Постанова № 33631519, 18.09.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 803/1810/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Януль О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року №0032901702,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року №0032901702.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позаплановою виїзною документальною перевіркою щодо здійснення фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахунках із Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплектспецтрейдмарк» (ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк») за червень 2010 року, проведеною Луцькою ОДПІ, встановлено порушення з боку позивача норм податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за червень 2010 року у сумі 36 940,00 грн. На підставі акту перевірки Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0003891702 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (ПДВ) на 55 410,00 грн., в тому числі 36 940,00 грн. за основним платежем, та 18 470,00 грн. штрафними санкціями. За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0003891702 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області скасовано це податкове повідомлення-рішення в частині 9235,00 грн. зайво застосованої штрафної санкції, в іншій частині - залишено без змін. Подальші скарги позивача не призвели до скасування рішення повністю. 04 липня 2013 року Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0032901702, що містить зменшену на 9 235,00 грн. суму грошового зобов'язання.

Вказане рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому пояснив, що право на податковий кредит виникло у нього у зв'язку зі сплатою сум ПДВ в ціні придбаного у ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» товару. Податковий кредит підтверджується документально - податковими, видатковими накладними, платіжним дорученням про оплату товару. Відсутність товарно-транспортних накладних обумовлена тим, що товар позивач отримував безпосередньо на складі продавця, товар перевозився власним транспортом.

Перевірка відповідачем проведена формально, висновки про нікчемність правочинів між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені посиланнями на будь-які документи та виходять за межі повноважень податкового органу. Правочин у судовому порядку не визнаний недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом. Господарську діяльність позивача Луцька ОДПІ неодноразово перевіряла, зауваження за попередніми перевірками щодо вказаних фінансово-господарських операцій були відсутні.

Крім того, позивач вважає, що через прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року №0032901702 фактично покладено на нього вину за дії (бездіяльність) його контрагента. Однак жоден нормативний акт не містить вказівок про відповідальність за дії (бездіяльність) контрагента у правовідносинах з ним. Навпаки, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати фінансово-господарську діяльність інших осіб. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано позбавлено права на податковий кредит з посиланням на той факт, що неможливо підтвердити фактичне здійснення фінансово-господарських операцій між ним та ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» в червні 2010 року. Саме рішення прийняте з порушенням встановлених строків.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.

У письмовому запереченні проти позову відповідач позов не визнав (а.с.51-52). В обґрунтування заперечення пояснив, що матеріали перевірки свідчать про допущені порушення податкового законодавства при формуванні фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 податкового кредиту у червні 2010 року за операціями із ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк». Згідно з отриманим від Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) акта перевірки контрагента позивача встановлено безтоварний характер правочинів при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) та відсутність об'єктів оподаткування. За даними автоматизованих інформаційних систем податкових органів у ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» відсутні виробничі та трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності, а тому задукоментовані ним операції спрямовані на надання податкової вигоди третім особам.

Позивач для перевірки не надав сертифікати відповідності (якості) на товар, товарно-транспортних накладних. Перевіркою позивача встановлено відсутність факту передачі та переміщення товару від ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк», що вказує на дефектність податкових та видаткових накладних.

З наведених підстав відповідач вважає податкове повідомлення-рішення правомірним та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримує повністю з підстав, викладених в позовній заяві, та просить позов задовольнити. Суду додатково пояснив, що Луцькою ОДПІ проігноровано власні ж акти перевірок фізичної особи-підприємця, проведені раніше, в тому числі і щодо взаємовідносин із ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» у 2010 році. Зауважень щодо податкового і бухгалтерського обліку за цими взаємовідносинами у відповідача не було. В акті перевірки, що став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, відсутні посилання на ненадання сертифікатів, паспортів на товар, договору, як про це йдеться уже в письмовому запереченні відповідача. Витрати, пов'язані із перевезенням товару від постачальника, відображені в книзі обліку доходів і витрат позивача. Придбаний у ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» товар реалізовано з торгівельною націнкою 5-8%, що мало наслідком сплату ПДВ в доход Державного бюджету України за такими операціями, а тому доводи податкового органу про отримання податкової вигоди безпідставні.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову, у задоволенні позову просить відмовити. У поясненні додатково вказав, що письмовий договір для перевірки позивач не надав, як і сертифікати відповідності (якості) на придбаний у ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» товар.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів і підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області 26 грудня 2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 (а.с.45) та відповідно до довідки Луцької ОДПІ від 10 травня 2007 року №1117 взятий на облік як платник податків з 03 січня 2002 року за №17 (а.с.47). ОСОБА_4 є платником ПДВ, що стверджується копією свідоцтва від 29 травня 2007 року №100043096 (а.с.46).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 23 по 30 квітня 2013 року згідно з наказом від 23 квітня 2013 року №1383 (а.с.13), направлення на перевірку та на підставі статті 78 ПК України Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особою-підприємцем ОСОБА_4 по взаєморозрахунках з ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» за червень 2010 року. Перевіркою встановлені порушення позивачем абзаців «а», «б» пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України внаслідок декларування податкового кредиту з ПДВ за нікчемними правочинами та при відсутності документального підтвердження господарських взаємовідносин, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2010 року на суму 36 940,00 грн. За результатами перевірки складено акт від 15 травня 2013 року №2844/17.2/НОМЕР_1 (а.с.12, далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0003891702, згідно з яким позивачу донараховане грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 55 410,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 36 940,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18 470,00 грн. (а.с.14).

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги Головним управлянням Міндоходів у Волинській області було прийнято рішення від 21 червня 2013 року №П/35/102-06, яким податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0003891702 від 27 травня 2013 року скасовано в частині 9235,00 грн. зайво застосованої штрафної санкції, а в іншій частині 46175.,00 грн. (основний платіж - 36940,00 грн., штрафна санкція - 9235,00 грн.) залишено без змін (а.с.19-20). Повторна скарга позивача Міністерством доходів і зборів України залишена без задоволення (а.с.22-23).

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у Волинській області від 21 червня 2013 року №П/35/102-06 Луцькою ОДПІ відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року №2135/22447, на зменшену суму грошового зобов'язання ОСОБА_4 надіслане нове повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року №0032901702 (а.с.24). Адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року №0032901702 до Головного управління Міндоходів у Волинській області не спричинило його скасування (а.с.28-29).

Враховуючи те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте Луцькою ОДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору воно перевірялось судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду, Луцька ОДПІ, заперечуючи проти адміністративного позову, не довела правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року №0032901702 з огляду на таке.

Висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за червень 2010 року на 36 940,00 грн., а також заниження суми ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету за червень 2010 року базується на тому, що правочини, укладені між позивачем та ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» є нікчемними та відсутнє документальне підтвердження господарських взаємовідносин з таким контрагентом. При цьому судом встановлено, що акт перевірки від 15 травня 2013 року №2844/17.2/НОМЕР_1 включає в себе також висновки податкових органів, зроблені в ході проведення у 2011 році документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» (а.с.9). Так актом перевірки Бориспільської ОДПІ Київської області від 07 травня 2011 року №00278/236/35023063 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»з питань достовірності визначення показників декларації з ПДВ за період березень 2009 року - березень 2011 року, зроблено висновок, що відповідно до частини п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України правочини цього суб'єкта господарювання з його контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, операції мали безтоварний характер. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування.

Однак, суд не погоджується з висновками Луцької ОДПІ стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Як вбачається з матеріалів справи, в червні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 на підставі усної домовленості придбавав у ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» товар (засувки, патрубок відводу) на загальну суму 221637,00 грн. Продавцем ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» на товар видано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 податкові накладі від 02 червня 2010 року №97 на суму 112362,00 грн., в тому числі ПДВ 18727,00 грн., та від 29 червня 2010 року №114, на суму 109275,00 грн., в тому числі ПДВ 18212,50 грн., а також видаткові накладні від 02 червня 2010 року №РН-0000099 та від 29 червня 2010 року №РН-0000116 на загальну суму 221637,00 грн., в тому числі ПДВ 36939,50 грн. (а.с.30-33). Оплата за придбаний товар здійснена позивачем у повному обсязі в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк», що підтверджується копіями платіжних доручень від 19 липня 2010 року № 115 та №, 116, від 17 червня 2010 року № 89 та № 90, виписками по банківському рахунку позивача (а.с.54-57).

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі статтею 1, частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

ПДВ у сумі 36939,50 грн. за вказаним вище операціями позивач відніс до податкового кредиту в декларації з ПДВ за червень 2010 року (а.с.65-69).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Податкові відносини, що виникали у суб'єктів господарювання у зв'язку із постачанням товарів (робіт, послуг) у червні 2010 року врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість». З огляду на це застосування Луцькою ОДПІ до зазначених відносин положень Податкового кодексу України, який підлягає застосуванню лише з 01 січня 2011 року, є помилковим. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року №0032901702 про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2010 року на підставі статей 185-187, 198 Податкового кодексу України не відповідає чинному законодавству.

До 2011 року правила формування та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту визначалися Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведеного слідує, що вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами Закону України «Про податок на додану вартість». Для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції мали реальний характер. Дослідженні первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують обґрунтованість і відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Придбані у ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» товарно-матеріальні цінності в подальшому позивачем частково були реалізовані Дочірньому підприємству «ПрикарпатЗахідтранс» Південно-Західного Відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів і при цьому за ціною, вищою ціни придбання, що підтверджується копіями довіреностей, видатковими та податковими накладними (а.с.58-63). Реалізація придбаного товару в ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» товару зумовила виникнення податкових зобов'язань у позивача. Питання про інвентаризацію залишків відповідач під час перевірки не порушував. Заперечення стосовно зазначених обставин у відповідача відсутні. Зазначене обґрунтовує наявність господарської мети при придбанні товару, що обумовлена видами діяльності, які, як встановлено пунктом 1.6 акта перевірки, здійснює позивач (а.с.8, зворот). Реалізація товару свідчить про отримання прибутку внаслідок господарської діяльності та спростовує доводи податкового органу про отримання за рахунок таких операцій виключно податкової вигоди через зменшення податкового кредиту. Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» на укладення правочину без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про нікчемність правочинів позивача з його контрагентами.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що оскільки позивачем під час перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, шляхових листів, довіреностей, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару від постачальника та передачі позивачу, то взаємовідносини контрагентів здійснювалися поза межами правового поля та з метою мінімізації сплати ПДВ та податку на прибуток до бюджету. Стосовно визначення позивачем податку на прибуток в акті перевірки зауваження взагалі відсутні.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних не впливає на стан конкретних активів та зобов'язань та не дає підстав вважати, що господарські операції не відбулися, оскільки їх здійснення за певний період підтверджується іншими документами бухгалтерського обліку, наявність яких згідно зі статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає право на формування податкового кредиту.

З пояснень представника позивача встановлено порядок і спосіб доставки товару: товар доставлявся транспортним засобом позивача. Наявність у позивача транспортних засобів - і вантажних, і легкових встановлено актом перевірки (а.с.10). Відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, товарно-транспортна накладна, шляхові листи не вимагаються. Оскільки, як пояснив позивач, товар він отримував в постачальника особисто, то довіреність на отримання товару у такому разі не видається.

Доводи у судовому засіданні про безтоварний характер операцій між позивачем та ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» Луцька ОДПІ також обґрунтовує ненаданням для перевірки сертифікатів відповідності на поставлений товар (в акті перевірки такі доводи відсутні). Разом з тим, в матеріалах справи відсутній акт відмови від надання документів, який у відповідності до вимог пункту 85.6 статті 85 ПК України складається посадовими особами податкового органу. Відповідачем не доведено факту про ненадання документів при проведенні позапланової виїзної перевірки. З пояснень представника позивача слідує, що наявні у позивача документи щодо підтвердження відповідності товару передані його покупцям при наступному продажу.

З наведеного випливає, що висновки Луцької ОДПІ про не підтвердження первинним документами операцій поставки засувок, патрубка відводу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на безтоварний характер операцій у зв'язку із відсутністю у ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження таких обставин, висновки Луцької ОДПІ фактично ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки зазначеного контрагента позивача, без фактичного з'ясування контролюючим органом реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та таким контрагентом.

Суд також зауважує, що Луцька ОДПІ, знімаючи у податковому обліку позивача податковий кредит за червень 2010 року по взаємовідносинах із ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк», посилається на висновки акта перевірки Бориспільської ОДПІ Київської області від 07 травня 2011 року №00278/236/35023063 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» з питань достовірності визначення показників декларації з ПДВ за період березень 2009 року - березень 2011 року. Однак при цьому не ставить під сумнів факт придбання товару у такого контрагента в інші податкові періоди 2010 року, адже як вбачається з додатку 1 до вказаного акта, ТзОВ «Комплекспецтрейдмарк» мало відносини із позивачем у лютому, березні, травні-червні, липні-вересні, листопаді 2010 року; контрагент позивача декларував податкові зобов'язання за господарськими операціями із ним (а.с.92-104). На момент вчинення господарських операцій, за якими податкова інспекція встановила порушення позивачем податкового законодавства, контрагент позивача був зареєстрований як платник ПДВ. Отже, такий неоднозначний підхід Луцької ОДПІ як контролюючого органу свідчить про упереджене ставлення до позивача та недобросовісне виконання визначених законом повноважень.

В свою чергу, можливі порушення контрагентом позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки податковим законодавством такі обмеження не встановлені. Платник ПДВ (покупець товару, споживач) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (надавачами послуг) вимог податкового законодавства і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливі порушення контрагентів. Відповідно, неподання звітності, несплата ПДВ постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену в ціні товару.

За таких обставин суд приходить висновку, що позивачем для отримання податкового кредиту виконано всі передбачені податковим законодавством умови. Сума, яка була включена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними документами, що засвідчують факт поставки товару.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування та податкового кредиту з ПДВ. За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судом при безпосередньому дослідженні первинних документів, складених за наслідками здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк», не було встановлено, що такі документи не відповідають дійсності. Враховуючи викладене суд вважає, що Луцька ОДПІ не довела належними та допустимими доказами висновки, викладені в акті перевірки податкового органу про завищення податкового кредиту у червні 2010 року на 36940,00 грн. та заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, а отже, і правомірності податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року №0032901702 .

Виходячи із вищенаведеного, податкове повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 04 липня 2013 року №0032901702 винесене з порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню, тобто, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки позов підлягає до задоволення, то з Державного бюджету України на користь позивача слід присудити судові витрати у сумі 461,75 грн., підтверджені квитанцією від 21 серпня 2013 року №23 (а.с.2).

Керуючись статтями 2, 71, 94, частини третьої статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 04 липня 2013 року №0032901702.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 461,75 грн. (чотириста шістдесят одна грн. 75 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 23 вересня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк