Рішення № 33630504, 23.09.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 р. Справа № 5010/295/2011-П-12/9

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , при секретарі судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ,76004

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Сервіс", вул.З.Красівського, буд.1, кв.37, м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості у розмірі 214 208, 59 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача: заступник начальника юридичного відділу виконкому міської ради Буджак В.М. , посвідчення № 308, довіреність № 48/01-20/66-в від 09.01.13.

Від відповідача: Тугай І.М., адвокат, доручення №01-45-11 від 25.11.10.

Від прокуратури: Гарасимик Т.О. ,прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах, посвідчення № 011571 від 26.10.12

ВСТАНОВИВ:

заступник прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Сервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 214 208, 59 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору про пайову участь №43 від 04.06.08 та обрунтовано положеннями статей 193 Господарського та 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексів України.

Керуючись ч.3 ст.2 ГПК України перший заступник прокурора м.Івано-Франківська в позовній заяві №70-103-11(вх.№456 від 16.02.11) визначив на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту. Тому, у відповідності до ч.1 ст.2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

Крім того, позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача. Розглянувши дане клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту ст. 66 ГПК України вбачається, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обгрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Позивачем не обґрунтовано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову та не доведено належними доказами, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи наведене, судом відмовлено в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову .

В судових засіданнях 17.09.13 та 20.09.13 судом оголошувалася перерва відповідно до 20.09.13 та 23.09.13.

В судовому засіданні 23.09.13 прокурор та представник позивача підтримали заявлений позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та подав заяву вх.№14851/13 від 23.09.13 про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників сторін, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

04.06.08 між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпати-Сервіс" укладено договір № 43 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста.

Згідно розділу І даного договору замовник, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення в межах власної земельної ділянки на вул.Горбачевського поруч будинку №40(І черга) в м.Івано-Франківську, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська.

У відповідності до пунктів 3.1. та 3.2. договору, розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно додатку 1 до договору. Попередній розмір пайового внеску складає 591137,97грн. Замовник сплачує не менше 20 відсотків попереднього розміру пайового внеску (що становить 118227,59грн.) протягом сорока банківських днів від дати, зазначеної на витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради протокольною частиною.

В порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань відповідач пайовий внесок не сплатив.

07.09.10 позивачем на адресу відповідача направлено листа №1552/01-13/48-в щодо погашення існуючої заборгованості у семиденний строк з дня отримання вимоги, який залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

У відповідності до п. 5.1. договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста при простроченні платежів, визначених пунктами 3.2. та 3.4 договору, замовник сплачує виконкому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На підставі зазначеного пункту договору та у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу 55597,95грн. пені, 8735,15грн. 3% річних та 31647,90грн. втрат від інфляції.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Наведена правова норма кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував .

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов"язань щодо сплати пайового внеску позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 118227,59грн. основного боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 5.1. договору №43 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста сторони узгодили розмір та порядок сплати штрафних санкцій за порушення грошового зобов"язання. Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк її нарахування.

Разом з тим, частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2012 р. у справі №10/065-11, яка, в силу положень ст.111-28 ГПК України, є обов"язковою для всіх судів України.

За змістом ч.3,4ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В контексті вищенаведеного, враховуючи заяву відповідача про застосування судом наслідків спливу позовної давності, а також Постанову Верховного Суду України від 11 грудня 2012 р. у справі №10/065-11, позовна вимога про стягнення з відповідача 55597,95грн. пені за період з 02.09.08 по 01.12.10 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 03.09.08 по 01.12.10 та задоволено інфляційні втрати в повному обсязі, а 3% річних - частково, на суму 7965,03грн., оскільки розрахунок позивача, наявний в матеріалах справи, є арифметично невірним.

В контексті вищенаведеного позов слід задоволити частково.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст.8, 124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 258, 267, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.49, 55, ст. 82 -85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Сервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 214 208, 59 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Сервіс"(м.Івано-Франківськ, вул.З.Красівського, буд.1, кв.37, і.к. 32077011) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (м.Івано-Франківськ, вул.Грушевського, 21, рахунок МБ м.Івано-Франківськ, р/р 31512931700002 код платежу 50110000, код 20568100, МФО 836014 УДК в Івано-Франківській області, призначення платежу: на соціально-економічний розвиток міста) 118227,59(сто вісімнадцять тисяч двісті двадцять сім гривень п"ятдесят дев"ять копійок) основного боргу, 7965,03 (сім тисяч дев"ятсот шістдесят п"ять гривень три копійки) 3% річних та 31647,90( тридцять одна тисяча шістсот сорок сім гривень дев"яносто копійок) інфляційних втрат.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Сервіс" (м.Івано-Франківськ, вул.З.Красівського, буд.1, кв.37, і.к. 32077011) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 2378,08 (дві тисячі триста сімдесят вісім гривень вісім копійок) судових витрат.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 55597,95грн. пені в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.09.13

Суддя Матуляк П. Я.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Легінь О. В. 23.09.13