Рішення № 33630226, 23.09.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3402/13-ц

Провадження № 2/591/1504/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря - Кірілової Ю.В.

представника позивача - Кузмінського О.В.

відповідачки - ОСОБА_2

представника третьої особи - Балака В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом Головного управління юстиції у Сумській області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Краснопільської районної державної адміністрації, про забезпечення повернення неповнолітніх дітей,

в с т а н о в и в :

Головне управління юстиції у Сумській області звернулося до суду з вказаним позовом в інтересах ОСОБА_1 та свої вимоги обґрунтовує тим, що 24 січня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі РАЦС муніципалітету Кіліфеа, Аттіка, Грецької Республіки уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилися дочка ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочка ОСОБА_4, які проживали разом з батьками в Грецькій Республіці та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1. У червні 2012 року відповідачка разом з дітьми поїхала в Україну у відпустку та у вересні 2012 року, не зважаючи на наполягання позивача на те, що у дітей розпочався навчальний рік у школі, відповідачка відмовилася повертатися в Грецію. На момент звернення до суду з позовом діти разом з матір'ю проживають в Україні за адресою: АДРЕСА_2. Позивач вважає, що відповідачка самостійно змінила місце проживання неповнолітніх дітей і визначила їх нове місце проживання в Україні з порушенням прав позивача, адже ні усної, ні письмової згоди на зміну постійного місця проживання неповнолітніх дочок позивач не давав. Посилаючись на вказані обставини, просить визнати незаконним утримання на території України неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідачкою, та повернути неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до місця постійного проживання у Грецькій Республіці.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що відповідачка неправомірно без згоди батька утримує дітей в Україні та батько позбавлений можливості спілкуватися з дітьми. Позивачем надавався дозвіл на переміщення дітей за кордон, проте на певний час, а саме на час літньої відпустки. Таким чином відповідачка самостійно визначила місце проживання дітей без згоди батька.

Відповідачка в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що дійсно діти народилися в Греції та з моменту народження там проживали, проте на час літніх канікул відвідували Україну. В червні 2012 року вона з дітьми приїхала в Україну відпочити на нетривалий час. Коли постало питання повертатися, позивач сказав, що відсутні кошти для оплати повернення в Грецію. Також відповідачка зазначила, що в Греції були незадовільні умови проживання внаслідок кризи, а будинок, в якому вони проживали, був у незадовільному стані. Крім того у серпні 2012 року в с. Самотоївка сусідка камінням кидала на дітей, в зв'язку з чим відповідачка зверталася до правоохоронних органів та до посольства Греції, та там їй повідомили, що вони не втручаються в такі справі. Звернувшись до позивача з проханням посприяти у цій справі, той на конфлікт ніяк не відреагував, що вплинуло на рішення щодо залишення проживати в Україні. Відповідачка намагалася домовитися з позивачем з приводу проживання в Україні, але від останнього здійснюються образи на її адресу. Також посилається на те, що позивач має борги та кредити, оскільки грає у азартні ігри. Крім того, в разі, якщо відповідачка повернеться до Греції, їй погрожує кримінальна відповідальність в зв'язку з вказаними обставинами щодо виїзду дітей. Посилаючись на вказані обставини, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що немає можливості перевірити умови проживання неповнолітніх дітей у Грецькій Республіці, тоді як перевіркою встановлено, що відповідачкою створені належні умови для проживання дітей в України, вона працевлаштована, умови виховання дітей відповідають нормам, їх успішність підвищилась, позитивно характеризуються. Вважає за доцільне залишення дітей в Україні. Батько має рівне право на участь у вихованні дітей, та він не буде позбавлений це здійснювати, відвідуючи дітей в Україні.

Суд, вислухавши думку осіб, які приймають участь у справі, неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час судового розгляду встановлено, що 24 січня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений шлюб, про що свідчить актовий запис про шлюб, зареєстрований у Відділі РАЦС муніципалітету Калліфея, Аттіка (а.с. 22-24).

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 42-44), та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 39-41). Як вбачається з витягу із актового запису про народження дітей вони народилися в Грецькій Республіки, та мають громадянство Греції (а.с. 52-580), а також відповідно до довідок посольства України в Грецькій Республіці зареєстровані громадянами України (а.с. 72, 73).

З довідки з місця навчання від 27 вересня 2012 року вбачається, що ОСОБА_3 зарахована у 2012-2013 навчальному році до третього класу, а ОСОБА_4 зарахована у 2012-2013 навчальному році до першого класу початкової школи № 10 району Калліфея (а.с. 45-46, 47-48).

Відповідно до відповідальної заяви від 17 травня 2012 року ОСОБА_1 надав згоду на виїзд дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кордон у супроводі матері ОСОБА_2 (а.с. 60-61).

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка разом з дітьми у червні 2012 року поїхала до України та не повернулася до місця постійного проживання в Грецькій Республіці.

Позивач у встановленому порядку звернувся з клопотанням про повернення дітей на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (далі - Конвенція).

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають достатніх засобів до існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалась державна або інша допомога на утримання дітей.

Згідно ст. 3 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо:

а) при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування;

b) у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування.

Права піклування, згадані в пункті а, можуть виникнути, зокрема, на підставі будь-якого законодавчого акта, або в силу рішення судової або адміністративної влади, або внаслідок угоди, що спричиняє юридичні наслідки відповідно до законодавства такої держави.

Стаття 5 Конвенції, в контексті з положеннями ст. 3 Конвенції, визначає, що "права піклування" включають права, пов'язані з піклуванням будь-якої особи про дитину, і зокрема, право визначати місце проживання дитини; "права доступу" включають право переміщення дитини на обмежений час у місце інше, ніж місце її постійного проживання.

Відповідно до цілей Конвенції, її суть полягає в тому, що один із батьків (або будь-яка інша особа, якій належать права піклування про дитину) не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини або переміщення дитини на необмежений час у інше місце, зокрема, вивозити її в іншу державу або не повертати дитини до держави, де вона має місце свого постійного проживання.

Однак, саме так у порушення норм Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, вчинила відповідачка ОСОБА_2

Оскільки обоє дітей є громадянами Грецької Республіки, до червня 2012 року їх постійним місцем проживання була Грецька Республіка, а зміна місця їх проживання одноособово відповідачкою спричинила зміну режиму спілкування дітей із батьком, порядку його участі у вихованні доньок, а також зміну звичного соціального, культурного, мовного середовища дітей, тобто впливає на питання, пов'язані з їх подальшим життям, розвитком і вихованням.

Згідно ст. 12 Конвенції якщо дитина незаконно переміщена або утримується так, як це передбачено статтею 3, і на дату початку процедур у судовому або адміністративному органі тієї Договірної держави, де знаходиться дитина, минуло менше одного року з дати незаконного переміщення або утримування, відповідний орган видає розпорядження про негайне повернення дитини.

Судовий і адміністративний орган, навіть у тих випадках, коли процедури розпочаті після сплину річного терміну, про який йдеться в попередньому пункті, також видає розпорядження про повернення дитини, якщо тільки немає даних про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі.

Якщо судовий або адміністративний орган в запитуваній державі має підстави вважати, що дитина була переміщена до іншої держави, він може зупинити процедури або відмовити в прийнятті заяви про повернення дитини.

Згідно ст. 13 Конвенції незважаючи на положення попередньої статті, судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов'язаний видавати розпорядження про повернення дитини, якщо особа, установа або інший орган, що заперечує проти її повернення, доведуть, що:

а) особа, установа або інший орган, що піклуються про дитину, фактично не здійснювали права піклування на момент переміщення або утримування, або дали згоду на переміщення або утримування, або згодом дали мовчазну згоду на переміщення або утримування; або

b) існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.

Судовий або адміністративний орган може також відмовити в розпорядженні про повернення дитини, якщо виявить, що дитина заперечує проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку. Розглядаючи обставини, про які йдеться в цій статті, судові й адміністративні органи беруть до уваги інформацію про соціальне походження дитини, подану Центральним органом або іншим компетентним органом країни постійного проживання дитини.

Судом не встановлено обставин, що передбачені Конвенцією, які можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Під час судового розгляду не було надано доказів на підтвердження того, що піклування про дітей, яке здійснювалось за місцем їх проживання в Грецькій Республіці, не було достатнім для їх нормального розвитку і було їм на шкоду, а повернення їх до місця постійного проживання суперечитиме їх інтересам.

Суд не може прийняти до уваги доводи відповідачки щодо того, що будинок, в якому проживала вона з неповнолітніми дітьми в Грецькій Республіці, мав незадовільний стан внаслідок надмірної вологості тощо, оскільки відповідачка також має рівні обов'язки щодо піклування про належні умови проживання дітей, а тому також не позбавлена була можливості докласти зусиль для усунення зазначених недоліків за місцем мешкання дітей.

В судовому засіданні відповідачка підтвердила ту обставину, що під час проживання в Грецькій Республіці діти мали належне харчування, матеріальне забезпечення, можливість відвідування навчальних закладів, та забезпечення необхідними шкільними приналежностями, а рішення щодо залишення проживання на території України неповнолітніх дітей відповідачкою було викликане не з причин неналежних умов проживання в Грецькій Республіці.

Та обставина, що на території України відповідачка забезпечила належні умовами проживання дітей належним піклуванням із свого боку, суд вважає такими, що свідчать лише про належне виконання нею обов'язків матері в період тимчасового перебування дитини в Україні до розгляду спору судом.

Крім того відповідно до ст. 19 Конвенції жодне з рішень, прийнятих відповідно до цієї Конвенції, щодо повернення дитини не можна вважати таким, що вирішує будь-яке питання про піклування. Тобто, рішення про повернення дитини не може позбавити права особу, яка зобов'язується повернути дитину в державу її постійного місця проживання, звернутися до суду та отримати рішення по суті питання піклування про дитину.

В судовому засіданні малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 висловили заперечення щодо повернення до Грецької Республіки, проте суд, враховуючи їх вік та рівень зрілості, не може визнати їх думку визначальною, оскільки вона не відповідає інтересам неповнолітніх дітей, які мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків.

Виходячи з викладеного, під час судового розгляду встановлено, що відповідачка одноосібно без згоди батька прийняла рішення про зміну місця проживання неповнолітніх дітей, обставини того, що піклування про дітей за місцем їх проживання в Грецькій Республіці не було достатнім для їх нормального розвитку і було їм на шкоду, а повернення їх до місця постійного проживання суперечитиме їх інтересам, не доведені, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню та неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають поверненню до місця постійного проживання у Грецькій Республіці.

На п. 5 ч. 1 ст. 367 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення в частині повернення неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до місця постійного проживання у Грецькій Республіці.

Керуючись ст.ст. 10, 59, 60, 169, 213, 214, 215, 367 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Головного управління юстиції у Сумській області в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним утримання на території України неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2.

Повернути неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до місця постійного проживання у Грецькій Республіці за адресою: АДРЕСА_1.

У випадку невиконання рішення у добровільному порядку зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, передати неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, для забезпечення повернення дітей.

Покласти витрати, пов'язані з поверненням дітей до Грецької Республіки на ОСОБА_1.

Рішення суду в частині повернення неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до місця постійного проживання у Грецькій Республіці підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.П.Сидоренко