Рішення № 33630555, 18.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12714/13 18.09.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Дистрибушн»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтик Майстер»

про стягнення 741 666,64 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Меше О.П. - по дов. №б/н від 01.08.2013р.

Бахірко О.Ф. - по дов. №147 від 01.07.2013р.

Від відповідача: не з»явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ДИСТРИБУШН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛТИК МАЙСТЕР" про стягнення 741 666, 64 грн. збитків, що завдані втратою майна, що було передане на зберігання відповідно до договору №6/05/13 від 08.05.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 порушено провадження у справі №910/12714/13 та призначено справу до розгляду на 17.07.2013.

В судове засідання 17.07.2013р. представник позивача не з'явився. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що представник позивача Бахірко О.Ф. з 15.07.2013р. по 26.07.2013р. перебуває у відпустці, а тому позивач не має можливості забезпечити яку представник а в судове засідання 17.07.2013р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 02.09.2013р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Вимоги вмотивовані тим, що позивачем та відповідачем був укладений договір зберігання № 60/05/13 X від 08.05.2013 р.

Згідно п. 1.1. договору, відповідач зобов'язався зберігати майно, передане йому позивачем, протягом строку, вказаного в договорі, а позивач зобов'язався сплатити відповідачу плату за зберігання майна.

Згідно акту приймання-передачі майна на зберігання, позивач передав майно на зберігання відповідачу 08.05.2013 року. Балансова вартість майна згідно акту становить 618 055,53 грн. без ПДВ, крім того ПДВ складає 123 611,11 грн. Всього вартість майна з ПДВ складає 741 666,64 грн.

Відповідно до п. 2.1.9. договору, зберігач (відповідач) зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця (позивача) повернути майно, навіть якщо строк його зберігання не закінчився.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення майна, що було передане на зберігання. На дані вимоги відповідач майно позивачу не повернув.

З урахуванням викладеного позивач вважає, що майно, яке було передане відповідачу на зберігання останнім втрачено.

Відповідно до п.4.3. договору, зберігач (відповідач) зобов'язаний відшкодувати поклажедавцеві (позивачу) збитки, завдані втратою (нестачею) або пошкодженням майна, у разі, зокрема, втрати (нестачі) майна - у розмірі його вартості.

02.09.2013р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі з наступних причин:

Відмова у видачі належного позивачу майна була мотивована тим, що ФОП Андрущенко не надав належним чином оформлених документів, які б уповноважили його забрати належне позивачу майно від імені ТОВ "БМ ДИСТРИБУШН". В матеріалах даної справи, також, відсутні документи які б підтверджували повноваження ФОП Андрущенко.

Окрім того, з 21.05.2013 по 20.06.2013 рік у ТОВ "БАЛТИК МАЙСТЕР" був відсутній керівник, якій у відповідності до Статуту підприємства , діє від імені товариства, а отже, мав засвідчити акт прийому - передачі майна позивачу.

Крім того, у вимогах №132 та №144 не було вказано конкретний час, коли позивач збирається забрати свій товар та уповноважену особу, яка мала б вивезти товар зі складу.

У відповідності до ч. 1 ст.942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Враховуючи вище викладене, в своїх діях відповідач керувався ст.942 ЦКУ та п.2.1.6. Договору.

Судовому засіданні 02.09.2013р. оголошувалась перерва до 18.09.2013р., відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

17.09.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представників відповідача до суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що повноважний представник відповідача Иосипенко В.О. перебуває у відрядженні, а представник Тапанова Р.А. - перебуває у відпустці.

Представники відповідача проти задоволення даних клопотань заперечували.

Суд розглянувши дані клопотання та заслухавши думку представників позивача вважає, що дані клопотання не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю.

В матеріалах справи наявні довіреность Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Майстер" №б/н від 08.08.2012р.., видана Тапановій Р.А. та Иосипенко В.О. та довіреність №б/н від 16.07.2013р., видана Волинцю І.І., відповідно до якої їм надана право від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Майстер" бути представниками в будь -яких судах України.

З огляду на викладене, відповідач не позбавлений був права направити в судове засідання іншого представника, що визначений в довіреності №б/н від 16.07. 2013р.

В матеріалах справи відсутні будь -які докази відкликання Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтик Майстер" довіреностей на представлення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю ""Балтик Майстер" іншими представниками.

Крім того, до поданих суду клопотань не надано належних доказів того, що представник відповідача Иосипенко В.О. перебуває у відрядженні, а представник Тапанова Р.А. - перебуває у відпустці.

При відмові в задоволенні клопотань відповідача про відкладення розгляду справи судом приймається до уваги та обставина, що суд відповідно до ст.. 69 ГПк України обмежений строками вирішення спору.

В судовому засіданні 18.09.2013р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

08.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ ДИСТРИБУШ» (надалі позивач) Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтик Майстер" (надалі відповідач) був укладений договір зберігання № 60/05/13 X.

Згідно п. 1.1. договору, відповідач зобов'язався зберігати майно, передане йому позивачем, протягом строку, вказаного в договорі, а позивач зобов'язався сплатити відповідачу плату за зберігання майна.

Майно передається на зберігання з 08.05.2013р. по 31.12.2013р. (п. 1.5 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 08.05.2013 року позивач передав майно на зберігання відповідачу. Балансова вартість майна згідно акту становить 618 055,53 грн. без ПДВ, крім того ПДВ складає 123 611,11 грн. Всього вартість майна з ПДВ складає 741 666,64 грн.

Згідно п. 3.1. договору розмір плати за зберігання майна складає 1000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ складає 200,00 грн. за кожен квартал зберігання. Отже розмір плати з ПДВ за один місяць зберігання складає: 1200,00 грн. : 3 місяці = 400,00 (чотириста гривень 00 коп.) гривень.

На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача плату за зберігання майна в розмірі 400,00 гривень з ПДВ, що підтверджується випискою з банку від 05.06.201 Зр, яка додається.

Відповідно до п. 2.1.9. договору, зберігач (відповідач) зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця (позивача) повернути майно, навіть якщо строк його зберігання не закінчився.

При розгляді справи судом встановлено, що 06.06.2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу за №132 про повернення майна, яке знаходиться на зберіганні. У даній вимозі позивач вказав період, в який планувалося здійснити вивіз майна, а саме з 11.06.2013р. по 13.06.2013р. (докази направлення даної вимоги долучені до матеріалів справи).

На підставі вимоги №132 від 06.06.2013р., 12.06.2013р. представник позивача (перевізник - ФОП Андрущенко О.В., за дорученням від 12.06.2013р.) здійснив спробу забрати належне позивачу майно. Відповідач безпідставно відмовив у поверненні майна, що підтверджується листом-повідомленням ФОП Андрущенко О.В від 12.06.2013 року на ім.»я директора позивача.

17.06.2013 року позивач повторно направив на адресу відповідача вимогу за №144, в якій позивач повторно вказав дату прийому-передачі (повернення) зі зберігання майна, а саме 21.06.2013 року (докази направлення даної вимоги долучені до матеріалів справи).

21.06.2013 року представник позивача (перевізник - ФОП Андрущенко О.В.) вдруге здійснив спробу забрати майно позивача зі зберігання. Відповідач, нічим не аргументуючи, відмовив у поверненні майна зі зберігання, про даний факт Андрущенко О.В. повідомив позивача в листом від 21.06.2013р.

В судовому засіданні 02.09.2013р. та письмовому відзиві представники відповідача зазначали, що спірне майно позивача перебуває на складі відповідача в цілісності відповідач готовий повернути належне позивачу майно на вмотивовану вимогу з конкретним зазначенням дати, часу та уповноваженого представника позивача для отримання майна.

05.09.2013 р. позивач направив відповідачу вимогу від 05.09.2013 р. за вих. № 224 в якій зазначив, що вивіз майна позивача з адреси його зберігання (м. Київ, вул. Шепелєва, 2А) буде здійснений керівником позивача 10.09.2013 р. з 10 год. 30 хв. (докази направлення долучені до матеріалів справи). Додатково, 05.09.2013 р. позивач направив відповідачу поштове електронне повідомлення в якому зазначив що вивіз майна позивача з адреси його зберігання (м. Київ, вул. Шепелєва, 2А) буде здійснений керівником позивача 10.09.2013 р. з 10 год. 30 хв. (копія електронного повідомлення долучена до матеріалів справи).

В даних вимогах про вивіз майна із складу відповідача, позивач зазначав, що у разі, якщо у вказаний день та час відповідач не поверне позивачу майно, відповідне майно буде вважатись втраченим.

Дані вимоги представник відповідача отримав відповідно 09.09.20143р. та 06.09.2013р. (докази отримання долучені до матеріалів справи).

10.09.2013р. вивіз майна не було здійснено позивачем із -за відсутності представників відповідача за адресою: м. Київ, вул.. Шепелєва, 2А)..

11.09.2013 року позивач направив відповідачу вимогу від 11.09.2013 р. за вих. № 229 в якій зазначив, що вивіз майна позивача з адреси його зберігання (м. Київ, вул. Шепелєва, 2А) буде здійснений керівником позивача 13.09.2013 р. з 11 год. 00 хв. (копія вимоги та докази направлення долучені до матеріалів справи). 11.09.2013 р. позивач повторно направив відповідачу поштове електронне повідомлення в якому зазначив що вивіз майна Позивача з адреси його зберігання (м. Київ, вул. Шепелєва, 2А) буде здійснений керівником позивача 13.09.2013 р. з 11 год. 00 хв. (копія електронного повідомлення та докази направлення та отримання долучені до матеріалів справи).

В даних вимогах про вивіз майна із складу відповідача, позивач зазначав, що у разі, якщо у вказаний день та час відповідач не поверне (не передасть) позивачу майно, відповідне майно буде вважатись втраченим.

Про дату, час та особу, яка буде здійснювати отримання майна, відповідач був завчасно повідомлений 13.09.2013 р. (докази повідомлення долучені до матеріалів справи).

13.09.2013 р. о 11:00 годині, директор позивача Макаренко О.О., представники позивача прибули за адресою знаходження відповідача: м. Київ, вул. Шепелєва, 2А, з метою вивезення майна. Майно відповідачем не було повернуто позивачу зі зберігання.

13.09.2013 р. позивач направив відповідачу вимогу від 13.09.2013 р. за вих. № 232 в якій зазначив, що вивіз майна Позивача з адреси його зберігання (м. Київ, вул. Шепелєва, 2А) буде здійснений керівником Позивача 17.09.2013 р. з 11 год. 00 хв. 13.09.2013 року позивач повторно направив відповідачу електронне повідомлення (телеграму) в якому зазначив що вивіз майна Позивача з адреси його зберігання (м. Київ, вул. Шепелєва, 2А) буде здійснений керівником Позивача 17.09.2013 року з 11 год. 00 хв.

17.09.2013 року о 11:00 годині, директор Позивача Макаренко О.О., представники позивача прибули до відповідача за адресою: м. Київ, вул. Шепелєва, 2А, з метою вивезення майна. Майно відповідачем не було повернуто позивачу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин повідомлених позивачем суду не надав.

Статтею 4-2 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України. Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі -у розмірі її вартості.

Згідно із статтею 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі. Якщо строк зберігання у договорі не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Як встановлено судом, майно передано на зберігання з 08.05.2013р. по 31.12.2013р. (п. 1.5 договору).

Відповідно до п. 2.1.9. договору, зберігач (відповідач) зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця (позивача) повернути майно, навіть якщо строк його зберігання не закінчився.

Оскільки відповідач у встановлений термін не повернув позивачеві передане на зберігання майно і не надав суду будь-яких доказів про його наявність, суд дійшов до висновку про заподіяння позивачеві збитків внаслідок втрати переданого ним на зберігання майна у розмірі вартості цього майна в сумі 741 666 , 66 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, що викладені в письмовому відзиві судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, зокрема судовий збір, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛТИК МАЙСТЕР» (03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 2-А. код ЄДРПОУ 32044426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ ДИСТРИБУШН» (03124, м. Київ, пров. Радіщева, 8, оф. 8, код ЄДРПОУ 36797296) 741 666 грн. 64 коп. збитків, 14 833 грн. 35 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.09.2013 р.

Суддя Трофименко Т. Ю.