Рішення № 33630552, 16.09.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2013 року Справа № 913/2146/13

Провадження №17/913/2146/13

За позовом Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, м. Луганськ

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська, м. Луганськ

3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області

про стягнення 29 337 грн. 21 коп.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - Ворвуль В.В., довіреність № 17/3332 від 09.04.2012;

від відповідача - Дудко Я.Є., довіреність № 220/204/д від 23.04.2013.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги у сумі 29337,21 грн.

Представник відповідача 27.08.2013 надав суду відзив на позовну заяву №2305 від 23.08.2013 в якому зазначив, що згідно п. 1 Додаткової угоди №1 від 01.01.2010 до договору №17/158-1/06 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг, п.7 Договору викладений у наступній редакції: "Договір діє з 15.12.2006 по 31.12.2012". Тобто, на думку відповідача, строк дії договору скінчився 31.12.2012, а тому і будь-які договірні зобов'язання відповідача перед позивачем також скінчилися. Позивач в позовній заяві посилається на невиконання відповідачем зобов'язання за період з 02.01.2013 по 02.06.2013. Однак, жодних доказів щодо існування будь-яких зобов'язань КЕВ м. Луганська перед позивачем за вказаний період, позивачем не надано.

Тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області, як Орендодавцем та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганська (відповідач у справі), як Орендарем, 24.02.2012 був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 003837/09 на загальну площу 326,1 кв.м. (приміщення №401 - 403, 406 - 409) на четвертому поверсі одинадцятиповерхової адміністративної будівлі, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2, що обліковується на балансі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області (Балансоутримувач).

Договір оренди укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 24.02.2012 по 22.02.2015.

Згідно п.2.1 вказаного договору оренди, орендоване майно передається Орендареві під розміщення військової прокуратури Луганського гарнізону.

Крім того, між Управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, назва якого змінена на Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (позивач у справі), як Балансоутримувачем, та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганська (відповідач у справі), як Орендарем, був укладений договір №17/158-1/06 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю від 15.12.2006 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Балансоутримувач забезпечує надання комунальних послуг Орендарю в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2 (далі - Будівля).

Відповідно до п.1.2 Договору, Орендар користується приміщення, яке складається зі службових кімнат №№401-403, 406-409, загальною площею 326,1 кв.м., розміщеним на четвертому поверсі, 11-ти поверхової адміністративної будівлі, експертною вартістю 247216,41 грн. (далі - орендоване приміщення) відповідно до плану розміщення.

Як зазначено у п. 2.1 Договору, сума договору згідно калькуляції (Додаток №1) на день укладення договору складає 9442,20 грн. і може змінюватися в зв'язку зі зміною цін на енергоносії, фактичних витрат.

Згідно п. 3.1 Договору, розрахунки за надані послуги здійснюються щомісяця, по фактичним затратам, на підставі рахунків та взаємно погоджених розрахунків до них.

Відповідно до п. 3.2 Договору, плата вноситься на рахунок Блансоутримувача Будівлі не пізніше 1 (першого ) числа місяця, наступного за звітним місяцем. При несвоєчасному або не в повному обсязі перерахування плати баланосутримувачу, відповідно до Цивільного кодексу та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення платежу.

Як встановлено у п. 4.2.3 Договору, Орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги, надані Балансоутримувачем, у розмірі та порядку, обумовленими у розділах 2 і 3 цього договору.

Згідно п. 7.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.01.2010, він укладений строком на 12 місяців, та діє з 15.12.2006 по 31.12.2012.

Позивач з посиланням на статті 525, 526, 530, 604-609, 649, 1212 Цивільного кодексу України та умови Договору, зокрема, розділ 3, обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем в односторонньому порядку з 31.12.2012 припинено виконання умов договору № 17/158-1/06 від 15.11.2006 та не оплачено позивачу надані комунальні послуги в сумі 29337,21 грн., за період з 02.01.2013 по 02.06.2013.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в нормативне обґрунтування позовних вимог посилається на статті 525, 526, 530, 604-609, 649, 1212 Цивільного кодексу України та умови Договору, зокрема, розділ 3. Також позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем в односторонньому порядку з 31.12.2012 припинено виконання умов договору № 17/158-1/06 від 15.11.2006 та не оплачено позивачу надані комунальні послуги в сумі 29337,21 грн., за період з 02.01.2013 по 02.06.2013.

Вказані норми, зокрема, 525, 526, 530, 601, 604-609 Цивільного кодексу України стосуються зобов'язань, їх виконання та припинення. Стаття 649 Цивільного кодексу України взагалі регулює питання вирішення переддоговірних спорів. Стаття 1212 Цивільного кодексу України унормовує набуття майна за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

Вищевказана правова природа вказаних норм унеможливлює їх одночасне застосування.

Посилання позивача на ухилення відповідача від виконання зобов'язання по оплаті вартості комунальних послуг є безпідставним, оскільки, як встановлено судом, договір № 17/158-1/06 від 15.11.2006 діяв по 31.12.2012, а позивач просить стягнути заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 29337,21 грн., за період з 02.01.2013 по 02.06.2013.

Водночас, судом встановлено, що позивач орендував вказане приміщення для розміщення там військової прокуратури Луганського гарнізону, яка і є безпосереднім споживачем комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК України).

У разі застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, позов слід подавати до особи, яка безпідставно, на думку позивача, споживала послуги, а саме, до тієї юридичної особи, яка безпосередньо розташована в орендованому приміщенні.

Крім того, суд звертає увагу, що Кабінету Міністрів України до 1 січня 2013 року було доручено забезпечити вилучення майна (рухомого і нерухомого), що використовується для розміщення та забезпечення діяльності військових прокуратур, з оперативного управління Міністерства оборони України та його безоплатну передачу до сфери управління Генеральної прокуратури України, забезпечити передачу бюджетних призначень на утримання військових прокуратур у 2012 році від Міністерства оборони України до Генеральної прокуратури України в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України; починаючи з 2013 року бюджетні призначення, які передбачалися Міністерству оборони України на утримання військових прокуратур, виділяти Генеральної прокуратурі України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Наказу № 100 Генеральної прокуратури України наказано ліквідувати з 01.07.2012 у структурі та штатному розписі органів прокуратури України військові прокуратури Центрального, Південного, Західного регіонів України, військову прокуратуру Військово-Морських Сил України (на правах обласних) та підпорядковані їм військові прокуратури гарнізонів (на правах міських). їх загальну штатну чисельність 708 одиниць з відповідним фондом заробітної плати зарахувати до резерву Генеральної прокуратури України. Утворити з 1 липня 2012 року у структурі органів прокуратури України спеціалізовані прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (на правах обласних) загальною штатною чисельністю 755 одиниць.

Отже, відповідно до вищезазначеного з 01.07.2012 військові прокуратури було ліквідовано, бюджетні призначення на утримання військових прокуратур від Міністерства оборони України було передано до Генеральної прокуратури України.

Судом також враховується, що позивачем не надано доказів понесення витрат на комунальні послуги, які слід відшкодовувати в заявленій до стягнення сумі. Заявлена до стягнення сума 29337,21 грн. на час розгляду справи не була сплачена позивачем постачальникам комунальних послуг.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд встановив відсутність підстав для задоволення даного позову.

При відмові у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 23.09.2013.

Суддя О.С.Фонова