Рішення № 33630479, 09.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9905/13 09.09.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-агро-інвест»

до Аграрного фонду

про стягнення 682 593,76 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Тичинська Ю.Ю. - за дов, №б/н від 01.06.2012р.

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-агро-інвест» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Аграрного фонду простягнення з останнього заборгованості у розмірі 682 593,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору складського зберігання зерна №341/11 від 20.09.2011р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.05.2013 порушено провадження у справі №910/9905/13 та призначено розгляд справи на 17.06.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2013 розгляд справи було відкладено на 24.07.2013, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

24.07.2013 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд залишити позовну заяву ТОВ «Бетта - Агро - Інвест» без задоволення.

24.07.2013 через канцелярію суду позивач подав додаткові документи по справі та письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості у розмірі 506 118,04 грн., сума боргу станом на 24.07.2013 складає 176 475,72 грн.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 24.07.2013 справу №910/9905/13 було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/9905/13 до свого провадження та призначила до розгляду на 12.08.2013.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 справу №910/9905/13 було передано в провадження судді Митрохіній А.В.

06.08.2013 через канцелярію суду представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 699 974,05 грн.

12.08.2013 через канцелярію суду відповідач подав додаткові пояснення по справі, відповідно до яких просив суд залишити позовну заяву ТОВ «Бетта - Агро - Інвест» без задоволення.

У судовому засіданні 12.08.2013 представник позивача подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що відповідачем було частково заборгованість погашено, а саме на суму 682 580,94 грн., а тому станом на 11.08.2013 просив стягнути з відповідача 17 366,11 грн.

У судовому засіданні 12.08.2013 оголошувалася перерва до 09.09.2013.

Представник позивача у судове засідання 09.09.2013 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 09.09.2013 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подав.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/9905/13.

У судовому засіданні 09.09.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бета- Агро - інвест» (далі - Зерновий склад) та Аграрним фондом (далі - Поклажодавець) було укладено договір складського зберігання №341/11 (далі - Договір).

Згідно до п. 1.1 Договору Поклажодавець зобов'язувався передати на зберігання Зерновому складу зерно пшениці (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов'язувався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Згідно п. 24 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є: складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Відповідно до п.п. 1.19., 1.20. Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.

Відповідно до складської квитанції на зерно №1 від 18.02.2013р. серія АФ №220403 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання №18/02/2012 від 18.02.2013 зерно пшениці 2 класу вагою 554580 кг.

Відповідно до складської квитанції на зерно №47 від 04.04.2011р. серія АТ №819863 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання №242 від 24.06.2009 зерно пшениці 2 класу вагою 433676 кг.

Відповідно до складської квитанції на зерно №4 від 17.07.2009р. серія АТ №625705 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання №242 від 24.06.2009 зерно пшениці 2 класу вагою 500000 кг.

Відповідно до складської квитанції на зерно №3 від 17.07.2009р. серія АТ №625703 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання №242 від 24.06.2009 зерно пшениці 2 класу вагою 500000 кг.

Відповідно до складської квитанції на зерно №1 від 19.01.2012р. серія АФ №220351 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання №341/11 від 20.09.2011 зерно пшениці 2 класу вагою 559000 кг.

Відповідно до складської квитанції на зерно №2 від 02.04.2009р. серія АС №013136 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання №367 від 12.09.2008 зерно пшениці 4 класу вагою 450000 кг.

Відповідно до складської квитанції на зерно №36 від 12.09.2008р. серія АС №013119 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання №367 від 12.09.2008 зерно пшениці 3 класу вагою 348940 кг.

Відповідно до складської квитанції на зерно №7 від 27.07.2009р. серія АТ №625708 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання №242 від 24.06.2009 зерно пшениці 2 класу вагою 1441000 кг.

Відповідно до складської квитанції на зерно №46 від 01.04.2011р. серія АТ №819862 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання №251038/2011 від 25.03.2011 зерно пшениці 2 класу вагою 1000000 кг.

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 8.1. договору сторонами строк дії договору встановлено з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

Згідно з п. 5.1. договору розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводяться Поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 5.3. договору визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за 30 календарних днів в сумі 17,50 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.4. договору Поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна Поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів відшкодування витрат.

Зі слів Позивача ним у період з 30.11.2011р. по 06.08.2013р. було надано Відповідачу послуги зі зберігання зерна на загальну суму 699 974,05 грн. Проте, як стверджує Позивач, з моменту отримання послуг за вказані періоди та станом на дату подання позовної заяви до суду Аграрний фонд відмовляється оформити акти відшкодування витрат зі зберігання зерна та відповідно сплатити заборгованість по Договору №341/11 у розмірі 699 974,05 грн. за вказаний період.

У судових засіданнях представник Позивача зазначив про те, що Відповідач частково оплатив заборгованість, а саме у розмірі 682 580,94 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2387 від 18.06.2013, №1637 від 08.07.2013, №2125 від 02.08.2013. Тому провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК має заборгованість у розмірі 17 366,11 грн.

Представник відповідача у додаткових поясненнях по справі зазначив про те, що повністю заперечує проти заяви про збільшення позовних вимог на суму 17 353,29 грн. оскільки акт, доданий Позивачем до цієї заяви не відповідає акту, який є у Аграрного фонду, адже він неодноразово виправлявся та перероблювався Позивачем. Крім того Аграрний фонд фінансується з Державного бюджету, а враховуючи п. 5.4 Договору, останній (Поклажодавець) сплачує вартість послуг із зберігання зерна за умови надходження на рахунок Поклажодавця коштів з Державного бюджету на зазначені цілі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (зазначеної позиції дотримується ВГСУ у своїй постанові від 06.09.2012р. по справі №5011-3/3705-2012).

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати на відшкодування судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 80, п. 1-1 ст. 80 ГПК, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Провадження в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 682 580,94 грн. - припинити.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 33642855) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета- Агро - інвест» (Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, вул. Залізнична, буд. 10, код ЄДРПОУ 30844997) заборгованості за договором складського зберігання зерна №341/11 від 20.09.2011р. у розмірі 17 393,11 грн.

4. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 33642855) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета- Агро - інвест» (Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, вул. Залізнична, буд. 10, код ЄДРПОУ 30844997) 13 999,07 грн. - судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складення повного рішення 13.09.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна