Рішення № 33631091, 18.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14521/13 18.09.13

За позовом Заступника прокурора «Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України

2) Концерну «Техвоєнсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капромбуд»

про стягнення 429 312, 00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Грищенко М.А.

від позивача 1: не з'явились

від позивача 2: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора «Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну «Техвоєнсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капромбуд» про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Капромбуд» повернути Концерну «Техвоєнсервіс» 86 комплектів автомобільних шин на КРАЗ загальною вартістю 429 312, 00 грн., що були передані на зберігання відповідно до договору № 56-12р. від 31.08.2012 р. Позовні вимоги обґрунтовані утриманням відповідачем майна Концерну «Техвоєнсервіс» без достатній правової підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/14521/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.09.2013 р. за участю представників сторін та прокуратури, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі провадження у справі прокурор подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що Міністерство оборони України є центральним оранням виконавчої влади і військового управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Також прокурор відзначає, що до сфери управління Міністерства оборони України належить Концерн «Техвоєнсервіс», якому делеговано частину владних повноважень та закріплено на праві оперативного управління майно, яке є державною власністю, у зв'язку з чим порушення інтересів Концерну «Техвоєнсервіс» безпосередньо впливає на інтереси держави вцілому.

Міністерство оборони України подало пояснення по справі, у яких зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання за договором № 56-12р. від 31.08.2012 р. та положення чинного законодавства України щодо повернення майна, яке знаходиться на зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю «Капромбуд» та просить задовольнити позов у повному обсязі.

У поясненнях Концерну «Техвоєнсервіс» позивач зазначає, що відповідач у добровільному порядку не виконує вимоги про повернення майна, що перебуває на його зберіганні на підставі договору № 56-12р. від 31.08.2012 р. та просить задовольнити позов у повному обсязі.

У даному судовому засіданні прокуратур підтримав заявлений ним позов.

Представники позивачів та відповідача на виклик суду не з'явились, вимоги суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 03058, м. Київ, вул. вул. Гарматна, 39-В, оф. 5, звідки за письмовою заявою одержувача надіслані на адресу: 01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 25 та повернути до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників позивачів та відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 18.09.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається зі статуту Концерну «Техвоєнсервіс», останній є державним об'єднанням, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України; майно Концерну «Техвоєнсервіс» перебуває у державній власності за закріплене за ним на праві повного господарського відання.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» при здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, в якій прокурор обґрунтовує наявність порушення чи загрози порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7, 143 Конституції України треба розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 р. у справі №3-рн/99 вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

31.08.2012 р. між Концерном «Техвоєнсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капромбуд» укладено договір купівлі-продажу № 56-12Р, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність, а позивач 2 - прийняти та оплатити 140 автомобільних шин на КРАЗ загальною вартістю 698 880, 00 грн.

Відповідно до п. 1.3. договору після передачі товару відповідач зобов'язаний його зберігати у себе на складі, а позивач 2 - оплачувати послуги зберігання з розрахунку 300, 00 грн.

Відповідно до п. 3.4. договору Концерн «Техвоєнсервіс» має право на отримання товару відповідно до договору.

Договір, відповідно до п.п. 7.1., 7.2. вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що Концерн «Техвоєнсервіс» перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю «Капромбуд» грошові кошти у розмірі 698 880, 00 грн. за договором № 56-12р. від 31.08.2012 р., що підтверджується платіжними дорученнями № 1831 від 08.11.2012 р. та № 2149 від 13.12.2012 р.

Також в матеріалах справи містяться докази передачі відповідачем обумовленого договором № 56-12р. від 31.08.2012 р. товару Концерну «Техвоєнсервіс», що підтверджується відповідним актом приймання передачі № 1 від 31.08.2012 р., підписаним представниками сторін договору.

Крім того, відповідно до п. 1.3. договору № 56-12р. від 31.08.2012 р. Концерн «Техвоєнсервіс» передав на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Капромбуд» 140 автомобільних шин на КРАЗ загальною вартістю 698 880, 00 грн., про що складено акт приймання-передавання № 2 віл 31.08.2012 р.

03.12.2012 р. відповідач передав Концерну «Техвоєнсервіс» 54 автомобільних шин на КРАЗ загальною вартістю 269 568, 00 грн., що підтверджується актом приймання-передавання № 3.

23.05.2013 р. Концерн «Техвоєнсервіс» звернувся до відповідача з листом № 225/К/1087-5 від 20.05.2013 р. про повернення 86 комплектів автомобільних шин марки 13000х530 для автомобілів КРАЗ у зв'язку з виробничою необхідністю.

04.07.2013 р. Концерн «Техвоєнсервіс» звернувся до відповідача за вимогою № 225/К/1485-8 від 04.07.2013 р. про повернення 86 комплектів автомобільних шин марки 13000х530 для автомобілів КРАЗ загальною вартістю 429 312, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлений позов, прокурор відзначає, що відповідач не виконує зобов'язання щодо повернення майна, переданого на зберігання за договором № 56-12Р від 31.08.2012 р., у зв'язку з чим просить зобов'язати відповідача повернути Концерну «Техвоєнсервіс» 86 комплектів автомобільних шин марки 13000х530 для автомобілів КРАЗ загальною вартістю 429 312, 00 грн. в судовому порядку.

Нормативно обґрунтовуючи позов, прокурор посилається на норми ст.ст. 936, 938 Цивільного кодексу України, якими передбачено обов'язок зберігача повернути майно після закінчення встановленого в договорі строку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

У відповідності до ст. 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

За приписами ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Тож, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом встановленого договором строку та повернути її поклажодавцю на першу вимогу останнього, незважаючи на тривалість визначеного договором строку зберігання.

Умовами договору № 56-12Р від 31.08.2012 р. не визначено конкретного строку зберігання товару, однак зазначено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач правом надання відзиву по позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів вжиття заходів щодо повернення нереального на зберігання майна надав.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 56-12Р від 31.08.2012 р., а також положення ст.ст. 525, 526, 938, 953 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України .

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених прокурором вимог та наведених ним підстав позову, суд дійшов висновку про задоволення позову Заступника прокурора «Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника прокурора «Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну «Техвоєнсервіс» задовольнити.

2. Зобов?язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Капромбуд» (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 39-В, оф. 5, код ЄДРПОУ 37982640) повернути Концерну «Техвоєнсервіс» (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 33689867) 86 комплектів автомобільних шин на КРАЗ загальною вартістю 429 312, 00 грн., що були передані на зберігання відповідно до договору № 56-12р. від 31.08.2012 р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капромбуд» (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 39-В, оф. 5, код ЄДРПОУ 37982640), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 147, 00 (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.) грн..

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.09.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.