуд" оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Крім того, позивачем надані контракт №01299 C-ZAL від 05.05.2012р. із компанією «Ulstein» на будівництво корпусу судна РХ 121 (№299) та контракт №019456 від 23.01.2012р. C-ZAL із компанією «Damen Shіpуаrds Bergum» на будівництво судна Platform Supply Vessel 3300, які підтверджують використання результатів виконаних робіт ТОВ "Місто-Висотбуд" у власній господарській діяльності, а саме будівництві та обладнанні корпусів морських суден.

Суд також вважає неспроможним посилання відповідача на порушення позивачем п.200.4 ст. 200 ПКУ, з огляду на таке.

Відповідно до п. 14 підр. 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, при від'ємному значенні сум податку на додану вартість, обрахованого в порядку, передбаченому в п. 200.1 ПКУ, по підприємствах суднобудування відшкодування з бюджету здійснюється у податковому періоді, наступному за звітним періодом, у якому виникло від'ємне сальдо податку в порядку і строки передбачені ст. 200 ПКУ.

На думку суду, наведену норму ПК України слід розуміти як таку, що дає можливість при виникненні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду відразу відображати їх у складі сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню, а переносити до складу податкового кредиту наступного періоду, як встановлено у п. 200.3 ПКУ.

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Мінфіну від 25.11.2011 р. № 1492 підтверджується, що вимоги п. 200.3 ПКУ щодо зарахування від'ємного значення розрахованої суми ПДВ до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не поширюються на підприємства суднобудування.

Відтак, до спірних правовідносин не може підлягати застосуванню п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки він регламентує механізм бюджетного відшкодування ПДВ, пов'язаний з настанням умов передбачених п. 200.3. Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за господарською угодою із ТОВ "Місто-Висотбуд" в розмірі 3880,00 грн. є повністю правомірним, а висновки акту перевірки безпідставними та не підтверджені фактичними обставинами.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0000051504 від 15.03.2013року про зменшення суми бюджетного відшкодування заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з ПДВ у розмірі 3880,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1940,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 114,70 грн., підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.09.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 17.09.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000051504 від 15.03.2013року про зменшення суми бюджетного відшкодування заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з ПДВ у розмірі 3880,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1940,00 грн.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (ідентифікаційний номер 14307251) витрати зі сплати судового збору у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (98300, Автономна Республіка Крим, місто Керч, вул. Борзенко, буд. 40, код ЄДРПОУ 38710311).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.