Постанова № 33631698, 17.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року № 813/6519/13-а

Львівський окружний адміністративний суду в складі:

головуючого - судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Олексяк І.Р.

представника позивача Слюсар Г.В.

представника відповідача Долішня М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Львові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області (далі - УПФУ в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Галицького ВДВС ЛМУЮ), в якій просить суд визнати дії державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ неправомірними та скасувати постанову відповідача від 30.07.2013 року ВП №38336364 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 року в адміністративній справі №2а-9364/10/1370 судом було видано виконавчий лист №2а-9364/2010 року, який перебував на виконанні у Галицькому ВДВС ЛМУЮ, постановою державного виконавця ВП № 38336364 відкрито виконавче провадження. Постановою від 30.07.2013 року ВП № 38336364 про повернення виконавчого документа стягувачеві державним виконавцем зазначено, що відповідно до п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників (визнані в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства) виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства в установленому порядку. Таким чином, державний виконавець не може звернути стягнення на кошти боржника на рахунках, відкритих в органах Казначейства, що у свою чергу унеможливлює подальше виконання рішення суду державною виконавчою службою, оскільки наявна встановлена законом заборона, чітко визначений порядок та процедура виконання даних рішень. Позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, посилаючись на пункти 6, 7, 9 Порядку виконання рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників зазначає, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону № 4901 до Казначейства для виконання протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження. Проте, державний виконавець Галицького ВДВС ЛМУЮ повернув стягувачеві оригінал виконавчого документу із супровідним листом та завірену належним чином копію постанови від 30.07.2013 року ВП № 383363664 про повернення виконавчого документа стягувачу для того, щоб УПФУ в м. Самборі та Самбірському районі (стягувач) самостійно звернувся до Казначейства згідно пункту 6, 24 Порядку, що є неправомірним. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності. Таким чином виконавчий лист №2а-9364/2010 року, на думку позивача, повинен виконуватися саме Галицьким ВДВС ЛМУЮ у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», а не Казначейством, згідно Порядку виконання рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в обґрунтування позовної заяви, та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, зазначивши, що 10.06.2013 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №38336364, копії яких скеровано сторонам виконавчого провадження для відома та виконання. Боржнику надавався термін для самостійного виконання рішень в строк до семи днів з моменту винесення постанови. Оскільки боржником не виконано вимоги виконавчого документа у наданий строк, державним виконавцем вживалися заходи примусового виконання рішень, передбачені ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, з метою забезпечення виконання виконавчого документу на кошти та майно боржника накладено арешт та скеровано на виконання у реєструючі органи. Згідно відповіді ДПС України №1522414 від 16.05.2013 року боржник володіє відкритими рахунками у ГУ ДКСУ у Львівській області, в результаті чого, 30.07.2013 року - винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45), пунктом 3 якого передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства) виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства. Крім того, згідно пункту 24 зазначеного Порядку №845 передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, а не до органів ДВС для здійснення виконання рішень державним виконавцем. Відтак, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2013 року державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №38336364 з примусового виконання виконавчого листа №2а-9364/10/1370 виданого 13.07.2012 року Львівським окружним адміністративним судом про стягнення з дочірного підприємства Національної акціонерної компанії «Надра Україна» «Західукргеологія» на користь УПФУ в м. Самбір Львівської області суму боргу в розмірі 76 618, 56 грн. (а.с.22).

30.07.2013 року державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ винесено постанову ВП №38336364 про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с.23). Згідно зазначеної постанови з метою забезпечення виконання виконавчого документу на майно боржника накладено арешт та скеровано на виконання у реєструючі органи. Згідно відповіді ДПС України № 1522414 від 16.05.2013 року боржник володіє відкритими рахунками у ГУ ДКСУ у Львівській області. Надалі відповідач в оскаржуваній постанові зазначає, що ДП «Західукргеологія» є державним підприємством та має відкриті рахунки в органах Казначейства. З посиланням на п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, оскільки вказані обставини виключають можливість виконання відповідного рішення, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 0.08.2011 року № 845, (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45) (далі - Порядок №845) визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно пункту 3 Порядку №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку №845 визначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо) (п. 6 Порядку №845).

Таким чином, якщо боржниками є підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства, стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Відповідно до поданого позивачем виконавчого документа, боржником визначено Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія», код ЄДРПОУ - 01432606 (а.с.9).

Матеріалами справи підтверджено, що зазначений боржник має відкриті рахунки в ГУ ДКСУ у Львівській області (а.с.26).

Таким чином, враховуючи вищенаведені вимоги Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, з урахуванням норм ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач не має правових підстав здійснювати примусове виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника, відкритих в органах Казначейства, відтак виконавчий документ повинен пред'являтися безпосередньо до органів казначейської служби.

Крім того, як пояснив представник відповідача Галицьким ВДВС ЛМУЮ неодноразово виносилися постанови про арешт коштів боржників, що мають відкриті рахунки в ГУ ДКСУ у Львівській області та скеровувались для виконання, однак листом Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області №15-06/2627 від 20.03.2013 року такі були повернуті без виконання, оскільки механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (а.с.40).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Відтак, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що згідно пункту 7 Порядку №845 у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» до Казначейства для виконання протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова старшого державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 30.07.2013 року ВП №38336364 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» прийнята правомірно та без порушення вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що державний виконавець діяв на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні позову відмовити повінстю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2013 року

Суддя Костецький Н.В.