Ухвала суду № 33632656, 12.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

"12" березня 2013 р.справа № 2а-0470/11970/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 р. у справі № 2а-0470/11970/11 (головуючий в першій інстанції Головко О.В.)

за позовом Спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства "Софрахім"

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000792342 від 16 серпня 2011 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 213585 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 213584 грн. 00 коп. та штрафних санкцій 1 грн. 00 коп.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю. Суд дійшов висновку про реальність виконання умов договору, укладеного з контрагентом позивача та відсутності підстав для відмови у праві на податковий кредит.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Ровеньківська торгова-маркетингова компанія» - ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс» - СП ПРАТ «Софрахім» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків, тому договір, укладений між ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс» та позивачем є нікчемним.

Таким чином, вважає, що позивач включив до складу податкового кредиту та валових витрат вартість товарів (послуг) на підставі документів (накладні, податкові накладні), що не

мають статусу первинних документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, враховуючи нікчемність правочинів не підтверджують факти здійснення господарських операцій.

Вважає, що товар був отриманий від невстановлених осіб без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього, тобто підлягає включенню до валового доходу, як безоплатно отриманий товар.

Просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

В судове засіданні представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача надав письмові заперечення та в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, за результатами якої складено Акт №440-23/2-00393703 від 04.08.2011.

За висновками податкового органу, викладеними в Акті перевірки, встановлені порушення:

1) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: за відсутності об'єктів оподаткування при придбанні соняшникової олії у ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс» СП ПРАТ «Софрахім» безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 213584 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 213584 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 213584 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 213584 грн.

2) ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.І, 2 ст.215, ст..228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства та зазначені правочини є нікчемними.

Такі висновки ґрунтуються на матеріалах перевірки та саме Акту перевірки №423-23/2-33459582 від 27.07.2011 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Електро-Пром-Буд-Сервіс» з питань визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ «Ровенківська торгово-маркетингова компанія» за квітень 2011 року, згідно з яким встановлено, зокрема, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів за ланцюгом постачання від відповідних контрагентів.

Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення- рішення від 16.08.2011 № 0000792342, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 213585, 00 грн.

Між ПП «Електро-Пром-Буд- Сервіс» та СП ПРАТ «Софрахім» 20.01.2011 укладено договір поставки № 4 олії соняшникової нерафінованої вищого або 1 сорту ДСТУ 1129-93. На виконання умов договору продавець - ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс» передав товар покупцю - СП ПРАТ «Софрахім», який прийнятий останнім та сплачено відповідні кошти.Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо наявності доказів, які підтверджують реальний рук активів позивача у зв'язку з виконанням умов договору поставки № 4 від 20.01.2011 року.

Крім того, слід зазначити наступне. Позивачем були сформовані податкові зобов'язання, а порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності ( відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Разом з тим, відсутність персоналу, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкт господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

З Акту перевірки вбачається, що ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс» перебуваєь на обліку в Західно-Донбаській ОДПІ. Жодних посилань та доказів того, що на момент вчинення господарських операцій з Позивачем вказаний контрагент не був зареєстрований платником податку на додану вартість та не мав свідоцтва платника ПДВ відповідачем в Акті не зазначено.

Доводи відповідача ґрунтуються на даних податкового органу з перевірки контрагента ПП «Електро-Пром-Буд- Сервіс» - ТОВ «Ровенківська торгово-маркетингова компанія».

Проте, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути

підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має. зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Більш того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Проте, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Ст. 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини

може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Таких доказів відповідачем не надано.

Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Тобто, нікчемність правочину встановлюється саме законом, а не актом податкової перевірки. Довести нікчемність правочину можна одним єдиним способом: навести норму закону, в якій чітко сказано, що такий правочин є нікчемним.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій платнику податків є протиправним та необґрунтованим, тому скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 р. у справі № 2а-0470/11970/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун