Ухвала суду № 33634775, 18.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2013 р. м. Київ К/800/19504/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи-1 - не з'явився,

від третьої особи-2- не з'явився,

прокурора - Клюге Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2012року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013року

у справі №2-а/1625/114/12

за позовом прокурора Полтавського району Полтавської області в інтересах

держави в особі територіальної громади Щербанівської сільської ради

Полтавського району Полтавської області

до Щербанівської сільської ради Полтавського району

Полтавської області

треті особи 1) фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

2) відділ Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2011 року прокурор Полтавського району Полтавської області в інтересах держави в особі територіальної громади Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яким, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати незаконним та скасувати рішення 39 сесії 5 скликання Щербанівської сільської ради від 26.08.2010 року про укладення договору особистого строкового земельного сервітуту під розміщення стаціонарної малої архітектурної форми - павільйону фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту ФОП ОСОБА_4.) в АДРЕСА_1; визнати недійсним договір про встановлення особистого сервітуту від 01.09.2010 року, укладений між Щербанівською сільською радою та ФОП ОСОБА_4; стягнути з Щербанівської сільської ради на користь ОСОБА_4 325 грн. 39 коп.; зобов'язати ОСОБА_4 повернути Щербанівській сільській раді земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом складання акту приймання-передачі та звільнення її від будівель та споруд; зобов'язати відділ Держкомзему у Полтавському району Полтавської області скасувати реєстрацію договору про встановлення особистого сервітуту від 01.09.2010 року, укладеного між Щербанівською сільською радою та ФОП ОСОБА_4

В якості підстави своїх вимог позивач посилався на ту обставину, що на підставі оскарженого рішення відповідача з ФОП ОСОБА_4 укладений договір про встановлення особистого сервітуту строком на 10 років на розміщення в АДРЕСА_1 Однак, такі дії та рішення відповідача не узгоджуються з вимогами норм діючого законодавства, оскільки земельна ділянка, відносно якої на користь третьої сооби-1 встановлений сервітут, знаходиться в постійному користуванні Полтавського обласного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України і перебуває у державній власності. Щербанівська сільська рада Полтавського району Полтавської області не мала право розпоряджатись вказаної земельною ділянкою, оскільки це не входило до її компетенції.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2012 року провадження у справі №2-а/1625/114/12 в частині позовних вимог про визнання недійсним договору про встановлення особистого сервітуту від 01.09.2010 року, укладеного між Щербанівською сільською радою та ФОП ОСОБА_4; стягнення з Щербанівської сільської ради на користь ОСОБА_4 325 грн. 39 коп.; зобов'язання ОСОБА_4 повернути Щербанівській сільській раді земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом складання акту приймання-передачі та звільнення її від будівель та споруд; зобов'язання відділу Держкомзему у Полтавському району Полтавської області скасувати реєстрацію договору про встановлення особистого сервітуту від 01.09.2010 року, укладеного між Щербанівською сільською радою та ФОП ОСОБА_4 - закрито.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2012року у справі №2-а/1625/114/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013року у зазначеній справі, позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 26.08.2010 року про укладення договору особистого строкового земельного сервітуту під розміщення стаціонарної малої архітектурної форми - павільйону ФОП ОСОБА_4 в АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, місцевий та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки укладенням договору особистого строкового земельного сервітуту під розміщенням стаціонарної малої архітектурної форми-павільйону ФОП ОСОБА_4 порушено встановлений Земельним кодексом України порядок регулювання земельних відносин при передачі в користування земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього в судовому засіданні прокурора, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ №19-00121 від 13.06.1995 року в постійне користування Полтавського обласного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України передано земельну ділянку в розмірі 7,4327 га для розміщення спортивно-технічного клубу.

Рішенням 39 сесії 5 скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 26.08.2010 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж особистого строкового земельного сервітуту ФОП ОСОБА_4 під розміщення стаціонарної малої архітектурної форми - павільйону в АДРЕСА_1 та вирішено укласти з останнім договір особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0030 га під розміщення стаціонарної малої архітектурної форми - павільйону в в АДРЕСА_1 строком на 10 років.

Між відповідачем та третьою особою-1 укладений договір про встановлення особистого сервітуту від 01.09.2010 року строком на 10 років на розміщення в АДРЕСА_1 стаціонарної малої архітектурної форми - павільйону.

Вказаний договір 01.09.2010 року зареєстрований в Полтавському районному реєстраційному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Правовідносини у справі регулюються Земельним кодексом України в редакції, чинній на час їх виникнення.

Згідно частини 1 пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу Україну, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядником спірної земельної ділянки, на час прийняття Щербанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області рішення від 26.08.2010 року, була Полтавська районна державна адміністрація. Доводами касаційної скарги зазначеної вище обставини не спростовано.

Крім того, відповідно до статті 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно статті 99 Земельного кодексу України, власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

Як вірно зазначено в судових рішеннях, земельний сервітут повинен задовольняти права громадян у здійсненні права власності земельними ділянками, мати можливість провести до своєї земельної ділянки газопровід, водогін, мати можливість вільно пройти до своєї земельної ділянки, або задовольнити інші господарські потреби як користувача певними природними ресурсами, використовуючи при цьому земельні ділянки інших землекористувачів та власників.

Разом з тим, судова колегія касаційного суду вважає за необхідне наголосити наступне. Законодавцем визначено, що вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі суміжних земельних ділянок. Відтак ФОП ОСОБА_4 не був на час прийняття оскарженого у справі рішення ані власником, ані землекористувачем суміжної земельної ділянки, по відношенню до земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Як вірно вказано апеляційним адміністративним судом, фактично у справі склались правовідносини з оренди земельної ділянки.

Також, частиною 1 статті 100 Земельного кодексу України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

З аналізу положень зазначеної вище норми права вбачається, що сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішеннях судів попередніх інстанцій, зазначені судові рішення ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі №2-а/1625/114/12 - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: