Постанова № 33631585, 04.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року (12 год. 30 хв.)Справа № 808/4004/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання Я.М. Муха

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Лібра -Лайн»

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000602211та № 0000612211 від 02.04.2013

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Лібра -Лайн» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000602211та № 0000612211 від 02.04.2013.

Представник позивача до судового засідання надав клопотання про розгляд справи без його участі. Адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000602211 та № 0000612211 від 02.04.2013.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Заяв про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами проведення перевірки було складено Акт від 15.03.2013 року № 50/22-1109/30293779 яким встановлено порушення:

- п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.1. п. 5.З., ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.36., п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 138.2. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 79 959,00 грн.;

- п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 69 339,00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.04.2013:

- № 0000602211 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 91 141,25 грн. в тому числі основний платіж у сумі 79 959,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 11 182,25 грн.;

- № 0000612211 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 86 477,00 грн. в тому числі основний платіж у сумі 69 339,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 138,00 грн.

Судом встановлено, що позивач за перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ «Енглер», ТОВ «КПІ - Сервіс», ТОВ «КПІ - Трейдінг».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «КПІ - Сервіс» слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «КПІ - Сервіс» був укладений договір поставки № 886 від 01.01.2011, згідно якого за період січень - листопад 2010 року, лютий 2011 року ТОВ «КПІ - Сервіс» постачало позивачу товар, а саме, комп'ютери, перефірійні устаткування та програмне забезпечення на загальну суму 104 944,56 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Розрахунки з ТОВ «КПІ Сервіс» проводились у безготівковій формі. Протягом 2010 року, лютого 2011 року, позивач перерахував на рахунок ТОВ «КПІ Сервіс» грошові кошти у загальній сумі 104 944,56 грн., що підтверджується банківськими документами, що містяться в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «КПІ - Трейдінг» слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що за період вересень 2011 року, лютий - червень 2012 року ТОВ «КПІ - Трейдінг» поставляло позивачу товар (материнські плати, процесор) на загальну суму 137 151,58 грн. за договором б/н від 21.02.2012, що підтверджується видатковими та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Розрахунки з ТОВ «КПІ - Трейдінг» проводилися у безготівковій формі. Протягом вересня 2011 року, лютого - червня 2012 року, позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «КПІ - Трейдінг» грошові кошти на загальну суму 137 151,58 грн., що підтверджується приходними накладними та банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Енглер» слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Енглер» був укладений договір поставки № 01122011 від 01.12.2011, відповідно до якого за період грудень 2011 року підприємство постачало позивачу товар (комп'ютерні комплектуючі, монітор) на загальну суму 183 124,02 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку суми витрат по вищенаведеному контрагенту віднесено до складу валових витрат у розмірі 152 603,00 грн.

Розрахунки з ТОВ «Енглер» проводилися у безготівковій формі. Протягом грудня 2011 року позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Енглер» грошові кошти у сумі 183 124,02 грн., що підтверджується приходними накладними та банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

В Акті перевірки зазначено, що фінансово-господарська діяльність постачальників позивача ТОВ «Енглер», ТОВ «КПІ-Сервіс» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності між вказаними підприємствами та їх контрагентами постачальниками/покупцями (в т.ч. ПП «Лібра-Лайн»), є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. Отже, на думку відповідача, поставка товарів від ТОВ «Енглєр», ТОВ «КПІ-Сервіс» на користь позивача неможлива. В наслідок чого, позивачем неправомірно завищено суму податкового кредиту з ПДВ занижено податок на прибуток.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність даних про наявність складськіх приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування у постачальників позивача та їх контрагентів, жодним чином не може свідчити про нікчемність правочинів між постачальниками та ПП «Лібра-Лайн» виходячи з наступного.

ТОВ «Енглер», ТОВ «КПІ-Сервіс», ТОВ «КПІ-Трейдінг» не є виробниками комп'ютерної, офісної техніки та витратних матеріалів, що поставлялися на адресу ПП «Лібра-Лайн». Товар який поставлявся на адресу ПП «Лібра-Лайн», вказані постачальники купували у інших суб'єктів господарювання на підставі договорів поставок. Тобто, в даному випадку наявність складських приміщень, основних фондів у ТОВ «Енглер», ТОВ «КПІ-Сервіс», ТОВ «КПІ-Трейдінг» постачальників для здійснення господарських операцій з ПП «Лібра-Лайн» не є обов'язковою умовою.

Аналізуючи правочини між позивачем та ТОВ «Енглер», ТОВ «КПІ-Сервіс», ТОВ «КПІ- Трейдінг» відповідач в акті перевірки не зазначає, що позивачу був відомий фактичний стан та адміністративно-майновий стан постачальників та їх контрагентів, умови ведення цими підприємствами господарської діяльності та порушення, які ним допускалися. Отже немає підстав вважати, що при укладанні та виконанні договорів поставок позивач діяв з порушенням норм податкового та цивільного законодавства.

ТОВ «Енглер», ТОВ «КПІ-Сервіс», ТОВ «КПІ-Трейдінг» належним чином зареєстровані як юридичні особи тому має право на здійснення господарської діяльності. Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Також ТОВ «Енглер», ТОВ «КПІ-Сервіс», ТОВ «КПІ-Трейдінг» належним чином зареєстровані як платники ПДВ тому мали право виписувати податкові накладні.

Що стосується придбання товару у ТОВ «Енглер», ТОВ «КПІ-Сервіс», ТОВ «КПІ-Трейдінг» та його транспортування слід зазначити наступне.

Реальність фактів отримання товару підтверджується товарно-транспортними накладними та вантажними деклараціями підприємств перевізників (що містяться в матеріалах справи), документами на відпуск товару (податкові та видаткові накладні) контрагентам позивача, сплатою податків позивачем з подальшої реалізації цього товару, використанням цього товару у виробничій діяльності. Отже, господарські операції із ТОВ «Енглер», ТОВ «КПІ-Сервіс», ТОВ «КПІ-Трейдінг» для підприємства позивача мали реальний і товарний характер, а одержаний товар був використаний в подальшому в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Вищенаведене свідчить про безпідставність висновків ДПІ викладених в акті перевірки стосовно недоведеності факту отримання товару позивачем.

Стосовно віднесення до валових витрат вартості придбаного товару суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пункту 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995, первинний документ - це письмове свідоцтво, що підтверджує господарську операцію. Господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів, а у відповідності до пункту 2.4 первинні документи для надання їм доказовості та юридичної сили повинні мати всі обов'язкові реквізити. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В силу частини 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Податкова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця.

Саме на підставі цих накладних підприємство формувало валові витрати у відповідних звітних періодах.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п.1.32 ст.1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пп.5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. Особами, що проводили перевірку, не доведено, що придбання товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Також слід зазначити, що висновок ДПІ, про відсутність передачі товару від ТОВ «Енглєр», ТОВ «КПІ-Сервіс» та ТОВ «КПІ-Трейдінг» позивачу є безпідставним, оскільки факт здійснення між ТОВ «Енглєр», ТОВ «КПІ-Сервіс» та ТОВ «КПІ-Трейдінг» та позивачем господарських операцій, а саме проведення оплати та отримання товару, є беззаперечним з огляду на те, що товар отриманий позивачем від «Енглєр», ТОВ «КПІ-Сервіс» та ТОВ «КПІ-Трейдінг», в свою чергу був поставлений на адресу інших підприємств, про що свідчать певні бухгалтерські документи, які надані позивачем до матеріалів справи, як докази реальності операцій.

Стосовно формування податкового кредиту суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пп.7.4.1 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6). У разі коли на момент перевірки платника податку органом ДПС суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як зазначено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 198..2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця і реєстрі отриманих податкових накладних покупця, (пп..7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ).

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. 168/97-ВР, право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Аналогічні приписи містить п.п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ

Згідно ч.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

За приписами п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (роботи, послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (утому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Таким чином, згідно з чинним законодавством право на податковий кредит виникає з моменту настання першої з подій: або дати списання коштів з рахунку, або дати отримання податкової накладної. При цьому закон встановлює, що до складу податкового кредиту не включаються тільки суми, сплачені в рахунок оплати товару, що не підтверджені податковими накладними.

Позивач отримував належним чином оформлені податкові накладні від ТОВ «Енглер», ТОВ «КПІ-Сервіс» та ТОВ «КПІ-Трейдінг», які були зареєстровані як платник ПДВ, тому отримання податкового кредиту по операціям, пов'язаним з отриманням товару є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, факти викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для донарахування податкових зобов'язань.

Щодо не підтвердження господарської діяльності контрагентів позивача суд вважає за необхідне зазначити, що нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, доказів на підтвердження своїх висновків відповідач не надає, крім актів перевірки контрагентів позивача, з яких вбачається, що первинні документи контрагентів не досліджувалися, відповідно об'єктивних та законних висновків відповідач зробити не має можливості.

Відповідно, суд вважає, що позивачем дотримані законні підстави формування податкового кредиту по податку на додану вартість визначені ст.198 Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних рішень, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідності до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до стягнення судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000602211 та № 0000612211 від 02.04.2013 прийняті Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Лібра -Лайн» судовий збір у розмірі 1 777,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Конишева