Постанова № 33631899, 10.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 р. Справа № 804/10173/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріПетранцові О.Ю. за участю: представників позивача представників відповідача Анохіна В.О., Стороженко Д.І. Кульбаки С.О., Калимбет Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом комунального підприємства «Гідроспоруди» Дніпропетровської міської ради до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, за участю Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора про визнання протиправними дій та скасування Припису від 26.06.2013 р. №4-5824-7-3, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Гідроспоруди» Дніпропетровської міської ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області в якому просить визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області по встановленню порушень законодавства та складанню акту перевірки, визнати нечинним рішення у формі Припису від 26.06.2013 р. №4-5824-7-3, прийняте на підставі акту перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає дії Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області по встановленню порушень законодавства та складанню акту перевірки протиправними, а прийняте на підставі акту перевірки рішення у формі Припису від 26.06.2013 р. №4-5824-7-3 нечинним, оскільки такі дії та рішення суперечать нормам Водного кодексу України, а саме позивач не повинен отримувати спеціальний дозвіл на водокористування, оскільки не є водокористувачем.

29 серпня 2013 року у справу в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області вступив Дніпропетровський міжрайонний екологічний прокурор подавши відповідну заяву.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, та зазначили, що відповідач діяв згідно чинного законодавства України, оскаржуваний Припису від 26.06.2013 р. №4-5824-7-3 винесений правомірно та позивач повинен отримати спеціальний дозвіл.

Дніпропетровський міжрайонний екологічний прокурор в судове засідання, призначене на 10 вересня 2013 року, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, встановив наступне.

Згідно з Положенням про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженому Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429 державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог:а) законодавства про екологічну та радіаційну безпеку; б) законодавства про використання та охорону земель; в) законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо:наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин;дотримання правил ведення водокористувачами первинного обліку кількості вод, що забираються із водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості води; здійснення водокористувачами заходів із запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з їх території;обсягів використання водних ресурсів, їх обліку й достовірності звітних даних про обсяги використаної води.

Як вбачається з матеріалів справи 21.06.2012 року Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області було складено акт контролю дотримання нормативів скидів забруднюючих речовин в об'єкти довкілля.

У вказаному акті зазначено, що 11 червня 2013 року проведено інструментальний контроль додержання нормативів скидів, а саме визначення вмісту забруднюючих речовин у зворотних (зливових) видах які скидаються через зливові колектори КП «Гіроспоруди» ДМР в р. Дніпро. У ході інспекційної перевірки відмічаються наступні недоліки при контролі якості зворотних (зливових) вод: графік виробничого контролю за якістю зворотних (зливових) вод на 2013 рік відсутній; виробничий контроль за якістю зворотних (зливових) вод КП «Гідроспоруди» ДМР не проводиться; результати контролю не надаються у відділ інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції. Результати інструментального інспекційного контролю свідчать, що на скидах зворотної води (зливової) в р. Дніпро перевищуються нормативи ГДК к.п., що є порушенням п. 3 ч. 1 ст. 44, 110 Водного кодексу України і умов скидання стічних вод у водні об'єкти.

26 червня 2012 року Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області було винесено припис №4-5824-7-3, яким було приписано позивачу: постійно додержуватись вимог природоохоронного законодавства України при здійсненні діяльності підприємства, в точу разі умов скидання зворотних (зливових) вод у водні об'єкти; в 10-денний термін з моменту отримання припису надати до Держекоінспекції перелік погоджених у період з 01.01.2010 р. - 11.06.2013 р., технічних умов на підключення до мереж зливової каналізації м.Дніпропетровська; в 10-денний термін з моменту отримання припису надати до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області інформацію про всі підключення субабонентів в зливову мережу; скид зворотних (зливових) здійснювати при наявності проекту ГДС та дозволу на спецводокористування; терміново посилити контроль за виявленням та ліквідацією незаконних підключень до мереж зливної каналізації м. Дніпропетровська; постійно вживати заходи, щодо запобігання скидів зворотних (зливових) вод підприємства в р. Дніпро з перевищенням нормативів ГДС; інформацію про проведення інструментально-лабораторного контролю, щодо дотримання нормативів ГДС та вжитих заходів, надавати до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до 20 числа наступного місяця.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Положенням про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженому Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має, зокрема, право: проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва); вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах. Держекоінспекція є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, емблему, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Статтею 42 Водного кодексу України визначено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними. Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

У відповідності зі ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема: дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу; своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства.

Статтею 48 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

При цьому абзацом 3 вказаної статті 48 Водного кодексу України визначено, що не належать до спеціального водокористування, зокрема, пропуск води через гідровузли, роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

У відповідності зі ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що спеціальним водокористуванням, яке здійснюється на підставі спеціального дозволу, є забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, а особою, що здійснює спеціальне водокористування, є така особа, яка безпосередньо здійснює такий забір води з водних об'єктів та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Таким чином, спеціальне водокористування згідно з приписами чинного законодавства пов'язується не з наявністю на балансі юридичної особи дренажно-дощових або каналізаційних систем, а з безпосередньою діяльністю із забором та скиданням в такі системи забруднюючих речовин, які в подальшому потрапляють у водні об'єкти.

Отже, у разі, якщо дренажно-дощові або каналізаційні системи знаходяться на балансі та обслуговуються однією юридичною особою, а скидання забруднюючих речовин у такі системи здійснюється іншими особами, то спеціальне водокористування здійснюється не балансоутримувачем таких систем, а особами, які безпосередньо здійснюють скидання забруднюючих речовин.

Як вбачається зі статуту Комунального підприємства «Гідроспоруди» Дніпропетровської міської ради, предметом діяльності цього підприємства є обслуговування дренажно-дощових каналізаційних систем та фонтанів, виконання ремонтно-будівельних робіт для підприємств, установ і населення міста, розробка технічних умов на відведення дощових, талих і ґрунтових вод згідно проектів нових будівельних об'єктів, а також узгодження проектної документації на будівництво дощової каналізації.

При цьому позивачем безпосередній забір води не здійснюється, позивач користується водою згідно договору №10268 від 03.01.2007 року про надання послуг з водопостачання і водовідведення, договору №6650 від 07.10.2009 року про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

За таких обставин висновок відповідача, що позивачем здійснюється спеціальне водокористування є необґрунтованим.

Щодо посилання представників відповідача на лист Департаменту екології та природних ресурсів від 29.08.2013 року, то слід зазначити, що Департамент екології та природних ресурсів визначає позивача, як вторинного водокористувача, при цьому в статті 42 Водного кодексу України зазначено лише про можливість вторинного водокористувача здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволу на спеціальне водокористування та не ставить отримання дозволу в обов'язок.

Щодо посилання на статтю 70 Водного кодексу України якою визначено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, однак при цьому оскаржуваний припис винесений саме за порушення не отримання спеціального дозволу на водокористування.

Щодо оскарження позивачем дій Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області по встановленню порушень законодавства та складанню акту перевірки.

Суд зазначає, що в акті перевірки зафіксовано факт проведення перевірки та відповідні результати щодо висновків посадової особи відповідача про наявність чи відсутність порушень водного законодавства.

Дії відповідача по проведенню перевірки та складанню акта перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції, а висновки, викладені в акті не впливають безпосередньо на права та обов'язки позивача.

В тому числі, позивач підстави для проведення перевірки та право відповідача на проведення перевірки не оскаржує, тому в задоволенні таких позовних вимог слід відмовити, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень в частині дій щодо встановлення актом порушень є способом реалізації наданої законом функції суб'єкту владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов комунального підприємства «Гідроспоруди» Дніпропетровської міської ради до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, за участю Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора про визнання протиправними дій та скасування Припису від 26.06.2013 р. №4-5824-7-3 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати Припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 26.06.2013 р. №4-5824-7-3.

В іншій частині відмовити.

Присудити з державного бюджету на користь комунального підприємства «Гідроспоруди» Дніпропетровської міської ради (ідентифікаційний код 23359086) судові витрати у розмірі 17 (сімнадцять) гривень 20 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко