Постанова № 33631946, 12.09.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/4381/13-a

категорія 8.2.6

12 вересня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Павлюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кревель Мойзельбах" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кревель Мойзельбах" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби від 30 травня 2013 року № 0004532200 в частині донарахування суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 408432,00 грн. за основним платежем та 100383,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на загальну суму 508815,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вказана сума зобов'язання була нарахована за віднесення до складу витрат вартість наданих ФОП ОСОБА_2 інформаційно-консультативних послуг з питань ліцензування підприємницької діяльності з оптової торгівлі лікарськими засобами та дотримання чинного законодавства щодо такої торгівлі, які не застосовувалися у господарській діяльності Товариства, а також вартість наданих ФОП ОСОБА_3 транспортно-експедиційних послуг на підставі неналежним чином оформлених товарно-транспортних накладних та актів виконаних робіт. З такими висновками контролюючого органу позивач не погоджується, оскільки факт надання ОСОБА_2 послуг за умовами укладених договорів підтверджується актами виконаних робіт/послуг, ці послуги використовувалися у діяльності Товариства як такі, що пов'язані з його основним видом господарської діяльності - реалізація (торгівля) лікарськими засобами. Про правомірність віднесення до складу витрат вартості отриманих від ФОП ОСОБА_3 транспортно-експедиційних послуг свідчать заявки на перевезення вантажу, акти виконаних робіт, міжнародні товарно-транспортні накладні, складені належним чином.

У ході розгляду справи первинного відповідача Новоград-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Житомирської області державної податкової служби було замінено правонаступником - Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити. Пояснив, що оспорюване рішення прийняте на підставі обґрунтованих висновків перевірки, у ході якої виявлено віднесення до складу витрат вартість отриманих від ФОП ОСОБА_2 інформаційно-консультативних послуг на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг) від 02 грудня 2011 року та 21 травня 2012 року, в яких не зазначено, який вид та обсяг послуг надавався, тому зробити висновок щодо використання зазначених послуг у виробничій діяльності не є можливим. А також формування складу витрат на підставі неналежним чином оформлених актів виконаних робіт та товарно-транспортних накладних, виписаних ФОП ОСОБА_3, у результаті чого не встановлено фактичного здійснення послуг.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кревель Мойзельбах" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року було виявлено порушення пункту 135.2 статті 135, пункту 140.2 статті 140, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 505385, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 507/22-00/33063895 від 20 травня 2013 року (том 1, а.с. 21-56).

На підставі вказаного акта відповідачем 30 травня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004532200 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кревель Мойзельбах" 605068, 00 грн. по податку на прибуток (доходи) приватних підприємств, у тому числі: 505385, 00 грн. основного платежу та 100383, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням у частині донарахування суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 408432,00 грн. за основним платежем та 100383,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на загальну суму 508815,00 грн.

Щодо віднесення до складу витрат вартості наданих ФОП ОСОБА_2 інформаційно-консультаційних послуг.

Як зазначено в акті перевірки (том 1, а.с. 30-32), Товариство з обмеженою відповідальністю "Кревель Мойзельбах" за період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року отримало від ФОП ОСОБА_2 інформаційно-консультаційні послуги вартістю 56000, 00 грн. на підставі договорів від 02 грудня 2011 року та від 21 травня 2012 року.

Перевіряючим були надані акти виконаних робіт (наданих послуг) від 02 грудня 2011 року та 21 травня 2012 року, в яких не зазначено, який вид та обсяг інформаційно-консультаційних послуг надавався, тому зробити висновок щодо використання зазначених послуг у виробничій діяльності не є можливим.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 вказаного Кодексу, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми ПК України передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) були підписані договори від 02 грудня 2011 року (том 2, а.с. 3) та 21 травня 2012 року (том 2, а.с. 1), за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки з надання Замовнику інформаційно-консультативних послуг з питань дотримання чинного законодавства щодо такої торгівлі та ліцензування підприємницької діяльності з оптової торгівлі лікарськими засобами відповідно.

Про виконання вказаних договорів свідчать акти виконання робіт/послуг за договором (том 2, а.с. 2, 4), перелік наданих послуг викладений у звітах про надані послуги (том 2, а.с. 45-54), про ефективність інформаційно-консультативних послуг ОСОБА_2 свідчить видана позивачеві ліцензія на оптову торгівлю лікарськими засобами (том 2, а.с. 55), копії яких є у матеріалах справи.

Факт виконання договірних зобов'язань підтверджено первинними документами, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат 56000, 00 грн. вартості інформаційно-консультативних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_2, тому збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток (доходи) приватних підприємств у цій частині є необгрунтованим.

Стосовно формування витрат по господарським операціям з фізичної особою-підприємцем ОСОБА_3

В акті перевірки (том 1, а.с. 32-34) вказано, що за 2012 рік Товариство відносило до витрат транспортно-експедиційні послуги, отримані від ФОП ОСОБА_3 у розмірі 1886055, 00 грн.

Під час проведення перевірки були надані товарно-транспортні накладні, у яких відсутні такі реквізити: підприємство-перевізник, прізвище водія, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, надавалися також копії актів виконаних робіт, в яких лише зазначено маршрут перевезення та загальну вартість послуг, при цьому відсутні дані про окрему вартість транспортних та експедиційних послуг і реквізити самого перевізника.

Отже, позивач завищив рядок 06.2 декларації "Витрати на збут" за 2012 рік у розмірі 1886055, 00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 року на 193000, 00 грн., 1 півріччя 2012 року - 451200, 00 грн., 3 квартали 2012 року - 587760, 00 грн., 2012 рік - 654095, 00 грн., на суму транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_3, на підставі неналежним чином оформлених актів виконаних робіт та товарно-транспортних накладних, у результаті чого не встановлено фактичного здійснення послуг.

Із змісту норм статей 138, 139 Податкового кодексу України слідує, що безумовною підставою для формування розміру витрат при визначенні розміру податку на прибуток є їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Встановлено, що 04 січня 2012 року між позивачем (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Експедитор) укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування перевозок вантажів у міжнародному сполученні № 04/01 (том 2, а.с. 5-8), за умовами якого Експедитор зобов'язується здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування Замовника з метою доставки автомобільним транспортом з пунктів відправлення до пунктів призначення вантажів по заявкам Замовника, а Замовник зобов'язується оплатити послуги Експедитора.

Про виконання вказаного договору свідчать договори-заявки/транспортні завдання (том 1, а.с. 90, 93, 96, 99, 102, 105, 108, 111, 114, 117, 120, 123, 126, 129, 132, 135, 138, 141, 144, 147, 150, 153, 156, 159, 162, 165), акти виконаних робіт про надання транспортно-експедиційних послуг (том 1, а.с. 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 142, 145, 148, 151, 154, 157, 160, 163, 166), міжнародні товарно-транспортні накладні (том 1, а.с. 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 113, 116, 119, 122, 125, 128, 131, 134, 137, 140, 143, 146, 149, 152, 155, 158, 161, 164, 167), товарно-транспортні накладні (том 1, а.с. 168-252), видаткові накладні з довіреностями (том 2, а.с. 56-254, том 3, а.с. 1-149), копії яких є у матеріалах справи.

Відповідач зменшив розмір витрат і, відповідно, збільшив розмір зобов'язання по податку на прибуток на підставі висновків про відсутність в товарно-транспортних накладних підприємства-перевізника, прізвища водія, особистого чи електронного підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, в актах виконаних робіт - даних про окрему вартість транспортних та експедиційних послуг і реквізитів самого перевізника.

Такі припущення контролюючого органу суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що окремий недолік первинного документа (ТТН, акта виконаних робіт) сам по собі не може бути безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, тобто позбавлення цього документа сили звітного податкового документа, а відтак платника податків права на формування витрат.

Підстави та порядок формування платником податків витрат регламентується положеннями розділу ІІІ Податкового кодексу України, яких платник зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови недотримання них формування витрат може бути визнано неправомірним.

За таких обставин, коли позивачем правомірно віднесено до складу витрат витрати у сумі 1886055, 00 грн. по оплаті наданих ФОП ОСОБА_3 транспортно-експедиційних послуг за 2012 рік, тому визначення відповідачем зобов'язання по податку на прибуток (доходи) приватних підприємств з цих підстав є неправомірним.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби від 30 травня 2013 року № 0004532200 в частині донарахування суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 408432,00 грн. за основним платежем та 100383,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на загальну суму 508815,00 грн., є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94,158-163, 167, 254 КАС України суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби від 30.05.2013 року № 0004532200 в частині донарахування суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 408432,00 грн. за основним платежем та 100383,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на загальну суму 508815,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кревель Мойзельбах" 2294,00 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Головуючий суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 17 вересня 2013 р.