Рішення № 33630560, 19.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. Справа № 911/2918/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»,

Київська область, с. Мархалівка,

2. Фізичної особи-підприємця Недопрядка Ігоря Олександровича, Запорізька область, с. Новогорівка,

про стягнення 24 095,95 грн.

за участю представників:

від позивача: - Грищенко О.М. - представник за довіреністю б/н від 25.03.2013р.;

від відповідача-1: - не з'явився;

від відповідача-2: - не з'явився;

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №29-5/07 від 29.07.2013 року (вх. №2801/13 від 29.07.2013 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (далі - відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Недопрядка Ігоря Олександровича (далі - відповідач-2) про стягнення 24 095,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що за угодою № 15-11/12-115 від 15.11.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» перейшло право вимоги до Фізичної особи-підприємця Недопрядка Ігоря Олександровича щодо сплати заборгованості у сумі 24 095,95 грн., що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору поставки №ТК060409/5 від 06.04.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та Фізичною особою-підприємцем Недопрядком Ігорем Олександровичем. При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №15-11/12-115 від 15.11.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» було укладено договір поруки №21-12-2012 від 21.12.2012 року, відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2.

У зв'язку з вказаним позивач просить суд солідарно стягнути із відповідача-1 та відповідача-2 відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 1 000,00 грн., а також стягнути із відповідача-2 відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 22 560,94 грн. та 535,01 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2013 року порушено провадження у справі № 911/2918/13 та призначено розгляд справи на 05.09.2013 року.

08.08.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16964), в якому відповідач-1 визнає позов в повному обсязі. При цьому відповідач-1 зазначає про неможливість задоволення вимоги позивача, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, та просить суд розглядати справу без участі його представника.

У судове засідання 05.09.2013 року представники відповідачів 1 та 2, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.

Ухвалою господарського суду від 05.09.2013 року розгляд справи відкладено на 19.09.2013 року, у зв'язку з неявкою представників відповідача 1 та відповідача 2.

18.09.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» з супровідним листом вих. № 18-4/09 від 18.09.2013 року (вх. № 19818), надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.09.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 19.09.2013 року представники відповідачів 1 та 2, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 19.09.2013 року господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

06.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (постачальник за договором) та Фізичною особою-підприємцем Недопрядком Ігорем Олександровичем (покупець за договором, відповідач-2 у справі) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5, відповідно до п. 1.1. якого у строки, зумовлені договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал (надалі - товар або насіння) та хімічні засоби захисту рослин (надалі - товар або препарати), а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод, Специфікацій до нього).

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Фізичною особою-підприємцем Недопрядком Ігорем Олександровичем взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009 року, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» 05 березня 2009 року звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення із Фізичної особи-підприємця Недопрядка Ігоря Олександровича суми заборгованості та штрафних санкцій за період з жовтня 2009 року по жовтень 2010 року згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.02.2011 року у справі №17/323/10, позов ТОВ «Корпорація «Агросинтез» задоволено частково, вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця Недопрядка Ігоря Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» 6 859,08 грн. основного боргу, 2 629,29 грн. пені, 21 343,95 грн. штрафу, 2 500,01 грн. інфляційних витрат, 41 051,15 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Однак, як зазначив позивач, станом на 15.11.2012 року сума основного боргу Фізичної особи-підприємця Недопрядка Ігоря Олександровича згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009 року не погашена та становить 6 859,08 грн. Доказів протилежного сторонами суду не надано.

Крім того, в якості доказу існування заборгованості, позивачем надано суду довідку №14-1/08 від 14.08.2013 року за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ «Корпорація Агросинтез» про те, що за період з 30.09.2009 року по 15.11.2012 року грошові кошти від ФОП Недопрядка Ігоря Олександровича на рахунок позивача не надходили та станом на 15.11.2012 року зобов'язання ФОП Недопрядка Ігоря Олександровича згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009 року у повному обсязі та належним чином не було виконане.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із п. 9.1 договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009 року, даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його кладення. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися невиконаними ним.

Виходячи з викладеного, у ТОВ «Корпорація «Агросинтез» виникло право вимоги щодо нарахування інфляційних втрат та відсотків за користування чужими грошовими коштами згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009 року за період існування заборгованості, який не було охоплено судовим рішенням по дату існування заборгованості.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, (стаття 515 Цивільного кодексу України).

Господарським судом встановлено, що 15.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (новий кредитор за договором) було укладено Угоду №15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).

Пунктом 1.1 даної угоди, визначено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фізичною особою-підприємцем Недопрядком Ігорем Олександровичем (ідентифікаційний номер 2424703455), що іменується надалі «боржник», зобов'язання щодо сплати розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06 квітня 2009 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06 квітня 2009 року.

За цією угодою, згідно п. 1.2, позивач одержав право замість ТОВ «Корпорація «Агросинтез» вимагати від відповідача-2 сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цієї угоди.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 вказаної угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 24 095,95 грн. первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06 квітня 2009 року, є загальною сумою (розміром) відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, котрі нараховані за період із 29 грудня 2010 року по 15 листопада 2012 року відповідно до умов та норм чинного законодавства України

Ця угода, згідно п. 6.1., набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ТОВ «Корпорація «Агросинтез» передало ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання ФОП Недопрядко Ігорем Олександровичем обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. вказаної угоди, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» повідомленням від 15.11.2012 року про зміну кредитора у зобов'язані, 21.05.2013 року повідомило ФОП Недопрядко Ігоря Олександровича про зазначені вище обставини. Докази направлення (опис та фіскальний чек від 21.05.2013 року) наявні в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач-2 у справі був належним чином повідомлений про заміну первісного кредитора новим, однак , як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання щодо оплати існуючої суми заборгованості так і не виконав.

Отже, станом на момент розгляду справи у господарському суді заборгованість відповідача-2 перед позивачем становить 6 859,08 грн.

Жодних доказів на підтвердження оплати суми основного боргу та штрафних санкцій відповідачем-2 в порядку вимог ст. ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Враховуючи те, що заборгованість станом на 15.11.2012 року не була погашена, а позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та Фізичної особи-підприємця Недопрядка Ігоря Олександровича про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат за період із 29 грудня 2010 року за весь час існування непогашеного розміру боргу по 15 листопада 2012 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно п. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.4 договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06.04.2009 року визначено, що згідно ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП=(СППх0,5хД:100), де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Як встановлено господарським судом, розрахунок процентів річних відповідає вимогам законодавства та умовам договору, є арифметично вірним та становить 23 560,94 грн.

Що стосується інфляційних втрат, то слід зазначити, що норми ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Так, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, відповідачем-2 прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, є правомірною.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12 №01-06/928/2012).

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Поняття дефляції наведене в «Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін», затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519, та у «Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін», затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу (на відміну від інфляція - зростання).

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), «Резолюції щодо індексів споживчих цін», прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку «Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика» (2004).

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок збитків від інфляції слід проводити за заявлений період грудень 2010 року - вересень 2012 року без виключення періодів, які мали від'ємне значення.

З огляду на вищевикладене, суд здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за вказаний період, встановив, що до стягнення підлягає 349,81 грн. інфляційних втрат.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?01.12.2010 - 30.09.20126859.081.051349.817208.89Таким чином, позовна вимога про стягнення інфляційних витрат підлягає задоволенню частково в сумі 349,81 грн., що підлягають стягненню з відповідача-2 на користь позивача. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме в стягненні 185,20 грн. інфляційних витрат (535,01 грн. - 349,81 грн.) суд відмовляє.

Також, як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 21 грудня 2012 року між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (Кредитор) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (Поручитель) було укладено Договір поруки №21-12-2012-28, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Фізичною особою-підприємцем Недопрядко Ігор Олександрович (ідентифікаційний номер 2424703455) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір»), - пункт 1.1. Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06 квітня 2009 року.

У розділах 3 та 4 договору поруки поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки. Так, згідно п. 3.1. відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач додатково звернувся до відповідача-1 із вимогою вих. №27-28/12 від 27 грудня 2012 року, котра була одержана відповідачем-1 29 грудня 2012 року, проте дана вимога залишена без виконання.

У відповідь на вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» направило лист вих. № 85 від 09.01.2013 року, в якому повідомляє позивача про неможливість виконання зобов'язання за договором поруки № 21-12-2012-28 від 21.12.2012 року, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, та разом з тим гарантує виконання зобов'язання в строк до 31. 03.2013 року.

При цьому, господарський суд відзив відповідача-1, в якому останній проти існування суми заборгованості не заперечує, однак зазначає, що на даний час не має можливості погасити вказану заборгованість.

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення 1 000,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 23 910,75 грн., з яких 23 560,94 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 349,81 грн. інфляційних витрат. В іншій частині позову, а саме в стягненні 185,20 грн. інфляційних витрат суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить покласти солідарно на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Так, відповідно до договору №25-46/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25 березня 2013 року, адвокат Грищенко Олександр Миколайович здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, які виникли на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК060409/5 від 06 квітня 2009 року, Угоди №15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та на підставі договору поруки №21-12-2012-28 від 21 грудня 2012 року, та в майбутньому безпосередню буде брати участь в судових засіданнях, надавати заяви, клопотання, пояснення, тобто здійснювати необхідний комплекс процесуальних дій пов'язаних зі стягненням із відповідачів нарахованих сум.

Надання вказаних послуг підтверджується наявним в матеріалах справи Актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 29.07.2013 року, згідно якого (п. 2) загальна вартість послуг склала 2 000,00 грн.

На виконання умов договору, платіжним дорученням платіжним дорученням від 29.03.2013 року №256, оригінал якого наявний в матеріалах справи, позивач перерахував на рахунок адвоката Грищенко О.М. кошти у сумі 2000, 00 грн. в якості оплати за послуги згідно договору №25-46/03 від 25.03.2013 року.

У матеріалах справи міститься копія посвідчення адвоката, виданого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 та довіреність б/н від 25.03.2013 року, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на представництво його інтересів Грищенком Олександром Миколайовичем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Грищенко Олександр Миколайович брав участь у судових засіданнях в якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС».

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Грищенко О.М. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/2918/13, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 2000, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІС» та Фізичної особи-підприємця Недопрядка Ігоря Олександровича, судові витрати (судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката) відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються солідарно на відповідача-1 та відповідача-2.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Марлахівка, вул. Комсомольська, 22, код ЄДРПОУ 38267861) та Фізичної особи-підприємця Недопрядка Ігоря Олександровича (71731, Запорізька обл., Токмацький р-н, с. Новогорівка, вул. Янишева, буд. 55, ідентифікаційний код 2424703455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також судові витрати: 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору та 2 000 (дві тисячі) 00 грн. витрат на послуги адвоката.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Недопрядка Ігоря Олександровича (71731, Запорізька обл., Токмацький р-н, с. Новогорівка, вул. Янишева, буд. 55, ідентифікаційний код 2424703455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) 22 560 (двадцять дві тисячі п'ятсот шістдесят) грн. 94 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 349 (триста сорок дев'ять) грн. 81 коп. інфляційних втрат.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 23.09.2013 року